Ухвала суду № 135684159, 06.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛАСправа № 335/3153/26 2/335/2251/2026

про залишення позовної заяви без руху

06 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Комиш-Зорянської селищної ради Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Комиш-Зорянської селищної ради Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Білоцерківка Пологівського (колишнього Куйбишевського, Більмацького) району Запорізької області.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст.175 ЦПК України при пред`явленні заяви в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду, на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Заява не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.185 ЦПК України).

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя дійшла висновку, що остання підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Позивачем у повному обсязі зазначені вимоги законодавства не виконані, зокрема не зазначено: дійсне місце проживання позивача та місце знаходження відповідача на підконтрольній Уряду території.

Зокрема, з матеріалів долучених до позову встановлено, що в інтересах ОСОБА_1 , яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діяла гр. ОСОБА_3 . При цьому, позовна заява подана через систему «Електронний суд» з зазначенням електронної пошти саме такої особи, а не позивача. Відомостей про те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , матеріали справи не містять. Те що позов складено та підписано повноважним представником позивача також не зазначено.

Тому відомості про наявність або відсутність електронного кабінету саме у ОСОБА_1 підлягає уточненню, як і її місце проживання задля належного повідомлення позивача про рух справи у суді.

Також, суд звертає увагу на те, що на час воєнного стану Комиш-Зорянська селищна рада Пологівського району Запорізької області набула статусу Комиш-Зорянської селищної військової адміністрації відповідно до Указу Президента України № 197/2023 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Запорізькій області». Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає правові засади створення та діяльності військових адміністрацій.

За таких обставин, відомості про відповідача підлягають уточненню.

Окремо, позивачу необхідно зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у всіх визначених нею учасників справи.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач висуває вимоги щодо визнання права власності на: будинок АДРЕСА_3 загальною площею 54 кв.м., житловою 25 кв. м.; земельну ділянку площею 4,3485 га з кадастровим номером 2322780800:05:002:0245; земельну ділянку площею 2,7892 га з кадастровим номером 2322780800:05:002:0245; земельну ділянку площею 1,7756 га з кадастровим номером 2322780800:05:002:0304 та недоотриману пенсію за життя спадкодавця в розмірі 119 063,74 грн.

Загалом позивачем сплачено 1331,20 грн. судового збору.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з п. 2 та п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача.

У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю цього майна. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.

В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Дійсна вартість майна підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності. Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. Підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.

Оцінка майна проводитися для обчислення доходу від продажу, обміну, нерухомого майна, прийняття спадщини чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого обчислюється за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід який підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України необхідно визначити оціночну вартість об`єкта нерухомості або ринкову вартість об`єкта нерухомості. Для визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості Єдиною базою даних звітів про оцінку формується електронна довідка про його оціночну вартість (е-Довідка), яка є чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою даних звітів. Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта. Суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем) складається звіт про оцінку майна, який зареєструється в Єдиній базі. Зареєстрований звіт про оцінку майна чинний протягом 6 місяців з дати оцінки. Звертаємо увагу, що доступ до Єдиною базою даних звітів здійснюється за допомогою особистого електронного підпису або засобів інтегрованої системи електронної ідентифікації (ID.GOV.UA).

Також, суддя звертає увагу на те, що наявна можливість безкоштовно отримати довідку про визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості.

Кожен громадянин може це зробити самостійно, адже у Фонді держмайна для цього працює сервіс автоматичної оцінки нерухомості.

Фізичні та юридичні особи можуть отримати таку е-Довідку, авторизувавшись на сайті https://evaluation.spfu.gov.ua за допомогою особистого електронного підпису або засобів інтегрованої системи електронної ідентифікації (ID.GOV.UA).

Технічні можливості Сервісу дозволяють визначити вартість 18 типів нерухомого майна. Сформувавши документ, є можливість зберегти його та роздрукувати.

Така довідка буде чинна впродовж 30 календарних днів з дня її формування.

Сервіс автоматичної оцінки виконує функцію оперативної оцінки ринкової вартості об`єктів нерухомості, що робить процес оцінки ефективним та доступним для широкого кола користувачів.

При цьому, позивачем не зазначено об`єктивних перешкод щодо неможливості генерування такої е-Довідки для визначення дійсної вартості майна на час звернення з позовною заявою до суду.

Будь-яких документів щодо житлового будинку АДРЕСА_3 загальною площею 54 кв.м., житловою 25 кв. м. до позову не долучено. Відомостей про те, що позивач зверталася до відповідних органів щодо можливості отримання реєстраційної справи на зазначене нерухоме майно чи неможливості отримання такої через об`єктивні обставини, зокрема відсутності відомостей про релокування на підконтрольну Уряду України територію органу реєстрації (БТІ) в позові не зазначено. Клопотання про витребування доказів судом до позову не долучено. Зокрема, позивачем зазначено про наявність у неї фотокопії облікової картки об`єкта господарського обліку на 2016-2020, відповідно до якої ОСОБА_2 є власником такого будинку. Разом з тим, серед долучених документів до позову фотокопії такого документу не виявлено.

Разом з цим, судом враховуються роз`яснення викладенні в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року №20, а саме, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Визнання права власності є вимогою майнового характеру, у зв`язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено позовні вимоги.

Позивач зазначає, що після визнання права власності вона не отримає матеріального об`єкту, тому не визначала його вартості. Разом з тим, визнання такого права власності, одним із наслідком матиме можливість отримання позивачем грошового відшкодування за такі матеріальні об`єкти згідно державних програм. А у випадку отримання права на недоотриману пенсію померлого спадкоємця позивач взагалі має отримати саме грошові кошти.

Ціна позову про визнання права власності на декілька об`єктів нерухомості визначається як загальна сума вартості всіх цих об`єктів на момент пред`явлення позову.

Позивачем ціна позову в позовній заяві взагалі не зазначена, та не надано суду документального підтвердження дійсної вартості майна, доказів неможливості надати документи, що підтверджують вартість майна позивачем до матеріалів справи не долучено, доказів неможливості надати документи, що підтверджують вартість нерухомого майна позивачем до матеріалів справи не надано.

Також позивачем зазначено вимогу щодо визнання права власності в порядку спадкування недоотриманої пенсії померлого спадкодавця в розмірі 119 063,74 грн.

Відповідно до п. 12 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами і доповненнями, у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами. Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог.

Таким чином, зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлена позовна вимога майнового характеру.

За відсутності зазначення позивачем реальної ціни позову відсутні підстави для висновку про оплату судового збору в належному розмірі.

Отже перевірити чи вірно позивачем сплачений судовий збір суд позбавлений об`єктивної можливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ч. 2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З огляду на зазначене вбачається, що судовий збір за своєю правовою природою є платежем, який повинен бути здійснений до моменту звернення особою з відповідною заявою до суду за відсутності підстав, які виключають його сплату.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір - у розмірі 1% від ціни позову, але не менше ніж розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд не має можливості пересвідчитися щодо дійсної вартості майна.

В подальшому, при розгляді справи, можуть постати питання щодо повернення судового збору чи розподілу судових витрат між сторонами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Недоліки ж, які виявлені при вивченні матеріалів справи можуть потягнути за собою невірне вирішення такого питання.

Таким чином, встановлено, що судовий збір за позовними вимогами сплачений в неустановленому порядку, ціну позову не зазначено, належного підтвердження дійсної вартості майна не здійснено, а тому позивачу, у відповідності до вимог ст. 175 ЦПК України, слід зазначити ціну позову та відповідно до визначеної ціни позову сплатити судовий збір у розмірі та порядку, які визначені Законом України «Про судовий збір», оригінал платіжної інструкції (квитанції) слід надати суду.

Суд у даному випадку, позбавлений можливості визначити точну суму судового збору, яка підлягає сплаті, оскільки позивач у позовній заяві не вказала реальну ціну позову та не долучила документи, якими визначається вартість такого майна, про визнання права власності якого заявлено позовні вимоги.

Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: Отримувач: ГУК у Запорізькій області/м. Запоріжжя/Вознесенівс./22030101, Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997, Номер розрахунку (IBAN): UA098999980313101206000008513, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Окремо суд зазначає, що до матеріалів позову долучено копію рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/25261/24 від 14.01.2025 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, яким заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Білоцерківка Куйбишевського (Пологівського) району Запорізької області, Україна.

Разом з тим, належним доказом факту смерті спадкодавця є саме свідоцтво про смерть, яке видається на підставі рішення суду, що собою його не підмінює.

Тому, позивачу необхідно надати на підтвердження реєстрації актового запису про смерть ОСОБА_2 копію відповідного свідоцтва.

Процесуальний статус Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачем визначено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вже зазначалося, то позивачем висунуто вимогу щодо визнання права власності на недоотриману пенсію померлого спадкодавця ОСОБА_2 .

При цьому, суд зазначає, що відповідачем по справі позивач зазначив лише Комиш-Зорянську селищну раду Пологівського району Запорізької області, але не вказав яким саме чином цей відповідач порушує чи не визнає права позивача на недоотриману пенсію померлого спадкодавця.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, -належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Таким чином, позивачу необхідно конкретизувати вимоги до визначеного нею відповідача - Комиш-Зорянської селищної ради Пологівського району Запорізької області щодо кожного виду зазначеного нею майна, зокрема щодо визнання права власності на недоотриману пенсію.

Окремо, суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 3, 5, 7 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як вже зазначалося, то в порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач не зазначила відомості про наявність чи відсутність електронних кабінетів у всіх учасників судового процесу.

Також, суддею встановлено, що до позову, який був направлений до суду через систему «Електронний суд», не долучено відомостей про направлення такої позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам, що є порушенням вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України та підлягає усуненню.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.185 ЦПК України позовну заяву слід залишити без руху для усунення вказаних вище недоліків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає за необхідне залишити дану позовну заяву без руху та надати позивачу строк для виправлення недоліків шляхом надання суду оновленої позовної заяви, яка відповідатиме вимогам ст. 175-177 ЦПК України та викладення в позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, із наданням копій оновленої позовної заяви та копії всіх документів (завірених належним чином), що додаються до позовної заяви, для учасників справи з підтвердженням їх надіслання, оригінали квитанції до платіжних інструкцій про сплату судового збору у розмірі, виходячи із ціни позову.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комиш-Зорянської селищної ради Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - залишити без руху, надавши позивачу строк тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду оновленої позовної заяви із підтвердженням надсилання її копій усім учасникам судового процесу, а також платіжної інструкції (квитанції) про сплату судового збору відповідно до визначеної дійсної ціни позову та в порядку передбаченому законодавством.

Роз`яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10.04.2026.

Суддя: О.О. Романько