Постанова № 13569524, 01.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:30 год.

01.12.2010 р.справа № 2а-3249/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: Панченка С.В., довіреність б/н, від 21.05.10 р., Чамари Л.В., довіреність б/н, від 21.05.10 р.,

представника відповідача: Яброцького С.В., довіреність № 17934/9/10-013, від 02.08.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомдержавного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001 доспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000003236/0, визнання дій протиправними В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось державне підприємство “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” (далі - позивач) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.03.10 р. № 000003236/0; визнання дій відповідача, які полягають у визначенні валових доходів у розмірі 193808,0 грн. на суми надлишків основних фондів за наслідками інвентаризації за 2008 рік, визначенні валових доходів у розмірі 7238023,0 грн. за господарською операцією заміни кредитора за кредитними договорами, визначенні завищення валових витрат двічі на вартість використання запасів і витрат допоміжного виробництва не в господарській діяльності, що враховано у зменшенні валових витрат за рядком 04.1. за ними відповідачем при перевірці та за рядком 05.2. за даними позивача при самостійному виправленні помилки.

Заявою від 26.11.10 р. (а. с. 170) позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000003236/0 та визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні збитків позивача у сумі 7431831,0 грн. за 2009 р.

Відповідно до ст. 137 ч. 1 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.

Враховуючи те, що своєю заявою від 26.11.10 р. позивач фактично переформулював позовні вимоги, які стосуються визнання дій відповідача щодо визначення збитків позивача протиправними, тобто зміни підстави або предмету позовних вимог не відбулось, а заява позивача відповідає вимогам ст. 106 КАС України, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви позивача від 26.11.10 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що він мав право самостійно обрати спосіб виправлення самостійно виявленої помилки, яка допущена позивачем при обчислені валового доходу за 2008 рік; заниження валових доходів за 3 квартал 2009 р. у сумі 193808,0 грн. на суму надлишків основних фондів не відбулось, оскільки основні фонди у сумі 193808,0 грн. виявлені позивачем під час інвентаризації; валові доходи у сумі 7238023,0 грн. за 3 квартали 2009 р. позивачем не занижувались, так як договір поруки не є господарською операцією, яка призводить до заниження валових доходів; позивач відкоригував балансову вартість запасів на вартість запасів і витрат допоміжного виробництва, що використовуються не в господарській діяльності у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 р., а тому донарахування податку на прибуток у сумі 609697,0 грн. здійснено відповідачем неправомірно, оскільки здійснено без урахування такої обставини.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав викладених у запереченнях (а. с. 123-131).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, суд приходить до наступного.

11.03.10 р. відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 р. до 30.09.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 р. до 31.12.09 р. та склав відповідний Акт № 246/36/14313240 (а. с. 53-120).

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000003236/0, яким позивачу донараховано податок на прибуток за 2008 рік у сумі 609697,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 274663,50 грн.

Так, Відповідач дійшов висновку, що Позивач повинен був відобразити суму занижених валових доходів за 2008 р. виключно в уточнюючому розрахунку за 2008 р., у той час, як позивач відобразив таку суму у декларації з податку на прибуток за 2009 р.

Відповідно до ст. 5 п. 5.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Аналіз вищезазначених норм, дозволяє дійти висновку про те, що надання уточнюючого розрахунку та зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний період, є різними способами виправлення самостійно виявлених платником податку помилок.

Такий висновок суду підтверджується і положеннями ст. 17 п. 17 2. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вищезазначені статті Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, надають право платнику податків на власний розсуд обрати спосіб виправлення самостійно виявлених помилок.

Позивач 25.01.10 р. подав відповідачу декларацію з податку на прибуток підприємства (а. с. 25-26), отримання якої відповідачем підтверджується вхідним штампом, у рядку 02.2. "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів", зазначив суму податку з урахуванням заниженого показника за 2008 р.

Одночасно позивач подав відповідачу пояснення до декларації з податку на прибуток підприємства (а. с. 22-24).

Заперечення відповідача щодо того, що позивач виправив самостійно виявлену помилку у декларації, яка подана ним через чотири податкові періоди, від того податкового періоду, у якому позивачем така помилка допущена, не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки ст. 5 п. 5.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” надає право платнику податку виправити виявлену помилку шляхом подання декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо виправлення самостійно виявленої помилки, а саме заниження валових доходів за 2008 р., шляхом подання відповідачу декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 р.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем валових доходів у сумі 193808,0 грн. за 2009 р., суд зазначає наступне.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, за наслідками інвентаризації за 2008 р., позивач виявив надлишки основних фондів у сумі 193808,0 грн. Облік виявлених надлишків здійснено позивачем шляхом відображення у бухгалтерському обліку Дт 10 “Основні фонди” Кт 13 “Знос (амортизація) необоротних активів”.

З зазначеного відповідач робить висновок про те, що основні фонди, виявлені позивачем під час інвентаризації, відповідно до ст. 1 п. п. 1.6., 1.23. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, вважаються такими, що отримані позивачем безоплатно.

Разом з тим, статті Закону, на які посилається відповідач, містять визначення поняття "товари" та "безоплатно надані товари (роботи, послуги)", під якими Закон розуміє товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

З наведеної норми вбачається, що безоплатно надані товари - це товари, які саме надаються, а не отримуються платником податку, а тому висновок відповідача про те, що згідно ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.6. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, надлишки основних фондів, виявлені під час інвентаризації, повинні бути включені позивачем до складу валового доходу, суперечать законодавству.

Також, суд знаходить такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства висновки відповідача про заниження позивачем валових доходів у сумі 7238023,0 грн. за 3 квартал 2009 р.

При цьому суд виходить з наступного.

23.04.08 р. та 30.05.08 р. між АКБ “Юнекс” та позивачем укладені кредитні договори № № 01-050408-КЛ-61/67 та 01020508-КЛ-61/118 (а. с. 17-21).

Виконання зобов'язань за зазначеними кредитними договорами забезпечено договорами поруки № № 04-031108-П-61/195 та 04-021108-П-61/194 від 28.11.08 р. (а. с. 13-16). Поручителем за даними договорами виступило ТОВ “Челсі”.

Відповідно до ст. 553 ч. 1 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як встановив відповідач, що не заперечується і позивачем, позивач зобов'язання за кредитними договорами не виконав, у зв'язку з чим поручитель - ТОВ “Челсі” виконав свої обов'язки поручителя, сплативши кредит та відсотки.

Згідно ст. 556 ч. 2 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Пунктом 2.6. договорів поруки передбачено, що у випадку виконання поручителем зобов'язань боржника за цими договорами, боржник зобов'язаний відшкодувати поручителю у повному обсязі суму коштів, сплачених останнім кредиторові на виконання цих договорів у п'ятиденний строк.

Відповідач зазначає, що оскільки станом на 31.12.09 р. позивач не відшкодував поручителю - ТОВ “Челсі” кошти, сплачені останнім на виконання кредитних договорів, заборгованість позивача перед ТОВ “Челсі” у сумі 7238023,0 грн. є сумнівною, а тому позивач, в порушення ст. 12 п. 12.1. пп. 12.1.5. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, занизив валовий дохід за 2009 р. на вказану суму.

Згідно ст. 12 п. 12.1. пп. 12.1.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), тобто обов'язок збільшення валових доходів на суму непогашеної заборгованості покладається на платника податку - покупця.

Разом з тим, відповідно до ст. 546 ч. 1 Цивільного кодексу України, договір поруки є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, а тому позивач не є покупцем у розумінні вищезазначеної норми Закону і, відповідно, у нього не виникає обов'язку збільшення валових доходів.

Висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат у сумі 164335,0 грн. за 3 квартали 2009 р., що призвело до донарахування позивачу податку на прибуток підприємств у сумі 60969760 грн. не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивачем сума валових витрат відкоригована у декларації з податку на прибуток підприємства, у рядку 05.2. “самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів”, про що позивач довів до відома відповідача і поясненням до декларації з податку на прибуток підприємства.

Враховуючи те, що відповідач дійшов невірного висновку про завищення позивачем валових витрат за 3 квартали 2009 р., застосування відповідачем до позивача штрафної санкції у сумі 274663,50 грн., також є протиправним.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про законність та обґрунтованість висновків Акту № 246/36/14313240 від 11.03.110 р. та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 00003236/0, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000003236/0 спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000003236/0 спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

4. Визнати протиправними дії спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, які полягають у зменшені збитків державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" на загальну суму 7431831,0 грн. за 2009 р.

5. Відшкодувати державному підприємству "Суднобудівний завод імені 61 комунара" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

2 грудня 2010 г.

СуддяА. О. Мороз