Ухвала суду № 135678576, 13.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5297/26

Провадження № 1-кп/522/2628/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026р. Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2

під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12026162510000243 від 26.02.2026 на підставі обвинувального акту стосовно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської обл., громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:

- 05.11.2025 Київським районним судом м.Одеси за ч.3 ст.389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, на підставі ч.1 ст.71 КК України, з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, частково приєднано невідбуту частину основного покарання за вироком Одеського апеляційного суду від 11.10.2024 року у виді пробаційного нагляду на строк один рік п`ять днів, та остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік один місяць,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

захисник- ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

УСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу раніше, продовжують існувати, а саме необхідність запобігання спробам ОСОБА_3 переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та просили змінити запобіжний захід на більш м`який.

Суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, приходить до висновку, що строк тримання обвинуваченого під вартою ОСОБА_3 необхідно продовжити, виходячи з наступного.

У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Частиною 3 ст.199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 не одружений, офіційно не працевлаштований, та не має зареєстрованого місця проживання, тобто в нього відсутні міцні соціальні зв`язки, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі, дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити вчиняти нові злочини.

Судом встановлено, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, зважаючи на ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу раніше, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується.

Так, позиція ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 полягає в тому, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризики, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, що є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до п. 1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який поєднаний із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав визначати альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у виді застави.

Керуючись Гл.18, ст.ст.314-316, 291, 342-355 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 11.06.2026 включно без визначення розміру застави

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 11.06.2026.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_6