Постанова № 13569651, 22.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:15 год.

22.12.2010 р.№ 2а-4863/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Маліченко Л.Т., довіреність б/н, від 01.07.10 р.,

представника відповідача: Могутова А.М., довіреність № 3/9/10-011 від 11.01.10 р.,

прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення № 263, видане 26.03.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПП "Євро-ДГ", вул. К. Лібкнехта, 37, м. Миколаїв, 54000 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.10 р. № 0018282360/0, № 0018292360/0, визнання дій неправомірними В С Т А Н ОВ И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Євро-ДГ»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - відповідач) з вимогами про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.10 р. № 0018282360/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 623160,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 311580,0 грн., № 0018292360/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 498528,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 249264,0 грн., а також з вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених позивачем з ПП «Купран-Юг», ПП «Гурмент-Н», ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», ПП «Браун-Трейд»нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що витрати, понесені ним за договорами, укладеними з Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг»включені до складу валових витрат, оскільки таки договори виконані сторонами належним чином, позивач отримав товар та йому були надані послуги, що підтверджується отриманими податковими накладними від зазначених контрагентів; податковий кредит за цими господарськими операціями сформований у тому податковому періоді, в якому ним фактично отримані податкові накладні; відповідачем не наведено доказів нікчемності правочинів, а лише констатується такий факт.

Представник позивача у судовому засіданні доводи викладені в адміністративному позові підтримав та просить суд задовольнити його з наведених підстав.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав суду письмові заперечення (т. 1, а. с. 31-34), в яких послався на те, що попередньою перевіркою позивача виявлено факт відсутності об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, з чого відповідач робить висновок про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за договорами, укладеними з Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг». Також, відповідач зазначив про відсутність спору з приводу визнання правочинів нікчемними, оскільки у зв'язку з цим відповідач не визначав податкових зобов'язань позивача та не складав податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи викладені у запереченнях підтримав та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

На підставі повідомлення від 17.08.10 р. № 05-1665-10 (т. 1, а. с. 58), у розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідача і також просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 22.12.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши надані ними докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08 р. до 31.12.09 р., валютного та іншого законодавства за той же період, за наслідками якої 23.06.10 р. склав Акт № 1031/23-600/32755158 (т. 1, а. с. 85-173).

У висновку даного Акту (т. 1, а. с. 172-173) відповідач зазначив про порушення позивачем Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 623261,0 грн.; порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження суми податку на додану вартість у розмірі 498542,0 грн.; правочини, укладені позивачем з ПП «Купран-Юг», ПП «Гурмент-Н», ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», ПП «Браун-Трейд», відповідач вважає нікчемними.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0, яким позивачу визначено суму податку на прибуток у розмірі 623261,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 311631,0 грн. (т. 1, а. с. 19) та податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 498542,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 249271,0 грн. (т. 1, а. с. 20).

Вирішуючи вимогу позивача про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0, яким позивачу визначено суму податку на прибуток у розмірі 623261,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 311631,0 грн., суд виходить за наступного.

Позивач погодився із правомірністю донарахування відповідачем податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2009 р. у загальній сумі 101,0 грн. та застосування до нього штрафної санкції у сумі 50,50 грн., а тому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 623160,0 грн. (623261,0-101,0=623160,0) та застосування штрафної санкції у сумі 311580,50 грн. (311631,0-50,50=311580,50).

Приймаючи вищезазначене оскаржене податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач, сплативши Державному територіальному об'єднанню «Львівська залізниця», як попередню оплату за надання послуг перевезення металобрухту 120469,60 грн., з яких 332610,0 грн. позивач включив до складу валових витрат у першому кварталі 2009 р., а також сплативши ПП «Купран-Юг», як попередню оплату за купівлю металоконструкцій 2160030,0 грн. та включивши цю суму до валових витрат у першому кварталі 2009 р., під час перевірки не надав документів, зокрема, актів виконаних робіт, які підтверджують виконання договірних зобов'язань, а оскільки попередньою перевіркою позивача, яка оформлена Актом від 18.02.09 р. № 655/23-600/32755158 (т. 1, а. с. 43-57), встановлено відсутність у позивача об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3-5 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач вважає, що віднесення позивачем видатків за цими господарськими операціями до складу валових витрат є безпідставним.

Суд вважає, що такі висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства, суперечать фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.

Так, жодним нормативним актом не передбачений обов'язок сторін договору складати акт виконання робіт, а тому посилання відповідача на факт відсутності у позивача такого акту не може свідчити про невиконання укладеного договору.

Позивач подав суду податкові накладні (т. 2, а. с. 9-20), надані контрагентами позивача - Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг».

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. абз. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, із змісту ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентами позивача - Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг», є належним доказом отримання виконання за укладеними договорами.

Згідно ст. 5 п. 5.1. Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.1. Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Посилання відповідача на результати попередньої перевірки, під час якої відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування податком на прибуток, як на підставу для висновків про наявність порушень податкового законодавства, а саме заниження значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 623261,0 грн., суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., п. 1.7. якого встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З наведеної норми Порядку вбачається, що відповідач повинен був викласти у Акті від 23.06.10 р. № 1031/23-600/32755158 виявлені порушення та навести первинні бухгалтерські документи на підтвердження виявлених порушень, а посилання на Акт попередньої перевірки позивача від 18.02.09 р. № 655/23-600/32755158 не може слугувати підставою для висновків відповідача про наявність порушень під час перевірки 23.06.10 р.

Так як інших доказів в обґрунтування свого висновку про заниження позивачем значення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідач суду не надав, суд приходить до висновку про обґрунтоване включення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених в якості попередньої оплати послуг Державного територіального об'єднання «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг», а тому позовна вимога про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 623160,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 311580,0 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 498542,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 249271,0 грн., суд виходить з наступного.

Позивач погодився із правомірністю донарахування відповідачем податку на додану вартість за жовтень та листопад 2009 р. у загальній сумі 14,0 грн. та застосування до нього штрафної санкції у сумі 7,0 грн., а тому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 498528,0 грн. (498542,0-14,0=498528,0) та застосування штрафної санкції у сумі 249264,0 грн. (249271,0-7,0=249264,0).

Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 498542,0 грн. у січні 2009 р. ґрунтується на тому, що позивач під час перевірки надав податкові накладні, видані Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг», за період, який був охоплений попередньою перевіркою позивача, а тому відповідач вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту саме у січні 2009 р. зазначену суму, оскільки повинен був включити цю суму до складу податкового кредиту за минулі періоди.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість встановлений ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що у січні 2009 р. позивач отримав податкові накладні, виписані Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг»(т. 2, а. с. 9-20) за послуги та товар, поставлений у попередніх звітних періодах.

Згідно ст. 7 п. 7.4. пп 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, які у позивача на час перевірки мались.

Системний аналіз ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6., п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», дозволяє дійти висновку про те, що платник податку має право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту виключно після фактичного отримання таким платником податку податкової накладної.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить будь-яких обмежень для платника податку щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітнього місяця, після отримання ним податкової накладної.

Судом встановлено, що позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту у тому звітньому періоді, в якому ним фактично отримані податкові накладні, а саме у січні 2009 р.

Як вбачається з наданих позивачем податкових накладних, вони складені у відповідності до вимог ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість".

Не можуть бути прийняті судом до уваги заперечення відповідача про відсутність скарг з боку позивача в порядку ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. абз. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»на Державне територіальне об'єднання «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг», у зв'язку із затримкою надання ними податкових накладних, оскільки подання такої скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Необґрунтованими є й висновки відповідача щодо того, що позивач, не звернувшись із скаргою на контрагентів, автоматично не скористався правом на декларування податкового кредиту у тому періоді, в якому були виписані податкові накладні, так як Закон України «Про податок на додану вартість»не позбавляє платника податків права на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв'язку із тим, що такий платник податків не звернувся із скаргою на постачальника до органу державної податкової служби.

Тобто, невиконання платником вказаної норми, Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує із втратою платником податку у подальшому права на формування податкового кредиту, при наявності у нього податкових накладних.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач вірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за договорами з Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»та ПП «Купран-Юг», а тому позовна вимога про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 498528,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 249264,0 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати дії відповідача щодо визнання в Акті від 23.06.10 р. № 1031/23-600/32755158 правочинів, укладених позивачем з ПП «Купран-Юг», ПП «Гурмент-Н», ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», ПП «Браун-Трейд»нікчемними та такими, що порушують публичний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3. абз. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до Законів України «Про державну податкову службу в Україні»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», органи державної податкової служби не наділені компетенцією визнавати правочини нікчемними, а тому зазначення відповідачем таких висновків в Акті перевірки не породжує для позивача правових наслідків у вигляді нікчемності правочинів, укладених ним.

Крім того, суд зазначає, що позивач ані в адміністративному позові, ані представник позивача під час судового розгляду, не надали суду доказів, які б підтверджували той факт, що дії відповідача щодо викладення в Акті перевірки висновку про нікчемність правочинів, порушили б інтереси позивача або призвели до настання будь-яких негативних наслідків для позивача. Судом такі обставини також не встановлені, а тому у задоволенні вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів слід відмовити.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про порушення позивачем Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»та які б доводили законність і обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.07.10 р. № № 0018282360/0, 0018292360/0 в оскарженій частині, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, у той час як вимога позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач, додавши до адміністративного позову квитанцію № 21 від 20.07.10 р. (т. 1, а. с. 4), документально підтвердив судові витрати у сумі 3,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд присуджує позивачу до відшкодування з Державного бюджету України судові витрати у сумі 2,55 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в частині донарахування податку на прибуток у сумі 623160,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 311580,50 грн. неправомірним.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в частині донарахування податку на прибуток у сумі 623160,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 311580,50 грн.

4. Визнати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 498528,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 249264,0 грн. неправомірним.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 498528,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 249264,0 грн. неправомірним.

6. В решті позову відмовити.

7. Відшкодувати ПП "Євро-ДГ" судовий збір у сумі 2,55 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

24 грудня 2010 р.

СуддяА. О. Мороз