Ухвала суду № 135683951, 09.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/34/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву боржника ОСОБА_1 , стягувач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

27.03.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Горінецький Олександр Йосипович звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просить визнати виконавчий лист по справі №308/34/19, що виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 12.20.2020, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявленого посилається на те, що ухвалою від 28.11.2025 Господарський суд Закарпатської області постановив серед іншого закрити провадження у справі №907/874/25 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , а вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Таким чином, після закриття провадження у справі про неплатоспроможність та у зв`язку з незаявленням кредитором вимог у встановлений законом строк, грошові вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 вважаються погашеними, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Однак орган державної виконавчої служби надав відповідь (копія додана до матеріалів справи), у якій зазначив, що до органу ДВС не надходило судове рішення про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання заявник, а також представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не з`явилися. Представник заявника підтримав заявлені вимоги.

Дослідивши матеріали справи за поданою заявою, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2019 по справі №308/34/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.09.2013 року у розмірі 126442,74 грн (сто двадцять шість тисяч чотириста сорок дві гривні 74 копійки), судовий збір у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривні 00 копійок).

12.02.2020 Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі №308/34/19.

25.05.2020 старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №62166255 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Ухвалою від 28.11.2025 Господарський суд Закарпатської області постановив: 1. Провадження у справі №907/874/25 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 - закрити. 2. Повноваження арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича як керуючого реструктуризацією - припинити. 3. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

У вказаній ухвалі серед іншого зазначено, що у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкрити провадження у справі про свою неплатоспроможність. У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник ОСОБА_1 зазначив про наявність ряду кредиторів, зокрема АТ «Комерційний банк «Приватбанк» - заборгованість у розмірі 3994,52 грн заборгованість за кредитом, 122448,22 грн.- заборгованість за відсотками та 1921,00 грн. судового збору.

Також у загаданій ухвалі зазначено, що в судове засідання 28.11.2025 з`явився керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Ракущинець А.А., який повідомив суду про те, що станом на 28.11.2025 до боржника у цій справі, ОСОБА_1 , заяв з кредиторськими вимогами не подано. Керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Ракущинець А.А. заявив клопотання про закриття провадження у цій справі, зазначивши, що з моменту оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи боржника ОСОБА_1 , від 24.09.2025, та до моменту постановлення даної ухвали 28.11.2025 ні до суду, ні до керуючого реструктуризацією не надійшли заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

Представник заявника 12.12.2025 звертався до органу державної виконавчої служби із відповідною заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», додавши до неї копію ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2025 про закриття провадження у справі №907/874/25 щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 . Зазначеною ухвалою встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів (у тому числі АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), які не були заявлені у встановлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню.

Листом від 08.01.2026 відділ ДВС у м. Ужгороді надав відповідь, у якій зазначив, що до органу ДВС не надходило судове рішення про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного, так і часткового визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 та від 30 жовтня 2019 року у справі справа № 686/5252/17.

Згідно з преамбули Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 119 КУзПБ з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Згідно з ч. 4 ст. 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилалася на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2025 в справі №907/874/25.

Разом із тим в п. 3 резолютивної частини вказаної ухвали зазначено, що ваимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, питання визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, вже вирішене безпосередньо в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2025 в справі №907/874/25, а тому не підлягає повторному вирішенню в порядку ст. 432 ЦПК України.

При цьому суд зауважує, що незгода з рішеннями та/або діями державного виконавця передбачає інший процесуальний порядок захисту прав заявника.

Враховуючи викладене, суд вважає заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 173, 260, 432 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 , стягувач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого листа по справі №308/34/19, що виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 12.20.2020, таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов