Ухвала суду № 135697609, 14.04.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа №344/19755/25

Провадження № 2-п/338/4/26

14 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Рибки Л.Я.

секретар судового засідання Остапишин І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Андрущака Сергія Володимировича, про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року у справі №344/19755/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит

№ 102312391 від 07 жовтня 2022 року задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 23 225 грн 60 коп. заборгованості за договором, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 043 грн 29 коп. та 5 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

23 березня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрущак С.В. через систему "Електронний суд" звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області із заявою про перегляд заочного рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року у справі

№344/19755/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідач стверджує, що жодним доказом, що наданий позивачем разом із позовною заявою, не доведено укладення кредитного правочину від 07 жовтня 2022 року №102312391 між відповідачем та ТОВ "МІЛОАН". Зазначає, що його довіритель не укладав/підписував договір кредиту в редакції, яку долучає представник позивача в якості копії до позовної заяви, відповідно не погоджував процентні ставки та умови кредитування. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір було створено у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину. Позивачем також не долучено до матеріалів справи доказів, які свідчать, що електронний підпис належить саме відповідачу. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Наведене вказує на неукладеність оспорюваного кредитного договору від 07 жовтня 2022 року №102312391 між відповідачем та ТОВ "МІЛОАН".

Також, позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором з відповідачем, зокрема: реєстри прав вимоги не містять достатніх даних, що підтверджується обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяги з реєстрів не мають підписів та печаток; позивач не надав доказів сплати за договорами факторингу. Також вказує на те, що на підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності боргу за договором позики позивач надає тільки розрахунки заборгованості. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування ОСОБА_1 позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Вищенаведене вказує на те, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів доказів укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування їй тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову слід було відмовити у повному обсязі, що не узгоджується зі змістом заочного рішення. Отже вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, що вказує на передчасність заочного рішення.

Посилаючись на викладене, просив скасувати заочне рішення у вказаній справі та призначити її до розгляду за правилами загального чи спрощеного провадження.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його адвокат Андрущак С.В. не з`явилися, про дату час та місце розгляду заяви повідомлені у встановленому законом порядку та належним чином, що підтверджується довідками про доставку судових повісток та копії ухвали до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце його проведення у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку судових повісток та копії ухвали до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Відповідно до частини 1 статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням вимог частини 1 статті 287 ЦПК України суд уважає за можливе розглянути заяву про перегляд заочного рішення за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, оскільки їх неявна не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши подану заяву суд приходить до наступного.

Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"заборгованість за кредитним договором №102312391 від 07 жовтня 2022 року в сумі 23 225 грн 60 коп., з яких 6 840 грн - основний борг за тілом кредиту, 15 435 грн 60 коп. - проценти за користування кредитом та 950 грн - заборгованість за комісією, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 043 грн 29 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., решті позовних вимог відмовлено.

Статтею 280 ЦПК України визначені умови проведення заочного розгляду справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив;4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки в судове засідання.

Тобто, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підстави для скасування заочного рішення мають бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення у суду відсутні, з огляду на наступне.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення представник заявника-відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрущак С.В. не посилається на те, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і не надав відповідних доказів, а також не посилається на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору та які вплинуть на зміст рішення по суті, як це передбачено ст.ст. 285, 288 ЦПК України.

Крім того, відповідач був належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, оскільки він зареєстрований в "Електронному суді", отримував судові повістки, які згідно з реєстрами підтверджень про отримання документів з "Електронного суду" учасниками процесу, доставлялись до електронного кабінету відповідача (а.с. 58, 60, 74, ). Копію заочного рішення ОСОБА_1 отримав через систему "Електронний суд" 20 лютого 2026 року (а.с.96).

Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України, якщо особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Також, відповідачу ОСОБА_1 09 січня 2026 року, 04 лютого 2026 року направлялись судові повістки за зареєстрованим місцем проживання, які повернуто суду із відміткою "Адресат відсутній" (а.с. 64-66, 78-82).

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади (а.с. 68).

В ході розгляду справи судом встановлено, що 07 жовтня 2022 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №102312391. Згідно з умовами цього договору відповідач отримав кредит в розмірі 9 500 грн. на строк 105 днів, який складається із двох періодів: пільгового та поточного. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховувались за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2. договору) та проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховувались за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3.). Комісія за надання кредиту 950 грн, яка нараховувалась за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1.) (а.с. 10, договору).

Кредитний договір між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора) R38051 (а.с. 9 договору, зверху зліва), що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 16). Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Щодо доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів суд зазначає наступне.

07 жовтня 2022 року ТОВ "МІЛОАН" умови договору виконало та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9 500 грн на картку відповідача №414943*70, зазначену в кредитному договорі (п. 2.1. договору, а.с. 10), що підтверджується копією платіжної інструкції від 07 жовтня 2022 року №52196387 (а.с. 17 зворот).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102312391 від 07 жовтня 2022 року відповідачу 07 жовтня 2022 року надано кредит в розмірі 9 500 грн (а.с. 18).

Також з відомості про щоденні нарахування та погашення боргу за договором

№102312391 за період із 07 жовтня 2022 року до 10 лютого 2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 здійснив часткову оплату кредитної заборгованості по сплаті тіла кредиту в сумі 2 660 грн (380х7 платежів). Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 9 500 грн.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до пункту 63 цього Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №102312391 від 07 жовтня 2022 року, станом на 19 вересня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" за кредитним договором №102312391 від

07 жовтня 2022 року складає 27 534 грн 80 коп., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 840 грн., сума заборгованості за процентами - 19 744 грн 80 коп., сума заборгованості за комісією - 950 грн. Дана виписка підписана генеральним директором ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" ОСОБА_2 та містить печатку установи (а.с. 19).

Отже, зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, яка підтверджує наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, у ній зазначені всі операції, зокрема, сума виданих кредитних коштів, дата здійснених платежів, сума здійснених платежів, дата здійснення останнього платежу, сума останнього платежу.

Щодо надання доказів про період права вимоги від первісного кредитора ТОВ "МІЛОАН" до позивача ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", суд зазначає наступне.

28 лютого 2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладений договір про відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №102312391 від 07 жовтня 2022 року (а.с. 19-27).

Крім того, 26 серпня 2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"укладено додаткову угоду №1 до договору про відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т, відповідно до умов якої внесено зміни до реєстру боржників (а.с. 27-28).

З витягу із реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №92-МЛ/Т від 28 лютого 2022 року видно, що ТОВ "МІЛОАН" передало, а ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"прийняло право вимоги за кредитним договором №102312391 від

07 жовтня 2022 року на суму 27 534 грн 80 коп., з яких заборгованість за основним боргом (тіло кредиту) складає 6 840 грн, заборгованість за процентами - 19 744 грн 80 коп., заборгованість за комісією - 950 грн (а.с. 29 зворот).

Згідно з платіжною інструкцією №70321 від 28 лютого 2023 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" сплачено ТОВ "МІЛОАН" за договором про відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року 474 376 грн 43 коп. (а.с. 29). Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №102312391 від 07 жовтня 2022 року на суму 27 534 грн 80 коп., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам.

Проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав умови договору щодо загального строку кредитування 105 днів (із 07 жовтня 2022 року до 20 січня 2023 року включно). Цей загальний строк кредитування поділявся на пільговий і поточний період.

Із змісту договору видно, що повернувши кредит у пільговий період (15 днів з дня укладення договору) відповідач ОСОБА_1 мав право на сплату процентів по кредиту за зниженою процентною ставкою.

Оскільки кредит у пільговий період не повернуто, у кредитора виникло право на отримання процентів за ставкою на рівні 1% за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду і стандартною процентною ставкою на рівні 3% за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду як плати за користування коштами.

В силу пункту 4.2. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п.1.5.3. договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.5.3. договору.

Однак належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували його намір пролонгації зобов`язання за договором про споживчий кредит після 20 січня 2023 року, позивачем не надано, а тому відсутні підстави для застосування положень п.2.3., як і п.4.2. договору про споживчий кредит - пролонгації дії договору до 10 лютого 2023 року, відповідно немає правових підстав для нарахування відсотків поза межами договору.

Із огляду на викладене, установивши характер спірних правовідносин та норми права, якими вони врегульовані, суд прийщов до висновку, що договір про споживчий кредит укладений на строк 105 днів, упродовж яких кредитор, керуючись ст. 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2., 1.5.3. договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 07 жовтня 2022 року до

28 лютого 2023 ТОВ "МІЛОАН" нараховані проценти за користування кредитом у розмірі

19 744 грн 80 коп. (а.с. 19), з урахуванням сплачених відповідачем процентів в розмірі

1 995 грн (285х7 платежів).

Проте, із цієї суми підлягали вираховуванню проценти, які нараховані після

20 січня 2023 року (останній день строку кредитування) на загальну суму 4 309 грн 20 коп. (205,20х21 день), таким чином заборгованість по процентах, нарахованих у межах строку дії договору склала 15 435 грн 60 коп. (19 744,80 4 309,20), які підлягали стягненню з відповідача.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованості за кредитним договором на загальну суму 23 225 грн 60 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, відповідач та його представник суду не надали, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Андрущака С.В., про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без задоволення.

У відповідності до частини 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-261, 287, 288 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Андрущака Сергія Володимировича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя Л.Я. Рибка