Ухвала суду № 135679816, 14.04.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Єдиний унікальний номер № 285/5424/25

Провадження № 1-кп/0285/320/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Звягель кримінальне провадження № 285/5424/25 (12025060530000537, 42025052210002330, 1202606553000329) за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Груд, Новоград-Волинського району, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 та проживаючого АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 3 ст. 152, ч. 5 ст. 407 КК України

УСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи тим, що оскільки строк дії запобіжного заходу спливає, розгляд кримінального провадження не розпочався та продовжують існувати ризики, враховані при обранні йому запобіжного заходу у такому вигляді, передбачені ст. 177 КПК України.

Захисник та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання, вважають його необґрунтованим.

Заслухавши думку прокурорів, захисника, пояснення обвинуваченого, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

В провадженні Звягельського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 285/5424/25 (12025060530000537, 42025052210002330, 1202606553000329) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 3 ст. 152, ч. 5 ст. 407 КК України.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст.177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню.

Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б могли переконати об`єктивного, неупередженого спостерігача у тому, що відповідна особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини та практика Європейського суду з прав людини наголошує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при цьому, ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Сукупність, наданих суду стороною обвинувачення під час розгляду зазначеного клопотання, на даному етапі кримінального провадження є достатніми для обгрунтування ризиків передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілу, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення).

Безумовно, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа Європейського суду «Ілійков проти Болгарії»).

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а тому, передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, обвинувачений може спробувати переховуватись від суду. Наведена обставина свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_6 може впливати на потерпілу, яка є неповнолітньою, а також на свідків у даному кримінальному провадженні, а тому ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України є також доведеним.

Під час перебування під цілодобовим домашнім арештом обвинувачений ОСОБА_6 у період з 04.10.2025 по 01.12.2025 неодноразово порушував покладені на нього судом обов`язки, а саме без дозволу суду 04.10.2025, 24.11.2025 та 28.11.2025 залишав своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (адреса, де ОСОБА_6 знаходився під домашнім арештом), під час чого вчиняв як адміністративні, так і кримінальні правопорушення.

Зокрема, порушуючи покладений судом на ОСОБА_6 обов`язок, а саме не залишати місце свого проживання, останній у вказані вище дати їздив в м. Звягель Житомирської області до місця проживання своєї дружини ОСОБА_7 , де застосовував щодо неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, у зв`язку з чим, останньою здійснювались виклики працівників поліції, якими на ОСОБА_6 04.10.2025, 24.11.2025 та 28.11.2025 складалися протоколи за ст. ст. 173-2, 173-8 КУпАП, які скеровувались до Звягельського міськрайонного суду для розгляду. Ухвалою вказаного суду від 13.11.2025 ОСОБА_6 був визнаний винний у вчиненні 04.10.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу.

У зв`язку з цим, ОСОБА_6 з 04.10.2025 перебуває на профілактичному обліку як кривдник.

Крім цього, знаходячись під домашнім арештом, ОСОБА_6 , порушуючи покладений на нього судом обов`язок, вчиняв протиправні дії, пов`язані із заподіяння легких тілесних ушкоджень своїй малолітній донці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїй дружині ОСОБА_7 , а також її рідному брату ОСОБА_9 , що мало місце 28.11.2025 за адресою: АДРЕСА_4 , де проживають останні.

За вказаними фактами Звягельським РВП ГУНП в Житомирській області 05.12.2025 було зареєстровано в ЄРДР три кримінальні провадження № 2025065530000329 за ч. 1 ст. 125 КК України, № 12025065530000330 за ч. 1 ст. 125 КК України та № 12025060530000920 за ст. 126-1 КК України, які 09.01.2025 прокурором були об`єднані в одне провадження, досудове розслідування у яких на даний час триває.

Кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_6 , вчинене під час незаконного перебування поза межами військової частини НОМЕР_1 , яку, будучи військовослужбовцем, він самовільно залишив 18.05.2025.

13 січня 2026 року судом винесено ухвалу про розшук ОСОБА_6 .

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , докази, на які посилається у клопотанні прокурор, розгляду кримінального провадження в розумні строки, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу є таким, що підлягає задоволенню.

При обранні запобіжного заходу суд враховує особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, який не має міцних соціальних зв`язків, наявність достатніх даних вважати, що в її діях/поведінці існують ризики переховування від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілу свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи зазначені обставини при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність визначення обвинуваченому застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурорів задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 12.06.2026 включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов`язків, визначених КПК України. Визначити розмір застави у межах 100 прожиткових мінімумів, для працездатних осіб, що складає 332 800 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № 37317049000277 ТУ ДСА України в Житомирській області, код 26278626, МФО 820172 банк отримувача ДКС України м. Київ.

У разі внесення застави обвинуваченим, на нього будуть покладені обов`язки передбачені ст. 194 КПК України, невиконання яких потягне за собою передбачені чинним КПК України наслідки.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання її обвинуваченим.

Головуючий: