Ухвала суду № 135672506, 14.04.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4139/26

№ провадження 2/646/3404/2026

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

14.04.2026 м. Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Шиховцова А.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Орел Володимир Васильович, до Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Орел В.В. звернувся до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовною заявою до Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 474 220,00 грн, а також моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., поклавши судові витрати на відповідача.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини позову, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скарги чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до приписів частини 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 08 липня 2011 року N 3674-VI «Про судовий збір», стаття 3 якого визначає, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

До позовної заяви надана квитанція №9726-2635-3262-0265 від 30.03.2026 про сплату судового збору у розмірі 4742,20 грн., що складає один відсоток від позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 474 220,00 грн.

Разом із тим, позовні вимоги стосуються й відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень 00 копійок, звільнення від сплати судового збору за якою позивачем не обґрунтовано, враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а тому за неї підлягає сплаті судовий збір як за позовну вимогу майнового характеру згідно абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (частина 1 абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» у 2026 році було установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень 00 копійок, тому судовий збір за цю вимогу на час звернення з даним позовом до суду підлягає сплаті у розмірі 1 331 гривень 20 копійок.

Отже, в даному випадку позивач повинна сплатити судовий збір у розмірі 1 331 гривень 20 копійок за вимогу про відшкодування моральної шкоди, на підтвердження чого надати суду відповідну квитанцію, або зазначити підстави, що надають право на звільнення від сплати судового збору.

Вищевказані недоліки заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі та подальший розгляд справи й ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Положеннями частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.

Як вже зазначалося вище, вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, у частині 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, які зазначені у частині 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України та вважає за необхідне залишити її без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк, який відраховувати із дня вручення копії даної ухвали, для усунення вищевказаних недоліків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 14, 177,185, 258, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Орел Володимир Васильович, до Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України, усуне недоліки у повному обсязі, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунуть недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачам.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.

Суддя: А.О. Шиховцова