Рішення № 135689749, 15.04.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2159/26

Провадження № 2/639/1385/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/2159/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором позики № 74532417 у загальному розмірі 30003,29 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані директором ТОВ «Деал Фінанс Груп» Велікдановим Сергієм Костянтиновичем.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про позики № 74532417, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 15250,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. На виконання договору позики позикодавець передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15250,00 грн за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК «Фінекспрес» на платіжну картку позичальника. Умовами договору позики передбачена пролонгація та автопролонгація строку користування позикою, строк якої обмежено 90 календарними днями. В рахунок погашення заборгованості за договором позики відповідач грошові кошти не сплачувала, заборгованість останнього складає 33003,29 грн, з яких: 15250,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17753,29 грн - сума заборгованості за відсотками. 04.01.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 025-040122, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 74532417 від 30.12.2021. 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 74532417 від 30.12.2021. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу та заборгованості по процентам не виконав ні перед позикодавцем ні перед позивачем.

17.03.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання. За клопотанням позивача витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 30.12.2021 по 02.01.2022 (а.с.65-66).

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач ТОВ «Деал Фінанс Груп» в особі директора Велікданова С.К. у позовній заяві просив розглянути справу без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О., яка діє на підставі ордеру, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.с.57, 73-76).

25.03.2026 від відповідача до суду надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу без її участі, врахувати наведені у відзиві обставини та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.91-95).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

15.04.2026 суд на місці долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву, що надійшов до суду 20.03.2026; відповідь на відзив представника позивача адвоката Ткаченко Ю.О., що надійшла до суду 23.03.2026 (а.с.77-84,86-90).

У відзиві на позов відповідач просила застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтувала тим, що строк виконання умов договору № 74532417 від 30.12.2021 настав 30.01.2022, а позивач звернувся до суду 13.03.2026, з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності. Підстави для продовження строків позовної давності відсутні. Позивач не є первісним кредитором за укладеним 30.12.2021 договором № 74532417, сам кредитний договір неодноразово передавався, з порушенням встановленої законом процедури, а саме, жодних документів від жодного кредитора про відступлення права вимоги відповідач не отримувала.

У відповіді на відзив представник позивача вказала, що, згідно з правовою позицією Верховного Суду, неотримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі не позбавляє її обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Доказів про визнання договору факторингу недійсним та/або виконання своїх зобов`язань перед первісним кредитором відповідач не надала та матеріали справи не містять. Щодо застосування строку позовної давності вказала, що такі строки були продовжені на період карантину на період воєнного стану по 04.09.2025, отже у період з 02.04.2020 по 04.09.2025 строки позовної давності були зупинені, позивач звернувся з позовною заявою до суду 07.03.2026, без порушення строку позовної давності.

15.04.2026 суд долучив витребувані від АТ КБ «Приватбанк» докази, що надійшли до суду 09.04.2026.

Оскільки сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносин у заявах по суті - позовній заяві, відзиві та відповіді на відзив, подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладений договір про надання позики № 74532417 (на умовах привернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики (п.1). Сторони договору погодили такі істотні його умови: сума позики - 15250,00 грн; строк позики (строк договору) - 30 днів; процентна ставка базова фіксована та становить 1,99% в день; дата надання позики - 30.12.2021; дата повернення позики (останній день) - 29.01.2022; орієнтовна загальна вартість позики - 24354,25 грн; знижена процентна ставка у день - 1,99% (п.2). Позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною (п.3). Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (п.4). Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (п.5.2). Позичальник доручає Позикодавцю ініціювати списання коштів із відповідного банківського рахунку Позичальника із використанням реквізитів платіжних карток, що були зазначені Позичальником при отриманні/поверненні Позики, сплаті Процентів за користування, та направляти їх на виконання грошових зобов`язань Позичальника за цим Договором. Позичальник доручає Позикодавцю здійснювати таке списання виключно з дати повернення Позики. Списання може бути здійснено необмежену кількість разів, але у сумі, що не перевищує фактичної заборгованості Позичальника на день такого списання (п.5.3). Позичальник розуміє та погоджується, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором Позикодавець має право залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, відступити право вимоги за Договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості (п.5.5). Інформування Позичальника про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги за Договором здійснюється шляхом направлення повідомлення на електронну пошту Позичальника, що зазначена у Договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті Позичальника на сайті MyCredit (п.5.6). Цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п.12). Зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов`язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, окрім випадків, встановлених законом, Договором та/або Правилами (п.14) (а.с.17).

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «o3ngtyr3hW».

Також, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «o3ngtyr3hW» підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору позики № 74532417 (на умовах привернення позики в кінці строку позики) від 30.12.2021), відповідно до якої, дата видачі кредиту - 30.12.2021; дата платежу - 29.01.2022; кількість днів у розрахунковому періоді - 30; чиста сума кредиту - 15250,00 грн; сума платежу за розрахунковий період - 24354,25 грн; погашення суми кредиту - 15250,00 грн; проценти за користування кредитом - 9104,25 грн; загальна вартість кредиту - 24354,25 грн (а.с.17).

Договір позики та додаток до нього містить інформацію про анкетні дані позичальника, його РНКОПП, номер паспорту, адресу місця проживання, контактні дані: номери телефону, адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також реквізити банківської картки: НОМЕР_2 .

З довідки про ідентифікацію суд вбачає, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладення договору № 74532417, одноразовий ідентифікатор o3ngtyr3hW відправлений позичальнику 30.12.2021 о 12:53:13 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).

Згідно з довідкою від 12.01.2026, ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата 30.12.2021, сума 15250,00 грн, отримувач Коваль Марина - ЕПЗ номер НОМЕР_2 . Переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі (а.с.20).

Відповідно до копії платіжної інструкції ТОВ «ФК «Фінекспрес», 30.12.2021 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картку НОМЕР_2 перераховано 15250,00 грн (а.с.21).

З витребуваної від АТ КБ «Приватбанк» інформації суд вбачає, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).

З з наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки по рахунку за період з 30.12.2021 по 02.01.2022 суд вбачає, що на картку № НОМЕР_3 30.12.2021 зараховано переказ на суму 15250,00 грн.

Згідно зі складеним 06.01.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» детальним розрахунком заборгованості за договором № 74532417 від 30.12.2021, у позичальника ОСОБА_1 станом на 10.06.2022 наявна заборгованість у розмірі 33003,29 грн, з яких: 15250,00 грн - тіло, 17753,29 грн - проценти (а.с.15-16).

04.01.2022 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) укладено договір факторингу № 025-040122, на підставі якого та Витягу з Реєстру прав вимоги від 10.06.2022 № 09/02/22, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 74532417 від 30.12.2021, що підтверджується копією договору факторингу, копією витягу з Реєстру прав вимог, копіями платіжних інструкцій від 28.09.2022, 29.09.2022 про сплату ТОВ «Сіроко Фінанс» на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суми фінансування згідно реєстру за договором факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 (а.с.35-44).

05.12.2025 між ТОВ «Деал Фінанс Груп» (Фактор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 05/12/25-01, на підставі якого та Реєстру прав вимог від № 05/12/25, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 74532417 від 30.12.2021, що підтверджується копією договору факторингу, копією Реєстру прав вимог, копіює платіжної інструкції від 05.12.2025 про сплату ТОВ «Деал Фінанс Груп» на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» оплати згідно договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 (а.с.44-49).

Згідно зі складеним ТОВ «Деал Фінанс Груп» розрахунком за період з 10.06.2022 по 10.02.2026, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 74532417 від 30.12.2021 у розмірі 33003,29 грн, з яких: 15250,00 грн - за тілом кредиту, 17753,29 грн - за нарахованими та несплаченими процентами (а.с.6-7).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Отже, суд встановив, що договір № 74532417 від 30.12.2021 укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

У вказаному договорі його сторонами погоджено суму і строк кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок повернення кредиту тощо.

Отримання відповідачем від первісного позичальника коштів у позику у розмірі 15250,00 грн підтверджується наданими позивачем та витребуваними судом доказами.

Обставини укладення договору позики та отримання у позику від первісного позикодавця коштів у розмірі 15250,00 грн відповідачем не заперечуються.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Доказів про сплату заборгованості за кредитним договором позивачу або первісному кредитору відповідач не надала.

Згідно зі ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що діяли до 04.09.2025, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану (до 04.09.2025), строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не сплив.

Отже, у цих спірних правовідносинах позовна давність в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не спливла, та правові підстави для застосування позовної давності, за заявою відповідача, відсутні.

Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), та умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилався також, як на невід`ємні частини договору позики, на Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів, затверджені наказом директора Товариства від 12.08.2021, копію яких долучив до позовної заяви (а.с.23-34).

Проте, у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України (щодо договору приєднання), оскільки вказані Правила відповідачем не підписані, доказів того, що саме вказані документи із зазначеною в них інформацією розумів відповідач та погодився з їх умовами, відсутні.

До того ж, відповідач у відзиві на позовну заяву вказала, що за погодженими нею умовами договору строк кредитування закінчився 30.01.2022.

Отже обставина погодження відповідачем умов пролонгації (автопролонгації) строку позики (строку договору), зокрема до 90 днів, не знайшла свого підтвердження, доказів, на підтвердження того, що договір позики від 30.12.2021 був пролонгований (автопролонгований) матеріали справи не містять.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставини погодження позичальника на продовження строку позики.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

(постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Умовами договору позики № 74532417 від 30.12.2021 строк кредитування визначений - 30 днів, тобто з 30.12.2021 по 28.01.2022 включно.

З наданого розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем, суд вбачає, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані за період з 30.12.2021 по 29.04.2022 включно, тобто поза межами строку кредитування.

Отже, з 29.12.2021 припинилося право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти, права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України.

Зі складеного первісним позикодавцем розрахунку заборгованості суд вбачає, що з 30.12.2021 по 28.01.2022 (30 днів) проценти нараховані за зниженою процентною ставкою у день 1,99% (що передбачено умовами договору), та розмір таких процентів складає 9104,25 грн (15250 х 1,99% х 30).

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 24354,25 грн, що складають із заборгованості за тілом позики у розмірі 15250,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 9104,25 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, у розмірі 8649,04 (17753,29 - 9104,25) грн суд відмовляє з наведених вище підстав.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.5).

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладеного між адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» та ТОВ «Деал Фінанс Груп», в якому його сторони визначили винагороду за надання правничої допомоги, зокрема: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500,00 грн за 1 справу; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором - 4000,00 грн за одну справу; Витягу з Акту №6-ДІЛ від 08.01.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, згідно з яким адвокатом надано правничу допомогу щодо боржника ОСОБА_1 у розмірі 4500,00 грн, а саме, вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500,00 грн; підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором, в електронній формі, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта) - 4000,00 грн; акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025); платіжної інструкції від 16.01.2026 про сплату ТОВ «Деал Фінанс Груп» на користь Ткаченко Ю.О. оплати за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 згідно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги № 6-ДІЛ від 08.01.2026; ордеру (а.с.50-58).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявила, водночас повністю заперечувала проти позовних вимог.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, визначення правової позиції, аналіз судової практики, направлення/подача позовної заяви, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява до суду подана позивачем, а не адвокатом.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (73,79%), та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1964,58 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2213,70 грн.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (на рахунок НОМЕР_5 відкритий в АТ «ОТП Банк, код банку 300528) заборгованість за договором позики № 74532417 від 30.12.2021 у розмірі 24354 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят чотири) грн 25 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 15250,00 грн, заборгованість за відсотками - 9104,25 грн

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 8649,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» ( на рахунок НОМЕР_5 відкритий в АТ «ОТП Банк, код банку 300528) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1964 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят чотири) грн 58 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», ЄДРПОУ 44280974 адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 15.04.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО