Ухвала суду № 135694799, 19.03.2026, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/335/26

провадження №2/457/216/26

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

19 березня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючої-судді Василюк Т.В.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

До Трускавецького міського суду Львівської області за допомогою системи «Електронний суд» 23.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до держави Україна Трускавецької міської ради, відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Ломакіна Оксана Ярославівна, державний нотаріальний архів м. Дрогобича Дрогобицької міської ради, КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, Перша Львівська державна нотаріальна контора та Бориславська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, встановлення юридичних фактів, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації.

Одночасно з позовною заявою від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій вони просять заборонити відповідачу ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам відчужувати, дарувати, продавати, передавати в іпотеку чи іншим способом розпоряджатися житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомості до набрання законної сили рішенням суду.

При обґрунтуванні заяви посилаються на те, щоспір стосується права власності на нерухоме майно; наявність зареєстрованого права власності у відповідача надає йому можливість у будь-який момент відчужити майно третім особам, передати його в іпотеку, здійснити повторну державну реєстрацію; у разі відчуження спірного майна третій особі виконання можливого рішення суду про витребування майна стане значно ускладненим або неможливим. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що у спорах щодо права власності на нерухомість заборона відчуження є співмірним заходом забезпечення позову. Запропонований захід не позбавляє відповідача права користування майном; не вирішує спір по суті; спрямований виключно на збереження існуючого стану до ухвалення рішення суду.

Сторони у судове засідання не викликалися.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (п. 4 ст.153 ЦПК України). Дослідивши матеріали заяви, суд вважає наявність достатніх підстав для розгляду заяви про забезпечення позову у відсутності сторін по справі.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову є збереження зазначеного майна у власності відповідача до вирішення справи в суді.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченими законом.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявники не вказали обґрунтованих підстав та мети забезпечення позову, не навели та не підтвердили належними доказами, що невжиття таких заходів, а саме: накладення заборони відповідачу ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам відчужувати, дарувати, продавати, передавати в іпотеку чи іншим способом розпоряджатися житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомості до набрання законної сили рішенням суду, перешкоджатиме виконанню законного та обґрунтованого рішення суду у майбутньому.

Також заявник не довів, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду, що сторона відповідача має намір відчужити спірне майно.

Ні в описовій, ні у прохальній частині не наведені окремі ідентифікатори об`єкта (реєстраційний номер об`єкта нерухомості/номер запису про право), що унеможливлює оперативне й коректне внесення відповідного обтяження до Державного реєстру речових прав. Така невизначеність суб`єкта та технічних параметрів об`єкта суперечить вимогам ст. 151 ЦПК України щодо змісту заяви і критерію виконуваності судового акта.

Посилання заявників на те, що наявність зареєстрованого права власності у відповідача надає йому можливість у будь-який момент відчужити майно третім особам; передати його в іпотеку; здійснити повторну державну реєстрацію «має загальний характер і не підкріплене конкретними даними про підготовчі дії до відчуження (укладання попередніх договорів, розміщення оголошень, подання заяв про реєстраційні дії тощо). Сам по собі факт наявності запису про право у відповідача і абстрактна можливість відчуження не свідчать автоматично про існування реальної загрози утруднення виконання рішення саме у цій справі. З огляду на змагальність і стандарти обґрунтування тимчасового обмеження майнових прав іншої особи, наведених позивачем міркувань недостатньо для висновку про наявність «достатньо обґрунтованого припущення» (ст. 150 ЦПК України).

Відсутність у позивачів правовстановлюючих документів на спірний будинок не перешкоджає розгляду спору по суті, однак на стадії забезпечення позову це вимагає від заявника підвищеної точності у визначенні об`єкта та підтвердження зв`язку цього об`єкта з предметом позову документами з Державного реєстру (актуальна інформаційна довідка/витяг), аби суд мав можливість безпомилково ідентифікувати майно і забезпечити виконуваність ухвали. Таких належних і допустимих доказів у поданих матеріалах не надано.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку, що заявлений захід забезпечення у запропонованій редакції є невизначеним за колом зобов`язаних осіб і ідентифікацією об`єкта, а також недостатньо обґрунтованим доказами реальної загрози утруднення виконання рішення. За цих умов його застосування призвело б до непропорційного втручання у права відповідача та могло б ускладнити належне внесення обтяження до реєстру, що суперечить засадам співмірності, обґрунтованості й ефективності заходів забезпечення (ст. 149-151 ЦПК України).

Відмова в задоволенні заяви на цій стадії не перешкоджає повторному зверненню з урахуванням наведених зауважень, зокрема: (а) чітким формулюванням заборони ОСОБА_3 відчужувати спірний об`єкт; (б) забороною державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього; (в) повною ідентифікацією майна (адреса, площа, реєстраційний номер об`єкта/номер запису про право; за наявності кадастровий номер земельної ділянки як орієнтир місця розташування); (г) доданням актуальної інформаційної довідки з ДРРП та інших доказів, що підтверджують реальність загрози відчуження.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши заяву в межах заявлених вимог та наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про необґрунтованість вимог заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим їхня заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, с у д

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя: Т. В. Василюк