Ухвала суду № 135673864, 14.04.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

Справа 133/831/26

14.04.2026 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Козятин обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 6202524004003682 від 13.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 14.04.2026 надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за № 202524004003682 від 13.08.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що установлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти інші повторні кримінальні правопорушення.

Наявність даних ризиків підтверджується зібраними в ході досудового розслідування відомостями та даними.

Під час з`ясування даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він самовільно залишив військову частину.

В ході досудового розслідування встановлено, що Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил Україні окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українськом народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок.

Водночас командира НОМЕР_1 у солдата ОСОБА_4 , під час проходження служби за місце розташування військової частини НОМЕР_2 , що дислокуються у АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел на тимчасов ухилення від проходження військової служби.

З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідк та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, солдат ОСОБА_4 порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військов службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи намір тимчасово ухилитися від військової служби, чере особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання свої службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників документального оформлення відпустки чи відрядження, за відсутност законних підстав та поважних причин, 02.04.2025 самовільно залишив місце служби, а саме розташування військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини, не пов`язаний виконанням обов`язків військової служби понад три доби, до 16.02.2026, тобто виконанням обов`язків військової служби понад три доби, до 16.02.2026, тобто його затримання працівниками поліції в по вул. Стрілецька, 16 м. Вінниця

За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебував поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільного залишення місця несення служби без поважних причин не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14 год. 48 хв. 17 квітня 2026 року.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначивши, що наявні ризики відповідно до ст. 177 КПК України не змінилися та продовжують існувати.Розмір застави просила не визначати.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні просили застосувати до останнього запобіжний захід не пов`язаний з обмеженням особистої свободи, а саме домашній арешт.

Суд, заслухавши доводи сторін, дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно до п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Частина 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Таким чином, суд, не вирішуючи наперед питання про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться матеріалами кримінального провадження.

Вирішуючи питання про можливість продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, суддя враховує наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та доходить висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177цього Кодексу та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що передбачені КПК України.

Водночас суд, з урахуванням положень ст. 183, вбачає можливість застосування та визначення застави.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Таким чином, при обвинуваченні особи за ч. 5 ст. 407 КК України, визначення іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не передбачено.

За результатами розгляду клопотання суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 176-178,182,183,194,196, 197 КПК України, слідчий судя, -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у кримінальному провадженні № 6202524004003682 від 13.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Козятинського р-ну Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого з адресою: АДРЕСА_2 громадянина України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме: з 14.04.2026 по 12.06.2026 включно.

Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двадцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 (вісімдесять три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 на строк не більше строку дії даної ухвали такі обов`язки, визначенні ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати на виклики до суду за першою вимогою;

не відлучатись з населеного пункту, де проживає обвинувачений, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

утриматись від спілкування із свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім`я, по батькові платника застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному у відповідній ухвалі, протягом її дії.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 30.11.2025 включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення в частині продовження строку запобіжного заходу.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому.

Строк дії ухвали до 12.06.2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а особами, які не були при проголошені ухвали в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.

Виконання ухвали в частині тримання під вартою доручити Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Копію ухвали вручити прокурору, слідчому, захиснику, підозрюваному, представнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Суддя ОСОБА_6