Рішення № 135693643, 15.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10525/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Дегтяренко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Сапронова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовною заявою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Москаленко Маргарити Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Москаленко Маргарити Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовну заяву мотивує тим, що 11 липня 2024р. між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 7667008.

11.01.2024 року між ТОВ « МАНІФОЮ » та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТК «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ » передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАЛБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФІ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ « МАНІФОЮ » Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників 9 від 11.12.2024 до Договору факторингу N° 11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20912.5 грн., з яких:

- 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6965 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою;

- 6947.50 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 7667008 в розмірі 20912.5 грн., з яких:

- 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6965 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою;

- 6947.50 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Згідно правил ч.6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2026 року було задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

23 березня 2026 року від представника АТ «ВСТ БАНК» надійшла витребувана судом інформація з якої вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована як спосіб доступу до рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 у національній валюті, фінансовий номер телефону за НОМЕР_4 .

В судове засідання 14 квітня 2026 року:

представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлявся належним чином, в позовній заяві просить розгляд провести у його відсутності;

відповідач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 11 липня 2024р. між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 7667008.

11.01.2024 року між ТОВ « МАНІФОЮ » та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТК «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ » передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАЛБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФІ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ « МАНІФОЮ » Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників 9 від 11.12.2024 до Договору факторингу N° 11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20912.5 грн., з яких:

- 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6965 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою;

- 6947.50 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Згідно відповіді від АТ «ВСТ БАНК» підтвердило зарахування коштів 01.07.2024 року у розмірі 15 000 грн. 00 коп..

Також зазначено, що фінансовим номером телефону за НОМЕР_5 в період 01.07.2024 по 10.07.2024 р. є « НОМЕР_6 ».

Однак, під час розгляду справиу своєму клопотанні відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що даного номеру телефону не визнає та посилалась, що він їй не належить.

Даний факт також підтверджується долученим до матеріалів справи рапортом оперуповноваженого СКП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Мешко В. від 12.01.2026 року.

Згідно вказаного рапорту встановлено, що по матеріалам кримінального провадження № 12024078130000092 від 17.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 182 КК України, за фактом звернення ОСОБА_1 щодо вчинення шахрайських дій відносно неї, а саме: «просить прийняти міри до невідомих осіб, які 16.06.2024 року відкрили банківський рахунок у відділенні «А-Банку» без її згоди та оформили кредит на її ім`я з використанням номера мобільного телефону « НОМЕР_6 », використовуючи можливості УОТЗ ГУНП в Закарпатській області, місцезнаходження вказаного мобільного телефону не вдалося встановити, оскільки такий був вимкнений.

Також проведеними заходами було встановлено, що номер телефону « НОМЕР_6 » прикріплений до мобільного телефону марки «Apple Iphone 6S» з IMEI 35915607084981, який згідно порталу «dp.otz» належить громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, досудове розслідування наразі триває.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 1 ст.1068 ЦК України встановлено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої-дев`ятої розділу VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 5 листопада 2014 року (далі - Положення), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 та від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22.

Положеннями ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц зроблено висновок, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зроблено висновок, що: «встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Отже, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Отже, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Суд оцінивши позицію відповідача, розрахунок заборгованості наданий позивачем, встановив, що відповідачу не було відомо про існування договору укладеному між ним та ТОВ «Маніфою».

Позивачем не доведено того, що відповідач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Позивач не надав доказів, що відповідач розголосив інформацію про персональні дані третім особам. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я відповідача, не є підставою для задоволення позову.

За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Судом встановлений факт звернення відповідачки до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки була дійсно відсутня воля на вчинення такого договору.

Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідачка, виявивши наявність договору, невідкладно повідомила про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (ЄДРПОУ 35625014) місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Датою ухвалення рішення є 15 квітня 2026 року, а саме дата складання його повного тексту відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя Дегтяренко К.С.