Ухвала суду № 135678582, 13.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 521/2493/26

Провадження № 2-о/522/302/26

УХВАЛА

13 квітня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства.

Матеріали справи надійшли на адресу суду на підставі ухвали Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.02.2026 про передачу матеріалів цивільної справи на розгляд за підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи за заявою передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої заяви без руху з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення, та підлягають встановленню судом визначені ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Відтак суд, з метою встановлення дотримання заявником вимог ЦПК України, керується положеннями ст. 318 ЦПК України, що визначають вимоги до змісту заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та положеннями ст. ст. 175, 177 ЦПК України, у яких визначені загальні положення щодо форми та змісту позовної заяви.

Стаття 187 ЦПК України регламентує дії суду перед відкриттям провадження у справі, а саме, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, в тому числі, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник зазначив заінтересованою особою у заяві - Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), визначивши код ЄДРПОУ 37947454 та місцезнаходження: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 30Б.

Згідно з відомостями, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань за кодом ЄДРПОУ 37947454 назва юридичної особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 30Б).

Таким чином, заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, зокрема зазначені у заяві код ЄДРПОУ та місцезнаходження не відповідають найменуванню юридичної особи, зазначеної заявником у заяві, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.

У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (ч. 7 ст. 43 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, заява надійшла через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а відтак на заявника покладається обов`язок надання доказів на підтвердження направлення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Однак, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України до заяви не додані докази направлення учасникам справи копії заяви з додатками. Заявник додав до матеріалів справи лише копію квитанції про направлення рекомендованого листа, не надавши опис вкладення до цінного листа. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити адресата та зміст поштового відправлення. Сама по собі поштова квитанція про відправку листа не є достатнім доказом надсилання учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 05 листопада 2020 року у справі №755/4041/20, від 17 червня 2021 року у справі № 161/10157/20, від 26 вересня 2019 року у справі № 523/15625/18) справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 ЦПК України, а саме матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття, особою, яка вважає себе батьком дитини.

Заявник у заяві про встановлення факту зазначає про те, що на момент народження дитини запис про батька дитини вчинений відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України. Всупереч зазначеним вимогам до заяви не додано доказів, що запис про батька дитини вчинено відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків шляхом:

- подання заяви у новій редакції із зазначенням вірного найменування, коду ЄДРПОУ та місцезнаходження заінтересованої особи, які відповідають відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- надання до суду доказів направлення кожному з учасників справи заяви у новій редакції з доданими матеріалами, з урахуванням положень статті 43 ЦПК України, а саме: шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення;

- надання суду доказів того, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Заяву про усунення недоліків необхідно подати до Приморського районного суду м. Одеси у встановлений в ухвалі строк.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 175, 177, 185, 258-261, 293-294, 315 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства - залишити без руху.

Встановити заявнику строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що у разі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала окремо від рішення суду в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Юлія ЧОРНУХА