Ухвала суду № 135677908, 14.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5761/26-Е

Провадження № 2-з/522/245/26

УХВАЛА

14 квітня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ», Колективного підприємства «БУДОВА» та Приватного підприємства «ДОФІН» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування (будівництва, а саме, двокімнатну квартиру, розмішену на 25 поверсі, яка ідентифікується за номером АДРЕСА_1 загальною площею 38,1 кв.м. згідно договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 25.05.2018 року №1/189-КР, із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.06.2021 року та від 29.06.2021 року;

- зобов`язати СТ «БУДОВА-МОРЕ» виконати у повному обсязі умови договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 25.05.2018 року №1/189-КР, із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.06.2021 року та від 29.06.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 ..

- здійснити розподіл судових витрат.

Також, 08 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову, у якій заявниця просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони СТ «БУДОВА-МОРЕ», КП «БУДОВА», ПП «ДОФІН» в будь-який спосіб розпоряджатися (користуватися, володіти, передавати, приймати), відчужувати будь-яким іншим способом будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо майнових прав об`єкту будівництва (інвестування), а саме, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 38,1 кв.м.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення по справі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Із зазначеної норми вбачається, що арешт, як захід забезпечення позову може бути застосовано виключно до майна, що належить на праві власності відповідачеві.

При цьому, положення статті 150 ЦПК України, в якому передбачено перелік заходів забезпечення позову не передбачає такого заходу забезпечення позову як арешт майнових прав, а передбачено лише захід забезпечення позову у вигляді арешту майна (створеного, існуючого, завершеного).

Тому, з огляду на зазначене, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій є належним заходом забезпечення позову у даному випадку.

Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, для того, щоб було вжито заходи для забезпечення позову у справі, заявнику необхідно довести, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Без встановлення наявності таких обставин вжиття заходів для забезпечення позову є неможливим.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зі змісту позову вбачається, що предметом спору є майнові права на об`єкт інвестування, а саме, квартири АДРЕСА_2 , загальною плошею 38,1 кв.м.

Вимога про заборону відповідачам відчужувати (передавати) спірні майнові права будь-яким іншим особам, є пов`язаною з предметом спору та співмірною до позовних вимог, а невжиття таких заходів забезпечення позову в даному випадку створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Тому, враховуючи те, що заявлений захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із заявленими позовними вимогами, існують підстави вважати, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, суд вважає за можливим забезпечити позов, шляхом накладення заборони вчиняти певні дії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Споживчому товариству «БУДОВА-МОРЕ», м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ -42112146, Колективному підприємству «БУДОВА», м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ 22484783, Приватному підприємству «ДОФІН», м. Одеса, вул. Преображенська, 47/78, ЄДРПОУ - 32165495 в будь-який спосіб розпоряджатися (користуватися, володіти, передавати, приймати), відчужувати будь-яким іншим способом будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо майнових прав об`єкту будівництва (інвестування), а саме, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 38,1 кв.м.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Суддя Косіцина В.В.

14.04.26