Ухвала суду № 135696811, 10.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 180/718/24

Провадження № 1-кп/204/405/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023040000000085 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2023 року,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 , строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказала, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки останні вчинили особливо тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, на теперішній час встановлений той факт, що обвинувачені не мають тісних соціальних зв`язків. Окрім цього, обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні. Обвинувачені будучи на волі, можуть незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні задля схилення останніх до надання певних показань, які будуть вигідні стороні захисту, або перешкоджати встановленню істини у даному кримінальному провадженню. Також обвинувачені, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення в яких обвинувачуються. Про наявність вказаного ризику свідчить систематичність, умисел та бажання швидкого незаконного збагачення за рахунок вчинення кримінальних правопорушень.

10 квітня 2026 року на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра від захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти України», сама лише тяжкість кримінального правопорушенн не може бути підставою для продовження арешту. Прокурор не надав жодних доказів спроб його підзахисного втекти або вплинути на свідків. Пленум ВСУ № 9 від 24 жовтня 2003 року: Суд зобов`язаний ретельно перевіряти наявність ризиків, а не приймати їх на віру від прокурора. Ризики, які існували на початку, за 2,5 роки повністю нівельовані. Конституція гарантує право на свободу. Тримання під вартою - це винятковий захід. Оскільки ОСОБА_16 має постійне місце проживання з бабусею, яка потребує догляду, та активно займається самоосвітою (вивчення Митного кодексу та КПК), цілодобовий домашній арешт із застосуванням браслета (ст. 181 КПК) повністю забезпечить його належну поведінку. ОСОБА_16 готується до вступу на юридичний факультет та отримання професії митного брокера. Мета ОСОБА_16 - законна праця та підтримка літньої родички. Це свідчить про повну відсутність ризику рецидиву.

Обвинувачений ОСОБА_16 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що прокурор у своєму клопотанні посилається на неіснуючі в матеріалах кримінального провадження обставини, чим нівелює презумпцію невинуватості. У клопотанні прокурора відсутні фактичні обставини, які були встановлені в передбаченому КПК України порядку. Прокурором не було надано суду жодних належних доказів, якими обґрунтовує наявність зазначених у клопотанні ризиків, а тому посилання на наявність таких ризиків є незаконним. Ризиків щодо нього не існувало. Він є нормальною, свідомою людиною, яка є зацікавленою в якнайшвидшому розгляді даного кримінального провадження. Має цілі отримати юридичну вищу освіту та ліцензію митного брокера, паралельно офіційно працювати, створити сім`ю та розвивати свій творчий потенціал повною мірою. Крім цього, йому вкрай є необхідним допомагати своїй бабусі, оскільки вона через свій фактичний соціальний, матеріальний стан, а також стан здоров`я не має змоги самостійно існувати. Просив змінити йому запобіжний захід, який не буде пов`язаним із триманням під вартою. Подане клопотання захисником ОСОБА_8 підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_15 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що він одружився та має малолітню дитину, а тому є необхідність у зміні запобіжного заходу.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання своїх підзахисних. Заперечував проти задоволення клопотань прокурора щодо продовження строку дії запобіжних заходів стосовно його підзахисних. Його підзахисні є соціально адаптовані. ОСОБА_15 за період перебування під вартою одружився. Щодо ризику можливої втечі, то його підзахисні є військовозобов`язаними та можливості перетнути державний кордон у них не має. Доказів наявності зазначених у клопотаннях ризиків, прокурором надано не було. Просив відмовити у задоволенні клопотань прокурору та обрати відносно його підзахисних запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Ризики на які посилається прокурор у своєму клопотанні, нічим не підтвердженні та доказів наявності таких ризиків прокурором надано не було. Крім цього, прокурор у своїх клопотаннях зазначає одній й ті ж ризики та їх обґрунтування. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою або ж зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку свого захисника.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_19 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що посилання прокурора виключно на тяжкість можливого покарання, як на підставу продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суперечить вимогам чинного законодавства. Тяжкість покарання не може слугувати виключною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилання прокурора на те, що у його підзахисної є значні статки за допомогою яких вона матиме змогу, в разі зміни їй запобіжного заходу, переховуватись від суду нічим не підтверджено. Щодо ризику впливу на свідків, то у вказаному кримінальному провадженні всі свідки є залегендованими, а тому його підзахисна позбавлена можливості здійснювати будь-який вплив на свідків, оскільки їй не відомі анкетні дані останніх. Крім цього, посилання на можливий незаконний перетин державного кордону її підзахисною не надано. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_14 підтримала думку свого захисника. Просила змінити їй запобіжний захід, оскільки у неї неповнолітня дитина.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Пояснив, що стороною обвинувачення кожного разу подаються до суду однотипні клопотання, які містять стандартний перелік ризиків без відповідного доказового підтвердження. Крім цього, тривале невнесення застави свідчить про неспроможність її внесення. Просив змінити запобіжний захід на інший, який не буде пов`язаний із триманням під вартою або ж зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_18 підтримав думку свого захисника.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Пояснив, що ризики на які посилається прокурор у своєму клопотанні нічим не підтверджені. Просив зменшити розмір застави або ж змінити запобіжний захід на інший, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку свого захисника.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Прокурором у своєму клопотанні зазначаються однакові із попередніми клопотаннями ризики, які навіть з плином часу не зменшуються. Просив змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням під вартою або ж зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав думку свого захисника.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотань прокурора. Клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинувачених інший запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою. Зменшити розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтримали думку свого захисника.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу або зменшення розміру застави, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та сторони захисту частково, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотань, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року, ухвала про неприйнятність « ОСОБА_20 проти України» від 05 липня 2018 року).

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, хоча зміст поняття «достатні підстави» не має чіткого законодавчого визначення, аналіз кримінального судочинства свідчить про те, що такими підставами є передбачувана небезпека вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

У кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.

Обмежуючи конституційні права обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

Як вбачається із обвинувального акту: ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорій тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026 року, обвинуваченим було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 квітня 2026 року, із визначенням розміру застави.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що стало підставою для продовження строку обраного запобіжного заходу.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На думку суду, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинувачених від суду, є підтвердженим, оскільки тяжкість імовірного покарання можна вважати істотним фактором на підтвердження цього ризику.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25 квітня 2000 року, у рішенні ЄСПЛ «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21 липня 2003 року), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , відповідно до обвинувального акту, наявні обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, що є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Matznetter v. Austria № 2178/64 від 10 листопада 1969 року, суд визнав, що ризик втечі повинен бути обґрунтований конкретними обставинами справи, а не лише припущеннями. Реальна загроза суворого покарання сама по собі може створювати стимул для втечі особи від правосуддя, особливо за відсутності стабільних соціальних зв`язків у країні.

Крім цього, вказаний ризик збільшує свою актуальність у зв`язку із можливістю переховування обвинувачених на тимчасово окупованих територіях України, оскільки вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.

Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.

Крім цього, тимчасово окуповані території України не визнають юрисдикцію судової системи, правоохоронних органів України чи судових повісток. Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.

Слід також взяти до уваги й той факт, що хоча обвинувачена ОСОБА_14 і не є військовозобов`язаною, однак в разі зміни відносно неї запобіжного заходу на більш м`який, враховуючи ситуацію яка на даний час є наявною в Україні, матиме змогу покинути територію України, що у свою чергу створить перешкоду у здійсненні подальшого розгляду справи.

У своєму рішенні Letellier v. France №?12369/86, рішення від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що ризик ухилення від суду може бути обґрунтованим, якщо особа має реальний доступ до територій, де влада держави не має фактичного контролю.

Таким чином, з урахуванням можливого розуміння обвинуваченими наслідків можливого визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та тяжкість можливого покарання, ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 можуть вдатися до дій в разі застосування до них більш м`якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, що у свою чергу унеможливить належне здійснення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.

Слід також зазначити, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання осіб під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши осіб під варту.

Суд зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.

Щодо посилання сторони захисту на відсутність у обвинувачених грошових накопичень, як на тому наполягає прокурор у своєму клопотанні, суд зазначає, що вказані доводи сторони захисту не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки неможливість обвинуваченими сплатити розмір застави жодним чином не може свідчити про відсутність грошових накопичень. Також, наявність або ж відсутність грошових накопичень у обвинувачених жодним чином не може нівелювати наявний та триваючий ризик можливого переховування від суду.

Вирішуючи питання щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачені можуть бути обізнаними із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Беручи до уваги той факт, що на даний час свідки залишаються не допитаними, а тому можливо припустити про вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При цьому, той факт, що свідки є залегендованими, жодним чином не нівелює наявність ризику впливу обвинувачених на них, оскільки останнім можуть бути відомі дійсні дані цих свідків.

Судом не беруться до уваги доводи сторони захисту про відсутність доказів впливу на свідків та не можливість такого впливу, оскільки всі свідки є залегендованими, оскільки вони є безпідставними з огляду на те, що чинний КПК України не вимагає доведення факту вчинення обвинуваченими конкретних дій з протиправного впливу, а потребує встановлення реальної ймовірності такої поведінки.

Станом на день розгляду клопотань прокурора, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні, свідки залишаються не допитаними, а тому існує велика ймовірність у разі зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених на здійснення ними незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Крім цього, слід взяти до уваги й характер обвинувачення, а саме участь у злочинній організації та незаконному обігу наркотичних засобів, що у свою чергу підтверджує можливість обвинувачених щодо узгодження позиції здійснення можливого впливу на свідків, в разі зміни запобіжного заходу на такий, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Розглядаючи питання наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Судом при вирішенні питання щодо наявності вказаного ризику береться до уваги термін вчинення інкримінованих обвинуваченим, відповідно до обвинувального акту кримінальних правопорушень, а саме більш ніж вісім місяців, що у свою чергу може свідчити про стійкість злочинної поведінки останніх та в свою чергу підвищує ймовірність продовження протиправної діяльності шляхом продовження вчинення даного кримінального правопорушення або ж вчинення нового у разі застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, а тому даний ризик на даний час не втратив своєї актуальності.

Крім цього, обвинуваченим ставиться у провину вчинення кримінального правопорушення, яке має корисливий характер, пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, що у свою чергу свідчить про наявність відповідної криміногенної налаштованості. Вказане, за відсутності офіційного стабільного доходу жодним чином не може усунути ризик можливого продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судом не можуть бути взятими до уваги доводи сторони захисту про стабільні соціальні зв`язки обвинувачених, одруження, наявності на утриманні певних осіб, бажання працевлаштуватися, навчатися та вести правослухняне життя, оскільки вказане не спростовує висновків суду про наявність на даний час ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про можливість застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, який не буде пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашнього арешту, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинувачених під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди права та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинувачених під вартою, а тому у задоволення клопотання сторони захисту у цій частині слід відмовити.

Судом не вбачається на даний час, надмірної тривалості тримання обвинувачених під вартою, оскільки враховується тяжкість пред`явлених обвинуваченим обвинувачень їх суспільна небезпека та сукупність ризиків, які продовжують існувати, процесуальна поведінка учасників процесу, та інші обставини, які не залежать від суду, а тому суд приходить до висновку, що таке обмеження прав обвинувачених на свободу є такими, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, як,і не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України , а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший не пов`язаний із триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов`язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.

Таким чином, оскільки визначений розмір застави, з огляду на тривалий строк її визначення попередніми ухвалами суду, є таким, що не може бути внесеним обвинуваченими, суд, враховуючи ч.4 ст.182 КПК України, вважає можливим зменшити розмір застави, визначений ухвалою суду і зменшити обвинуваченим розмір застави, яка визначена як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід до 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням відповідних обов`язків в разі її внесення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 130 (сто тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 432640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Покласти на обвинувачених: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований(на), проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений(на) зобов`язаний(на) виконувати покладені на нього/неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний із триманням під вартою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1