Постанова № 13568942, 13.01.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2011 р. Справа № 2а-10674/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

при секретарі Дака Т.П.,

за участю представника позивача Іваська С.М., представника відповідача Савченка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Західно-Українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Західно-Українське акціонерне товариство «Вторкольормет»(далі-ЗУАТ «Вторкольормет») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302341/0 від 10.06.2010 року.

Ухвалою суду від 18.11.2010 року відкрито провадження по справі. 13.01.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові, вважає, що висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Також, представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302341/2 від 15.09.2010року, яким Позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежами податок на додану вартість в сумі 1616250,00 грн., в т.ч. 1077 500,00 грн. основного платежу та 538750,00 грн. штрафних санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну, просив суд у задоволенні позову відмовити, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, прийнятими на підставі дійсних обставин, зясованих в ході перевірки позивача.

Заслухавши доводи сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ЗУАТ «Вторкольормет»з питань достовірності відображення показників податкового зобовязання та податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №2188/23-209/00195952 від 02.06.2010 року

На підставі вказаного акту перевірки, 10 червня 2010 року ДПІ у Галицькому районі було винесено податкове повідомлення-рішення №0000302341/0, яким ЗУАТ «Вторкольормет»визначено суму податкового зобовязання за платежем по податку на додану вартість в сумі 1616250,00 грн., в т.ч. 1077 500,00 грн. основного платежу та 538750,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в порядку, встановленому п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами адміністративного оскарження, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302341/2 від 15.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем по податку на додану вартість в сумі 1616250,00 грн., в т.ч. 1077 500,00 грн. основного платежу та 538 750,00 грн. штрафних санкцій.

В акті перевірки, Відповідач прийшов до висновку, що позивачем в порушення пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 1077 500,00 грн., чим завищено суму податкового кредиту та занижено суму ПДВ до сплати в бюджет в розмірі 1077 500,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки вказано, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2009 року суму ПДВ в розмірі 1077500,00 грн. згідно податкової накладної від 30.10.2009 року №3010, виписаної ТзОВ «Юридична компанія «Далмат», оскільки перевіркою не встановлено використання платником податків результатів маркетингових послуг у власній господарській діяльності.

Також встановлено, що 01.07.2009 року між позивачем та ТзОВ «Юридична компанія «Далмат»було укладено договір, що передбачав проведення останнім маркетингового дослідження на території Західної України, з метою визначення доцільності та можливості будівництва у регіоні металургійного виробництва.

30.10.2009 року вказаними сторонами було підписано акт прийманняпередачі згаданих послуг та виписано позивачу податкову накладну №3010 від 30.10.2009 року на суму ПДВ 1077 500,00 грн.

Разом із вказаними документами, позивачем долучено до матеріалів справи звіт про надані ТзОВ «Юридична компанія «Далмат»маркетингові послуги.

Між сторонами проведений розрахунок за надані послуги, шляхом видачі простого векселя №1890610 від 30.10.2009 року на суму 6465000,00 грн., який погашено 03.11.2009 року згідно платіжного доручення №1 від 03.11.2009 року.

Крім цього судом встановлено, що 04.11.2009 р. між Позивачем та Корпорацією Інтермет (м. Нью-Йорк, США) було укладено договір про намір спільно діяти в сфері реалізації проектів в галузі металургійного виробництва, який на думку позивача і був укладений внаслідок маркетингового дослідження, проведеного ТзОВ «Юридична фірма «Далмат».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано податкову накладну, що знаходяться в матеріалах справи.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, позивач формуючи податковий кредит в жовтні 2009 року діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Також, неправомірними є доводи відповідача, щодо неналежного підтвердження використання згаданих маркетингових послуг у господарській діяльності Позивача, оскільки.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.4 ст.32,п.п.2,6 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та враховуючи аналогічну правову позицію Вищого адміністративного суду України, яка визначена в Ухвалі по справі №К-35352/09, Верховного суду України, яка визначена в постанові від 09.11.2010 року, суд приходить до висновку, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів, необхідних для підтвердження витрат на маркетингові послуги.

При цьому, суд бере до уваги те, що факт надання позивачу маркетингових послуг підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: договором про надання маркетингових послуг, актом приймання-передачі цих послуг, податковою накладною, векселем, платіжним дорученням про сплату вартості наданих послуг, звітом та договором про наміри спільно діяти разом із додатком, які в своїй сукупності підтверджують фактичне надання вказаних послуг та вказують на обставини використання цих послуг в господарській діяльності товариства.

Також, вказані документи, що підтверджують включення витрат по маркетингових послугах, як витрат повязаних із здійсненням господарської діяльності, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З приводу того, що в акті перевірки, відповідач вказує на те, що не має достатніх підстав стверджувати, що податкова накладна від 30.10.2009 року №3010 виписана на виконання умов договору щодо надання маркетингових послуг від 01.07.2009 року б/н, суд встановив наступне.

В обґрунтування такого твердження відповідач вказує на те, що в ході перевірки ним виявлено недостовірність даних, що містяться в зазначеній податковій накладній, зокрема в пункті «умови поставки»вказано згідно договору б/н від 16.07.2009 року. Хоча позивачем до перевірки такого договору не надано.

Суд не може прийняти до уваги зазначені твердження Відповідача з огляду на наступне. Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Підпункт 7.2.1. п. 7.2. цієї ж статті встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна ТзОВ «Юридична компанія Далмат»від 30.10.2009 року за №3010, яка надана позивачу, відповідає вказаним вимогам законодавства і відноситься до правовідносин по договору про надання маркетингових послуг від 01.07.2009 року, оскільки складена на час підписання акту прийому-передачі по цьому договору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,4,7,14,94,158-162,167 КАС України, суд -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова №0000302341/2 від 15.09.2010 р., яким Західно-Українському Закритому акціонерному товариству «Вторкольормет»визначено суму податкового зобовязання за платежами податок на додану вартість в сумі 1616250,00 грн., в т.ч. 1077 500,00 грн. основного платежу та 538750,00 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Західно-Українського Закритого акціонерного товариства «Вторкольормет»(код ЄДРПОУ 00195952) 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.01.2011 року.

Суддя Сакалош В.М.