Ухвала суду № 135697146, 15.01.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 188/3355/25

Провадження № 1-кп/185/623/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

Колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в період воєнного стану клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040380000280 від 03 червня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_12 ,

потерпілого ОСОБА_13

представника потерпілого ОСОБА_14

В С Т А Н О В И Л А :

Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018040380000280 від 03.06.2018, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189 КК України.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 . звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12018040380000280 від 03 червня 2018 року, строк якого спливає, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 , а також його захисник заперечували проти задоволення поданого прокурором клопотання, просили обрати більш м`який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 194 КПК України, передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Окрім того, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 6 ст.194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

17.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189 КК України. Відповідно до норм Глави 11 КПК України, повідомлення про підозру вручено матері ОСОБА_5 та скеровано поштою за місцем його проживання.

17.02.2025 ОСОБА_5 оголошено у розшук.

18.02.2025 отримано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 № 757/7733/25-к про дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

20.02.2025 о 12 год. 35 хв. ОСОБА_5 затримано на підставі вищевказаної ухвали суду.

05.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189 КК України.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

21.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 № 757/7733/25-к до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2025 на строк до 29.11.2025 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що враховувались під час обрання та подальшого продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 не зменшилися та продовжують існувати, зокрема:

- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування, суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тож останній, усвідомлюючи можливість покарання у разі визнання його винним, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, у тому числі на тимчасово не підконтрольній території. Доводи прокурора про те, що обвинувачений переховувався від органу досудового розслідування та перебував у розшуку до моменту його затримання окрим зазначення про це в клопотання не підтвердженні документально..

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами бо судовий розгляд не розпочато та свідки не допитані.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів та інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, експертів та дослідження їх судом.

Крім того, в ході проведення допитів свідків у кримінальному провадженні деякі свідки виявили бажання про зміну своїх анкетних даних, керуючись Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві" , посилаючись на те, що на їх адресу неодноразово надходили погрози життю і здоров`ю та погрози знищення та пошкодження майна, належного свідкам, що також свідчить про наявний ризик незаконного впливу на свідків.

- ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці під приводом надання фіктивних документів про перебування на лікуванні, у відрядженні, подорожі, що унеможливить проведення судового розгляду у розумні строки.

- ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, обґрунтовується тим, що обвинувачений може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Разом з цим, на думку сторони обвинувачення на даний час існує наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні, який в подальшому неодноразово продовжено.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 як відповідний ризик має ураховуватися запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 будь-якого альтернативного запобіжного заходу, варто взяти до уваги, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою є не лише очікування завершення розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Такий висновок органу досудового розслідування не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.). Також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Окрім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо останнього строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 за наявності 1 вищеописаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Але під час розгляду клопотання колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, має двох неповнолітніх дітей та мав постійне місце проживання.

Водночас, з огляду на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_5 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України, перебування останнього під вартою, даних, які характеризують особу обвинуваченого, та введення на території країни правового режиму воєнного стану, а також те, що інші фігуранти по цих епізодах справи ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 наразі перебувають на запобіжному заході у вигляді застави, колегія суддів вважає, що обвинуваченому, з урахуванням ролі у вчиненні інкримінованих йому злочинів, можливо визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід. Крім того, в очах стороннього спостерігача невідповідатиме принципу справедливості ті обставини, що інші учасники кримінального провадження перебувають під заставою, тоді як обвинувачений ОСОБА_5 не має такої альтернативи взагалі.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів виизначає заставу, відповідно до абз. 1 п.3 ч.5 ст.182 КПК, а саме у розмірі 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 898 560,00 грн, які на цьому етапі кримінального провадження, будуть достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_5 ..

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 194, 331 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 днів, тобто до 15 березня 2026 року, включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 898 560,00 (вісімсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування з потерпілими, свідками сторони обвинувачення.

Строк дії ухвали до 15 березня 2026 року, включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів - відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захиснику, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3