Рішення № 13567278, 12.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р.

Справа № 15/180-10-5299

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від прокуратури – Шевченко О.В.,

від позивачів:

1) Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області –не з’явився,

2) Відділу державного комітету із земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області – Боднар Л.В.,

від відповідача – Никифорчук Л.П., Амірханян Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та Відділу державного комітету із земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області до Колективного малого підприємства „Агросинтез” про припинення права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та Відділу державного комітету із земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області до Колективного малого підприємства „Агросинтез” про:

- припинення права користування Колективного малого підприємства „Агросинтез” земельною ділянкою загальною площею 10,5476 га, яка надана підприємству для розміщення бази спортивного рибальства на масиві № 49 (за межами населеного пункту) на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.05.2010 р., укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та Колективним малим підприємством „Агросинтез”;

- зобов’язання КМП „Агросинтез” повернути земельну ділянку Овідіопольській районній державній адміністрації Одеської області.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані наступним.

Прокуратурою Овідіопольського району Одеської області було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок колективним малим підприємством „Агросинтез” на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населених пунктів. Вказаною перевіркою було встановлено, що відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 492 від 06.05.2010р. КМП „Агросинтез” надано у довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 10,5476 га для розміщення бази спортивного рибальства на масиві № 49 (за межами населеного пункту) на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

На підставі вказаного розпорядження 06.05.2010 р. між КМП „Агросинтез” та Овідіопольською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років, який був зареєстрований районним відділом Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр земельного кадастру”, про що у Державному реєстрі земель внесено запис за № 041052900107 від 19.06.2010 р.

Як вказує прокурор, проведеною Відділом держкомзему в Овідіопольському районі перевіркою 30.08.2010 р. було встановлено, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, на земельній ділянці проводиться розробка та видобування корисних копалин (жорстви, глини, суглинків). Вказаний факт нецільового використання земельної ділянки КМП „Агросинтез” підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений відділом Держкомзему у Овідіопольському районі від 30.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. порушено провадження у справі № 15/180-10-5299 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Позивач - Відділ державного комітету із земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області позовні вимоги підтримує, про що заявив представник позивача у судовому засіданні.

Позивач - Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області пояснення по суті заявленого позову не надала, також представник позивача у судове засідання не з’явився.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 23-30).

Заслухавши пояснення прокурора і сторін, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків..

Колективне мале підприємство „Агросинтез" засновано відповідно до установчого договору про його створення від 07 квітня 1992 року шляхом об’єднання майнових та/або грошових вкладів його засновників для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Як вбачається зі статуту КМП „Агросинтез" в редакції 2002 р., підприємство зареєстровано державною адміністрацією Овідіопольського району 07 квітня 1992 року, реєстраційний № 267, перереєстроване розпорядженням Представника Президента Овідіопольського району Одеської області від 25.10.1993 р. № 267, а також Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 16.12.2002 р. реєстраційний № 04057209Ю0020842. Державну реєстрацію змін до установчих документів було проведено державним реєстратором Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області Мельниковою Л.Г. 05.07.2006 року за № 15431050001000935.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням шостої сесії Великодолинської селищної ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області № 17 від 04.10.1991 р. „Про відвід малому підприємству „Агросинтез" земельної ділянки в районі місця виготовлення жорстви” було вилучено з землекористування радгоспу-заводу „Перемога” земельну ділянку площею 10,5 га зрушених земель і передано її малому підприємству „Агросинтез" для ведення підсобного і ставкового господарства (рибальства) в районі міста виготовлення жорстви.

10-ю сесією ХХП скликання Великодолинської селищної Ради народних депутатів було прийнято рішення від 06 грудня 1996 року № 44 про видачу КМП „Агросинтез" Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,36 га для ведення сільського підсобного господарства.

На підставі вказаного рішення Великодолинської селищної Ради народних депутатів від 06 грудня 1996 року № 44 КМП „Агросинтез" було отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 03.02.1997 р. серія 1-ОД № 004909, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 38. Так, згідно Держакту відповідачу була надана земельна ділянка у постійне користування для ведення сільського підсобного господарства площею 13,60 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Овідіопольського району Одеської області був виданий КМП „Агросинтез" дозвіл № 27 від 09.12.2004 р. на виконання будівельних робіт з протиерозійних заходів з улаштуванням ставку-накопичувача № 2 для спортивного рибальства, дію якого продовжено до 15.04.2012 р.

Також Одеською обласною державною адміністрацією була видана КМП „Агросинтез" ліцензія на будівельну діяльність строком з 18.04.2006 р. до 18.04.2011р.

Робочий проект ставків для бази спортивного рибальства КМП „Агросинтез" був розроблений Державним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп".

Розглянув робочий проект ставків для бази спортивного рибальства КМП „Агросинтез", Одеська обласна санітарно-епідеміологічна стація надала позитивний висновок на проект будівництва, що підтверджується висновком № 277 від 03.04.2007 р., який є дійсним 4 роки.

Погодження робочого проекту ставків надало також Одеське обласне виробниче управління по водному господарству, що підтверджується листом від 27.11.2007 р. № лм-20-01903.

10 вересня 2008 р. Одеською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи було складено експертний висновок № 124 (позитивний) по затвердженій частині робочого проекту „Ставки для бази спортивного рибальства КМП „Агросинтез". Згідно вказаного висновку робочий проект розроблений на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 386 від 24.03.2006 р. про затвердження актів вибору земельної ділянки під розміщення бази спортивного рибальства, акту вибору земельної ділянки площею 16,8 га от 26.12.2005 р.

Як зазначено у експертному висновку, запроектовані ставки № 1 та № 2 для потреб спортивного рибальства мають площу водного дзеркала відповідно 5,11 га та 2,46 га. Проектом передбачається заглиблення дна ставків у водоопірний шар понтичних глин не менш ніж на 1,0 м; проведення протифільтраційних заходів шляхом улаштування глиняного замка з шириною по верху 6,0 м і по низу 15,0 м, з укосами 1:3.

Як вбачається з листа Державного регіонального інституту „Укрпівдендіпроводгосп" від 05.06.2009 р. № 011/228-ОД/к3, у робочому проекті передбачене виїмка ґрунту по ставку № 1 і ставку № 2, розмір яких зазначено в листі Інституту.

При цьому ДП „Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” був здійснений розрахунок розміру втрат сільського господарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинених наданням земельної ділянки КМП „Агросинтез” для розміщення бази спортивного рибальства на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, що був затверджений Одеською обласною державною адміністрацією 03.06.2008 р. При цьому матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем зазначених втрат сільського господарського виробництва.

Як вказує відповідач у відзиві на позов, згідно рекомендацій проектного інституту залишок ґрунту відповідачем використовувався за узгодженням з органами місцевого самоврядування, що підтверджується листами Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 16.03.2010 р., Овідіопольської районної державної адміністрації від 12.03.2010 р., філії „Овідіопольський райавтодор" ДП „Одеський облавтодор”, актом від 10.03.2010 р. про передачу жорстви для ремонту і обслуговування доріг спільного користування району.

Так, Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області були прийняті:

- розпорядження № 491 від 06.05.2010 р. про надання КМП „Агросинтез" в оренду земельної ділянки № 1 загальною площею 6,2369 га (відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покровом) із земель несільськогосподарського призначення на масиві № 49 на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області;

- розпорядження № 492 від 06.05.2010 року про надання КМП „Агросинтез" у довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 10,5476 га ( у т.ч. пасовища - 6,0896 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 4,4580 га) із земель несільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для розміщення бази спортивного рибальства на масиві № 49 на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої у довгострокову оренду для розміщення бази спортивного рибальства, підтверджується актом від 24.04.2009 р. та додатком до акту (планом встановлення меж)

06 травня 2010 року між Овідіопольською районною державною адміністрацію (орендодавець) і КМП „Агросинтез" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надає, а орендар (відповідач) приймає у довгострокове платне користування земельну ділянку № 1 несільськогосподарського призначення для розміщення бази спортивного рибальства на масиві № 49 на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) на підставі вказаного вище розпорядження № 491. Вказаний договір укладено терміном на 49 років (п. 3.1 договору).

Вказаний договір був зареєстрований Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2010 року за № 041052900107.

Таким чином з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки у Овідіопольському районному відділу Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр земельного кадастру", КМП „Агросинтез" набуло право оренди земельної ділянки площею 10,5476 га, що підтверджується зареєстрованим договором оренди від 06.05.2010 р., актом про встановлення в натурі меж земельної ділянки, актом приймання-передачі об'єкту оренди від 10.06.2010 р., висновком від 01.06.2010 р.

Між тим, прокурор у позовній заяві просить припинити право КМП „Агросинтез" користування земельною ділянкою, загальною площею 10,5476 га, яка надана підприємству для розміщення бази спортивного рибальства на масиві № 49 (за межами населеного пункту) на території Великодолинської селищної ради Овідіопольского району Одеської області, а також визнати недійсним вказаний договір оренди земельної ділянки від 06.05.2010 року, укладений між КМП „Агросинтез" та Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області і зобов'язати КМП „Агросинтез" повернути земельну ділянку Овідіопольській районної державної адміністрації, посилаючись на те, що земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, а саме на земельної ділянці проводиться розробка та видобування корисних копалин (жорстви, глини, суглинків). В якості доказів в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений відділом Держкомзему у Овідіопольському районі від 30.08.2010 р.

Так, за статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (стаття 93 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 6 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами і договором оренди землі.

Підстави набуття права на землю передбачено ст. 116 Земельного кодексу України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому користування може бути постійним або тимчасовим (на підставі договору оренди).

Разом з тим порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

До того ж статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Виходячи з наведених норм права, однією з правових підстав користування відповідачем земельною ділянкою є укладення між сторонами (орендарем та орендодавцем) договору оренди землі, державну реєстрацію якого було здійснено.

При наданні земельної ділянки в користування між власником земельної ділянки (в особі відповідного уповноваженого органу) та користувачем виникають правовідносини щодо майнового права користування певним об'єктом власності (земельною ділянкою), які характеризуються наявністю у сторін у цих правовідносинах взаємних прав та обов'язків, визначених законодавством та договором оренди (у разі здійснення користування за договором оренди) чи законодавством (у разі здійснення права постійного землекористування), рівністю сторін у цих правовідносинах (якщо інше не встановлено законодавством). Реалізація власником та землекористувачем наданих їм прав та виконання обов'язків у межах правовідносин з користування земельною ділянкою опосередковується законодавством, що регулює майнові правовідносини (з урахуванням особливостей спеціального регулювання земельних правовідносин); припинення права користування земельною ділянкою є припиненням майнового права та здійснюється за наявності передбачених законодавством підстав.

Вичерпний перелік підстав для припинення та примусового припинення права користування земельною ділянкою, що не підлягає розширеному тлумаченню, визначений статтями 141, 143 Земельного кодексу України, однією з яких є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням..

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, спосіб у який фіксуються такі порушення, а також особа, до функціональних обов'язків якої входять питання виявлення таких порушень, визначений статтею 144 Земельного кодексу України.

Так, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Тобто, порушення земельного законодавства фіксується державним інспектором по використанню та охороні земель у протоколі про порушення та вказівці про їх усунення.

Частиною 2 ст. 144 Земельного кодексу України також передбачено, що у разі неусунення порушення земельного законодавства в 30-тиденний строк, державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Згідно з частиною 3 цієї статті рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Отже, чинним земельним законодавством функції контролю за використанням земельних ділянок покладено на спеціально уповноважений державний орган та орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (власника земельної ділянки).

Згідно ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Так, в ст. 9 вказаного Закону України зазначено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів здійснює Державна екологічна інспекція та її територіальні органи.

Між тим положеннями Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-XII (із змінами та доповненнями) передбачено, що спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (ч.3 ст.16 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Державної екологічної інспекції в Одеській області Будішевським В.В. була проведена позапланована перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства КМП „Агросинтез" на виконання вимог Прокуратури Овідіопольського району від 05.10.2010 р., за результатами якої був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26-27.10.2010 р. Так, згідно вказаного акту за результатами перевірки встановлено, що підприємство проводить земляні роботи по улаштуванню котловану і при проведенні земляних робіт знятий ґрунт (чорнозем) складується по кромці котловану, частина жорстви з котловану складується на виробничій базі підприємства. Також вказано, що збереження частини жорстви на території виробничої бази підприємства, а не засипання та рекультивація старих виробіток, є відхилення від проектних рішень. Будь-яких порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища не виявлене. При цьому в акті зазначено, що згідно довідки від 26.10.2010 р. № 7 підприємство з 01.01.2007 р. по даний час реалізацією корисних копалин, а саме: жорстви, глини, суглинків підприємство не проводило; винятком є безкоштовне надання жорстви згідно листів органів місцевого самоврядування.

Таким чином, будь-яких висновків про те, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в акті не вказав. .

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Враховуючи те, що прокурор належними засобами доказування не довів факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, суд вважає безпідставними доводи прокурора про використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, яку було передано відповідачу в оренду для розміщення бази спортивного рибальства. Більш того, належні докази того, що відповідач використовує спірну земельну ділянку не для розміщення бази спортивного рибальства, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим прокурор, звертаючись з даним позовом, визначив Відділ державного комітету із земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області в якості позивача, не обґрунтовуючи при цьому в чому полягає необхідність захисту його прав та охоронюваних законом інтересів.

Так, чинним законодавством, зокрема Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", не передбачено можливість подання Відділом державного комітету із земельних ресурсів позову про припинення права користування земельною ділянкою, яку передано в оренду відповідачу органом виконавчої влади, що має право розпоряджатися цією земельною ділянкою. Також згідно чинного законодавства не наділений районний Відділ державного комітету із земельних ресурсів правом на подачу позову про визнання недійсним укладеного між райадміністрацією і відповідачем договору оренди землі.

Між тим пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

В свою чергу відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Приймаючи до уваги те, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах, є райадміністрація, суд вважає, що прокурором неправильно визначено осіб, які можуть бути позивачами у заявленому прокурором позові за вимогами про припинення права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку.

Згідно роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. № 04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має право підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що справу було порушено за позовною заявою прокурора, в якій неправильно визначено позивачів за вимогами про захист інтересів держави, суд вважає, що позовна заява прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відділу державного комітету із земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області до Колективного малого підприємства „Агросінтез” підлягає залишенню без розгляду.

Крім того, як вже зазначалось, в ч. 2 ст. 144 Земельного кодексу України передбачено право державного інспектора по використанню та охороною земель (Відділу державного комітету із земельних ресурсів) звертатися до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою у разі неусунення особою (відповідачем) порушення земельного законодавства в 30-тиденний строк, якщо таке було виявлене. Однак, докази звернення позивача - Відділу державного комітету із земельних ресурсів до іншого позивача –райадміністрації, на яку законом покладено повноваження розпорядження спірною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні. До того ж доказів того, що райадміністрацією (позивачем) приймались відповідні рішення з приводу припинення права відповідача на користування земельною ділянкою внаслідок використання її за нецільовим призначенням ні прокурором, ні позивачами не надано.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; за пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, вказаних у абзаці третьому цього пункту) за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.17 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України „Про місцеві державні районні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Водночас частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дана норма закону вимагає від органів місцевого самоврядування прийняття законних, обґрунтованих та вмотивованих рішень.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Розглядаючи спір, суди не можуть порушувати виключну передбачену Конституцією України компетенцію відповідних органів на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, приймаючи рішення з тих питань реалізації прав власності на землю від імені українського народу, які мають здійснюватися виключно відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування. В свою чергу здійснення судового захисту прав та інтересів органів державної влади чи місцевого самоврядування у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві повноваженням цих органів, є втручанням у виключну компетенцію відповідних органів на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями у разі відсутності відповідного волевиявлення органу, що представляє власника земельної ділянки.

За таких обставин, суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги прокурора про припинення права відповідача на користування спірною земельною ділянкою.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.05.2010 р., укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та Колективним малим підприємством „Агросинтез”, суд зазначає наступне.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В свою чергу недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, прокурором не надано суду жодних доказів того, що оспорюваний договір не відповідав вимогам діючого на момент його укладення законодавства. При цьому слід зазначити, що прокурор взагалі не зазначив жодну норму законодавства, якій б суперечив вказаний договір оренди.

Разом з тим чинне законодавство визначає певні моменти, з якими закон пов’язує чинність договору оренди землі.

За положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі у складі державного земельного кадастру", який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Як вже зазначалось судом, державна реєстрація спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.05.2010 р. між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та Колективним малим підприємством „Агросинтез”, була здійснена 10.06.2010 р. у Овідіопольському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Будь-яких порушень норм чинного законодавства, які мали місце при укладенні вказаного договору сторонами по справі та є підставою для визнання цього договору недійсним, прокурор не навів, посилаючись лише на факт нецільового використання відповідачем наданої йому земельної ділянки, який не підтверджено належними доказами. Між тим навіть у разі встановлення такого факту зазначені обставини не можуть стати підставою для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки не спростовують факт порушень сторонами норм чинного законодавства при його укладенні, наслідком яких є недійсність такого договору.

Враховуючи усе вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.05.2010 р., укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та Колективним малим підприємством „Агросинтез”. У зв’язку з цим вимоги прокурора в цій частині позову не підлягають задоволенню. В свою чергу зазначене виключає можливість задоволення позовних вимог прокурора про зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку, які є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди землі.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, не відповідають вимогам чинного законодавства, а також фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області до Колективного малого підприємства „Агросінтез”, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку відмовити.

2. Позовні вимоги Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відділу державного комітету із земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області до Колективного малого підприємства „Агросінтез”, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку залишити без розгляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2011 р.