Ухвала суду № 135696731, 13.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2378/26

1-кс/0203/2660/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

власника майна - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №62026170030000630,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання прокурора, заявлене у рамках кримінального провадження №62026170030000630.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_4 , в задоволенні клопотання просили відмовити з підстав, наведених у поданих письмових запереченнях.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя враховує наступне.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №62026170030000630 за ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.366-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб з числа співробітників закладів охорони здоров`я та правоохоронних органів на території Дніпропетровської області, вчиняють дії направлені на перешкоджання законній діяльності ЗСУ ті інших військових формувань в особливий період, шляхом систематичного виключення численної кількості військовозобов`язаних осіб з військового обліку та уникнення ними мобілізації до лав ЗСУ на підставі підроблених медичних документів та постановлення неіснуючих діагнозів щодо наявності тяжких захворювань, які неправомірно підтверджуються лікарями та керівництвом КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради (далі КП «ДОКОЛ»).

Так, первинні медичні документи отримуються в трьох приватних лікарнях, а саме: Центр офтальмології «Візіум», який знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Гоголя,12; Офтальмологічний центр «Зіниця», який знаходиться за адресою: м.Дніпро, площа Соборна,8; лікувально-діагностичний центр ТОВ «Офтальмолоджи Груп», що знаходиться за адресою: м.Дніпро, площа Соборна,14.

До видачі первинних фіктивних медичних документів причетні лікарі офтальмологічного центру «Зіниця», а саме: хірург ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та директор вказаного центру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лікарі лікувально-діагностичного центру ТОВ «Офтальмолоджи Груп» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на теперішній час обіймає посаду медичного директора КП «ДОКОЛ», ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на теперішній час обіймає посаду генерального директора КП «ДОКОЛ» ДОР.

В подальшому, фіктивні первинні медичні документи підтверджуються медичними висновками, які видають лікарі КП» Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» ДОР, які підконтрольні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , зокрема: медичний директор КП «ДОКОЛ» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , колишній завідувач офтальмологією №1 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , завідувач поліклінікою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , лікар ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , лікар- офтальмолог Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

За наявною інформацією, під час виготовлення фіктивних медичних документів застосуються дві схеми, а саме: в приватній офтальмологічні лікарні виготовляються документи про нібито проведення операції на очах, після чого вказані документи підтверджуються висновком КП «ДОКОЛ» ДОР.

Отримавши вказані документи, військовозобов`язаний надає їх під час проходження ВЛК при РТЦК, та відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Наказу Міністра оборони України №402 від 2008 року, яким затверджено положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», отримує відстрочку від військової служби.

Під час другої схеми, лікарі КП «ДОКОЛ» ДОР за грошову винагороду роблять підміну оптично-когерентної томографії військовозобов`язаного на оптично-когерентну томографію хворого на офтальмологічні хвороби, що надає їм можливість зробити висновок про наявність у військовозобов`язаного офтальмологічних хвороб не сумісних з проходженням військової служби.

В подальшому, на підставі зазначених документів надають фіктивно хворим особам результати обстежень та консультаційні висновки офтальмолога, які відповідно до Наказу Міністра оборони України № 402 від 2008 року надають право виключитись з військового обліку.

Встановлено, що за вказаною схемою були надані фіктивні висновки та встановлено фіктивний діагноз наступним особам: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , та інші.

Загалом, за час повномасштабного вторгнення військ агресора на територію України, посадовими особами та лікарями КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради, видані фіктивні медичні документи, що стали підставою незаконного визнання непридатними до військової служби більше 800 осіб призивного віку, які підлягали мобілізації, що вказує на системний характер протидії Збройним силам України та має ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 20.03.2026 року було проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

-жорсткі диски марки «Seagate», s/n: NAAA972B; «Seagate», s/n: NT17B7A2; «Seagate», s/n: NB183NL5; «Transcend», s/n: E73836-0074, «WD», s/n: WXH408606296;

-флеш-накопичувач «Transcend» (перехідник);

-флеш-накопичувач «Goodram 8 GB»;

-флеш-накопичувач «Transcend 8 GB»;

-системний блок від персонального комп`ютера, s/n D40X3150028112;

-грошові кошти в сумі 2500 доларів США, 150 Євро, 30000 грн., 625000 грн., 4220 Євро, 10000 доларів США, грошові кошти в сумі 1510400 грн., 5360 Євро, 10070 доларів США.

Постановою слідчого від 20.03.2026 року останні визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

21.03.2026 року прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт вилучених в ході обшуку речей та грошових коштів.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 01.04.2026 року клопотання прокурора було задоволено частково, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 20.03.2026 року під час проведення обшуку, а саме на: жорсткі диски марки «Seagate», s/n: NAAA972B; «Seagate», s/n: NT17B7A2; «Seagate», s/n: NB183NL5; «Transcend», s/n: E73836-0074, «WD», s/n: WXH408606296; флеш-накопичувач «Transcend» (перехідник); флеш-накопичувач «Goodram 8 GB»; флеш-накопичувач «Transcend 8 GB»; системний блок від персонального комп`ютера, s/n D40X3150028112.

Клопотання в частині накладення арешту на вилучені в ході обшуку грошові кошти повернуто прокурору на підставі ч.3 ст.172 КПК України, для усунення недоліків в строк, протягом 72-х годин з моменту отримання копії повного тексту даної ухвали.

В поданому після усунення недоліків клопотанні прокурор просив накласти арешт на вилучене в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 грошові кошти, з метою його збереження як речових доказів, обгрунтовуючи клопотання тим, що вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, можуть бути знаряддями вчинення кримінального правопорушення, що зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. При цьому, прокурор посилався на те, що в ході досудового розслідування встановлено факт внесення ОСОБА_5 недостовірних відомостей щодо наявності готівкових грошових коштів при подачі до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічної декларації за 2025 рік, за фактом чого 27.03.2026 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026170030007716 за ч.1 ст.366-2 КК України, яке об`єднано із кримінальним провадженням №62026170030000630.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.п.1,3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частинами 1,2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.7 ст.236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Частинами 1-3 ст.173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Пунктами 5,6 ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи доводи клопотання та заперечення власника майна, слідчий суддя враховує, що в рамках кримінального провадження ОСОБА_5 про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення не повідомлялось.

Санкція ст.ст.114-1 та ст.366-2 КК України не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Підстав для застосування спеціальної конфіскації згідно ст.96-1,96-2 КК України, не вбачається та прокурор є диною підставою для арешту в клопотанні посилався на необхідність збереження грошових коштів, як речових доказів.

Проте, ані в клопотанні, ані під час його розгляду прокурором не наведено обставин, які б свідчили, що вилучені грошові кошти було отримані ОСОБА_5 незаконним шляхом, є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.114-1 КК України, а також кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-2 КК України, безпосереднім об`єктом якого є саме встановлений законом порядок декларування, а не самі об`єкти декларування.

Винесення слідчим постанови про визнання вилучених грошових коштів речовими доказами не означає, що останні автоматично набули такого статусу, якщо вони не відповідають критеріям ст.98 КПК України.

Також слідчий суддя враховує, що факт збереження грошових коштів у певній сумі було зафіксовано в протоколі обшуку, останні можуть бути додаткового оглянуті та сфотографовані.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно долученої до клопотання декларації, поданої ОСОБА_5 за 2025 рік, вбачається, що останній має законні джерела доходів у вигляді заробітної плати та пенсії, загальний розмір яких за 2025 рік склав 1160943 грн.

У розділі декларації «Грошові активи» декларував наявність в нього готівкових грошових коштів в сумі 500000 грн. та коштів, розміщених на банківських рахунках, на загальну суму 349678 грн., а також готівкових коштів його дружини в сумі 250000 грн. та коштів, розміщених нею на банківському рахунку в сумі 80983 грн.

Згідно наданого під час розгляду клопотання оригіналу договору безвідсоткової позики від 13.03.2026 року, який оглянутий та копія якого з копією розписки про отримання коштів, долучена до справи, вбачається, що за вказаним договором та розпискою від 13.03.2026 року ОСОБА_5 було отримано у позику від ОСОБА_36 на придбання квартири для доньки кошти в сумі 20000 доларів США та 2150000 грн.

Таким чином, встановлені на момент розгляду клопотання обставини не свідчать про незаконність походження джерела коштів, виявлених та вилучених 20.03.2026 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , а набуття ним коштів у позику в сумі 20000 доларів США та 2150000 грн. 13.03.2026 року, тобто після періоду декларування за 2025 рік, не свідчить про наявність обставин, які б об`єктивно свідчили про наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України, обов`язковою ознакою складу якого є внесення до декларації неправдивих відомостей, які відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

За вказаних вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність передбачених КПК України підстав для обмеження власника у праві володіння та розпорядження майном, в зв`язку із чим в задоволенні клопотання прокурора про арешт грошових коштів слід відмовити, із поверненням останніх власнику.

Керуючись ст.ст.131,132,167,168,170-173,175,237,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

Вилучені 20 березня 2026 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 2500 доларів США, 30000 грн., 625000 грн., 4220 Євро, 10000 доларів США, грошові кошти в сумі 1510400 грн., 5360 Євро, 10070 доларів США, повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1