Рішення № 135695836, 15.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/15280/25

2/212/72/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, в складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Яценко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, третя особа Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкова Наталія Сергіївна

встановив:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Яценко А.О., звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до відповідача Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, третя особа Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкова Наталія Сергіївна.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено, що 30.03.2016 року бабусею позивача - ОСОБА_2 було складено особисте розпорядження на випадок смерті останньої у формі Заповіту, посвідченого

Державним нотаріусом Янюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за №192, яким вона заповіла позивачу усе належне їй майно. Даний заповіт спадкодавцем був складений в двох примірниках, один з яких зберігався у справах Часів-Ярської державної нотаріальної контори, інший екземпляр заповіту зберігався у заповідача. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на нерухоме майно, спадкова справа №59/2016, до складу якої входить наступне майно, а саме; 1) 1/2 житлового будинку з загальною площею 44,0 кв.м., Б - літня кухня, В,в,г - сарай, Д - погріб, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 ; 2) житловий будинок з загальною площею 46,0 кв.м, житловою площею 33,10 кв.м, Б - літня кухня, В - погріб, Г - гараж, Д - сарай, Е - уборна/туалет, 1,2 огорожа, 3,5 споруда, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 ; 3) земельна ділянка під будинком, загальною площею - 0,0559 га (559 м.кв.), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 18.05.2016 року позивачем було подано заяву про прийняття спадщини. 12.11.2025 року позивач звернулась з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом по спадковій справі №59/2016 року до Другої Краматорської державної нотаріальної контори - державного нотаріуса Костюкової Н.С. Однак постановою від 20.11.2025 року вказаний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини втрати спадкової справи №59/2016, яка була в свій час не належним чином евакуйована з подальшим посиланням на відсутність доступу до зазначеної спадкової справи.

На підставі викладеного, представник позивача просив суд визнати за позивачем право власності на вищевказане майно, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі позивача - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №100.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позову.

На підставі ухвали суду від 09 січня 2026 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Яценко А.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі. Додатково позивач пояснила, що після подання заяви нотаріусу у 2016 році не отримала свідоцтво про спадщину, у зв`язку з фінансовими труднощами.

Представник відповідача Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача та ухвалення судового рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Третя особа Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкова Н.С. у судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв від останньої до суду не надходило.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 та її представника адвоката Яценко А.О., дослідивши усі наявні докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного висновку.

Згідно статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с. 31)

30 березня 2016 року ОСОБА_2 було складено розпорядження на випадок смерті останньої у формі заповіту, посвідченого

Державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори Янюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за №192, яким ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно. (а.с. 10)

Заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений Часів-Ярською державною нотаріальною конторою 09.08.2013, номер в реєстрі нотаріальних дій 560, був зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 54860813, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі №34797373 від 09.08.2013. (а.с. 11)

Також у Спадковому реєстрі за № 54860687 наявний заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений Часів-Ярською державною нотаріальною конторою 09.08.2013, номер в реєстрі нотаріальних дій 559, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 09.08.2013. (а.с. 12)

Також у Спадковому реєстрі за № 58783356 наявний заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений Часів-Ярською державною нотаріальною конторою 30.03.2016, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 30.03.2016. (а.с. 14)

Також у Спадковому реєстрі за № 58975897 було зареєстровано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 14 зворот)

18 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з жилого будинку та приватизованої земельної ділянки під номером АДРЕСА_2 , а також 1/2 частини жилого будинку під номером АДРЕСА_1 та грошового внеску в ощадній касі. У заяві також зазначено, що вказане майно померла ОСОБА_2 заповіла позивачу на підставі заповіту, посвідченому 30 березня 2016 року Часів-Ярською державною нотаріальною конторою по реєстру №192. (а.с. 16)

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку зі смертю бабусі позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 9)

На підставі постанови державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н.С. від 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті бабусі позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки архів Часів-Ярської державної нотаріальної контори евакуйований, але евакуйований не в повному обсязі; спадкова справа №59/2016 після смерті ОСОБА_2 не була евакуйована належним чином; на даний час доступ до зазначеної спадкової справи неможливий. (а.с. 10)

Житловий будинок в АДРЕСА_2 , який заходиться на земельній ділянці розміром 559 кв.м належить померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за законом. (а.с. 29 зворот-30)

Належність померлій ОСОБА_2 земельної ділянки в АДРЕСА_2 , загальною площею - 0,0559 підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ДН 032. (а.с. 32)

Також на підтвердження належності ОСОБА_2 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 грудня 2004 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП бюро технічної інвентаризації м. Артемівськ від 25 червня 2005 року. (а.с. 33)

В матеріалах справи також містяться відомості з Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_2 про проживання ОСОБА_2 у будинку за вказаною адресою, а також відомості з Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 про проживання ОСОБА_1 у будинку за вказаною адресою. (а.с. 20-23)

Також на підтвердження позовних вимог в матеріалах справи міститься копія Технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1 та копія Технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_2 , а також звіт про оцінку вказаних житлових будинків та земельної ділянки. (а.с. 24-27, 35-37)

На підставі Розпорядження Начальника військової адміністрації від 15.03.2024 №41рр, назву провулку «Красносільський» у м. Часів Яр було змінено на «Сільський». (а.с. 58-59)

На підставі Рішення Часовоярської міської ради від 03.12.2025 №6/73-639, назву вулиці «Ватутіна» у м. Часів Яр було змінено на «Джерельна». (а.с. 60-61)

Відповідно до статей 1216-1218, 1220, 1222, 1223 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною 1 ст. 1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, судом встановлено, що 30.03.2016 року ОСОБА_2 було складено особисте розпорядження на випадок своєї смерті у формі заповіту, посвідченого Державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори Янюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за №192, на підставі якого ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 травня 2016 року позивач звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з жилого будинку та приватизованої земельної ділянки під номером АДРЕСА_2 , а також 1/2 частини жилого будинку під номером АДРЕСА_1 та грошового внеску в ощадній касі. У заяві також зазначено, що вказане майно померла ОСОБА_2 заповіла позивачу на підставі заповіту, посвідченому 30 березня 2016 року Часів-Ярською державною нотаріальною конторою по реєстру №192. 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Водночас, на підставі постанови державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н.С. від 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті бабусі позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки архів Часів-Ярської державної нотаріальної контори евакуйований, але евакуйований не в повному обсязі; спадкова справа №59/2016 після смерті ОСОБА_2 не була евакуйована належним чином; на даний час доступ до зазначеної спадкової справи неможливий.

У статтях 15 та 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, та одним із способів захисту прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, у позивача наразі виникли реальні умови, які обмежують її право у реалізації своїх прав на належне їй спадкове майно.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Так, як вбачається з копії постанови державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н.С. від 20 листопада 2025 року, позивач ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом; позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті бабусі позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки архів Часів-Ярської державної нотаріальної контори евакуйований, але евакуйований не в повному обсязі; спадкова справа №59/2016 після смерті ОСОБА_2 не була евакуйована належним чином; на даний час доступ до зазначеної спадкової справи неможливий. (а.с. 10)

Окрім того, державним нотаріусом було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в той час як позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати за нею право власності на нерухоме майно, належне померлій ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом.

Будь-якого документального підтвердження неможливості отримання позивачем свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на майно, що входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, зокрема відсутня письмова відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, до позовної заяви та під час розгляду справи стороною позивача не надано доказів такого звернення до нотаріуса та відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, які б об`єктивно свідчили про неможливість оформлення нею своїх спадкових прав за заповітом у передбаченому законом позасудовому порядку.

При зверненні до суду представник позивача у позовній заяві зазначив, що вважає вищевказану відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії такою, що порушує фундаментальні принципи на мирне володіння, користування та розпорядження майном, що в тому числі не дає можливість внести в реєстр пошкодженого/знищеного майна власника в результаті бойових дій.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 по справі № 227/3750/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 592/6862/21 зазначив, що саме нотаріус є первинним суб`єктом оформлення спадкових прав, а звернення до суду можливе лише за наявності спору або відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Дослідивши обставини справи та оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що підставою звернення позивача до суду є незгода з рішенням державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н.С. про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відтак позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки в межах справи позивачу належало довести її права як спадкоємця у причинному зв`язку з наявністю порушення, невизнання чи оспорювання такого права.

Натомість у даному випадку позивач не довела неможливість реалізації свого права в позасудовому порядку, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що на час звернення до суду з даним позовом право позивача на спадкування було порушене, невизнане або оспорюване.

Отже суд, враховуючи недоведеність стороною позивача відсутності шляху для відновлення порушеного права у позасудовому порядку, вважає обраний позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Яценко А.О., спосіб захисту свого права неналежним, а позовні вимоги передчасними, отже відсутні правові підстави для їх задоволення.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи містяться розбіжності щодо власника 1/2 будинку за АДРЕСА_1 , а саме на підтвердження належності ОСОБА_2 на права приватної власності 1/2 будинку за вказаною адресою стороною позивача було надано до суду відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 56), однак у вказаному Реєстрі мітиться інформація про власника вказаного майна « ОСОБА_2 », що не узгоджується з іншими відомостями з матеріалів справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також не підлягають задоволенню вимог позивача про вилучення з Державного реєстру речових прав запис про обтяження на нерухоме майно, як похідні від основної вимоги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд понесені судові витрати по сплату судового збору відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України залишає за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 16, 317, 321, 1234, 1235, 1268, 1270, 1273, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 43, 79, 80, 81, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, третя особа Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкова Наталія Сергіївна, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ 44679374, знаходиться за адресою: 84551, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Часів Яр, вул. Незалежності, буд. 1.

Третя особа: Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкова Наталія Сергіївна, знаходиться за адресою: 84302, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 15 квітня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис