Ухвала суду № 135697245, 15.04.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3369/26

Провадження 2/185/4342/26

У Х В А Л А

15 квітня 2026 року м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації про визнання права власності на квартиру та зобов`язання органу державної реєстрації внести відомості про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

23.03.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення (уточнену позовну заяву) з додатками.

Позов заявлено з підстав відмови Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у проведенні реєстраційних дій щодо внесення відомостей про право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач просить суд зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

Розглянувши позовну заяву, додаткові пояснення та додані до неї документи, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Як визначено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Також, Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

У даному випадку правовстановлюючі документи на квартиру у заявника не втрачені, натомість фактично відсутня можливість отримати документи, які зберігаються у бюро технічної інвентаризації м. Луганська та посвідчують державну реєстрацію права власності заявника на нерухоме майно.

Саме через відсутність цих документів заявнику відмовлено у державній реєстрації його права власності на квартиру, тому він має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним цього права у порядку цивільного судочинства або оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення державного реєстратора.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У даному випадку позивач оскаржує відмову Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суб`єкта владних повноважень у внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто спір виник у зв`язку з виконанням (невиконанням) таким органом публічно-владних управлінських функцій щодо державної реєстрації речових прав.

З огляду на викладене, у позивача виник публічно-правовий спір з суб`єктом владних повноважень, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, в порядку КАС України.

Cпір з державним реєстратором щодо оскарження дій (бездіяльності) при розгляді заяви про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав є публічно-правовим і розглядається за правилами КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 260, 261, 353355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на квартиру.

Роз`яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та за предметною підсудністю в окружному адміністративному суді за місцем знаходження відповідача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.О. Бабій