Рішення № 135682749, 14.04.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/2613/25

2/468/162/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14.04.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/2613/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22.04.2025100002758 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу кредит у сумі 10 000 грн строком на 140 днів з умовою сплати процентів в розмірі 1 % в день, комісії за надання кредиту в розмірі 20% від його суми 1500 грн. та неустойки у розмірі 100 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів та комісії позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 30 500 грн., з яких: 10 000 грн. тіло кредиту, 14 000 грн. - проценти, 1500 грн. комісія (пов`язана з наданням кредиту), 5000 грн. неустойка, а також витрати по сплаті судового збору.

В тексті позову позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Позов надійшов до суду 21.11.2025 року через в систему «Електронний суд».

01.12.2025 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулись поштові відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію повідомлення ТОВ «Універсальна платіжні рішення»; копію довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором; копію паспорту споживчого кредиту від 22.04.2025 року; копію пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору (оферти) від 22.04.2025 року; копію заявки від 22.04.2025 року; копію відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 22.04.2025 року; копію договору про надання послуг з переказу коштів від 04.01.2024 року; копію інформації з центрального вузла системи BankID НБУ), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, доходить висновку про можливість часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 22.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22.04.2025100002758 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу кредит у сумі 10 000 грн строком на 140 днів з умовою сплати процентів в розмірі 1% за день користування кредитом, комісії, пов`язаної з наданням кредиту 20% від його суми 1500 грн., дата повернення кредиту 08.09.2025 року. Договір передбачав нарахування неустойки в розмірі 100 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання (п. 15 заявки).

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідач своїх обов`язків за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, за розрахунками позивача, становить 30 500 грн., з яких: 10 000 грн. тіло кредиту, 14 000 грн. - проценти, 1500 грн. комісія (пов`язана з наданням кредиту), 5000 грн. неустойка.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією.

Разом з тим суд не погоджується із розрахунками заборгованості позивача в частині стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов`язань за кредитним договором № 22.04.2025100002758 від 22.04.2025 року.

Так, в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності 17.03.2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду в постанові від 22.06.2021 року по справі № 334/3161/17, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З цих міркувань суд відхиляє аргументи позивача щодо правомірності стягнення неустойки, який посилається на Закон України № 3498-ІХ від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» - скасований пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень цього закону, що передбачав можливість у період дії воєнного стану звільнення споживача від сплати кредитодавцю неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, нарахування позивачем в період дії в Україні воєнного стану неустойки за прострочення виконання відповідачем взятих грошових зобов`язань не відповідає положенням ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини, які підтверджені дослідженими судом доказами, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 22.04.2025100002758 від 22.04.2025 року в розмірі 25 500 грн., з яких: 10 000 грн. тіло кредиту, 14 000 грн. - проценти, 1500 грн. комісія (пов`язана з наданням кредиту).

У зв`язку із частковим задоволенням позову, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2034,82 грн. (2422,40 х 84%).

Керуючись ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 22.04.2025100002758 від 22.04.2025 року в сумі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

У задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22.04.2025100002758 від 22.04.2025 року в більшому розмірі відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2034 (дві тисячі тридцять чотири) гривні 82 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Визначити позивачу п`ятиденний строк з дня ухвалення даного рішення для подання до Баштанського районного суду Миколаївської області доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133А м. Київ, ідентифікаційний код 37356833);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 14.04.2026 року.

суддя: