Рішення № 135679896, 13.04.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер провадження 2-а/289/6/26

Справа №289/561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ НП України в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 24.03.2026 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача (а.с.21-23) посилаючись на те, що 14.03.2026 поліцейським ВП №2 (м. Радомишль) ГУ НП у Житомирській області Завалюком І.С. було винесено відносно ОСОБА_1 постанову про вчинення адміністративного правопорушення і притягнуто до відповідальності за ст. 125 КУпАП за порушення п. 9.9. «а» ПДР (порушення ввімкнення аварійної світлової сигналізації), а саме 14.03.2026 о 17:25 годин в м. Радомишль по вул. М. Житомирська, керуючи т.з. перед зупинкою не подав сигнал світловим показчиком повороту, з накладенням адміністративного стягнення у виді попередження.

Позивач вважає зазначену постанову неправомірною та безпідставною, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності без наявності відповідних доказів, а вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП зафіксовано лише в постанові про адміністративне правопорушення. Також вважає, що в даному випадку має місце невідповідність суті адміністративного правопорушення обставинам справи, в постанові поліцейським неправильно кваліфіковано дії водія, вважає, що за порушення п. 9.9. та 9.2 ПДР настає відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідачем порушено порядок застосування адміністративного стягнення при вчиненні особою двох або більше адміністративних правопорушень, згідно ст. 36 КУпАП. Просить суд скасувати постанову серії ЕНА №6834445 від 14.03.2026, та закрити провадження.

Ухвалою від 02.04.2026, після усунення позивачем вказаних в ухвалі суду від 27.03.2026 (а.с.16) недоліків, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 13.04.2026 без виклику сторін. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень (а.с.26).

06.04.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови ЕНА №6834445 від 14.03.2026, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з посиланням на те, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, на водія ОСОБА_1 правомірно поліцейським накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, так як він керуючи Т.З. перед зупинкою не подав світловий показчик повороту, чим порушив п. 9.9 а ПДР. Доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-докази, що долучаються до відзиву. Твердження позивача про неправомірні дії з боку працівника поліції не підтверджені жодними доказами (а.с.30-40).

Відповідь на відзив від позивача не надходив.

Згідно положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (далі по тексту - ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями пункту 9.9.а) ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Стаття 125 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Дослідивши надану позивачем копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА за №6834445, складену 14.03.2026 в електронній формі у вигляді стрічки та роздруковану за допомогою спеціальних технічних пристроїв (а.с.6), суд погоджується з доводами позивача про те, що суть правопорушення, інкримінованого позивачу «водій керуючи ТЗ перед зупинкою не подав сигнал світловим показчиком повороту», не відповідає вказаному в постанові пункту Правил дорожнього руху, який, за твердженням поліцейського, порушив ОСОБА_1 , а саме п. 9.9. а), яким визначено, що «аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі», відтак п. 9.9.а) ПДР не має відношення до установлених під час розгляду справи і викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення обставин, та до дій водія автомобіля Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_1 .

Відтак встановлені у судовому засіданні у даній справі про адміністративне правопорушення усі її обставини в їх сукупності, дають підстави дійти висновку, що матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення.

Окрім того, при дослідженні судом наданих сторонами відеозаписів було встановлено, що на відеозаписах не зафіксовано скоєння ОСОБА_1 вказаного поліцейським в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення. На відеозаписі відсутній сам момент зупинки автомобіля Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_1 , відтак відсутнє підтвердження неподання водієм перед зупинкою ТЗ сигналу світловим показчиком повороту.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд не вважає беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Враховуючи викладене суд не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом встановлення вини позивача у порушенні ПДР являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення, сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення, при цьому суд зазначає, що наданий в якості доказу відеозапис не містить відеофіксації вчинення ОСОБА_1 14.03.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, що стало підставою винесення оскаржуваної постанови.

Отже, як встановлено судом, поліцейським відділення поліціі №2 (м. Радомишль) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області сержантом Завалюком І.С. притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, при цьому, суду не було надано жодних підтверджуючих доказів, які б зафіксували вчинене правопорушення у повній мірі.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню також і в справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З наведених положень та обставин справи слідує, що факт вчинення позивачем вказаного порушення вимог ПДР не підтверджується належними доказами, отже відповідачем неправомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6834445 від 14.03.2026, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді попередження, а тому постанову необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В позовній заяві зазначений орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн., та планується понести витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн., докази про понесені витрати буде подано відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України.

Судом встановлено, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн. (а.с.8), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7-9, 14, 72-77, 132, 139, 241-246, 268-272, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №6834445 від 14.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, винесену поліцейським відділення поліції №2 (м. Радомишль) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області Завалюком Ігорем Сергійовичем скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Сіренко