Рішення № 135671361, 07.04.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/299/26

Провадження № 2-а/615/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретар судового засідання Клименко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

23.02.2026 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №6704540 від 22.02.2026, винесену інспектором 1 взводу 6 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ДПП Коритним Д.О. про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.02.2026 близько 09:00 рухався по а/д Київ-Харків-Довжанський зі сторони м. Харків в напрямку м. Валки. Наблизившись до блокпосту на в`їзді в м. Валки, на виконання вимог поліцейського зупинився у визначеному ним місці, увімкнув аварійний сигнал та відстебнув ремінь безпеки, щоб дістати з бардачку документи для пред`явлення. Але підійшовши до автомобіля, поліцейський безпідставно звинуватив його в керуванні т/з з не пристебнутим паском безпеки, що відразу заперечив, так як ремінь безпеки відстебнув виключно після зупинки автомобіля. Незважаючи на пояснення, поліцейський склав оскаржувану постанову, не надавши жодних доказів, які б спростовували його твердження.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена поліцейським безпідставно та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Справа розглянута на місці зупинки т/з, з порушенням права на захист, без дослідження доказів, заслуховування осіб, що беруть участь у справі, та свідків. Всупереч ст.245,280 КУпАП поліцейським не з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен позивач у його вчиненні та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, що призвело до незаконного застосування відносно нього адміністративного стягнення.

Повідомив, що є діючим військовослужбовцем ЗСУ, з початку збройної агресії РФ проти України брав безпосередню участь у бойових діях на Харківському напрямку, виконуючи бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави. В ході бойових дій отримав поранення. Тому, як особа, яка проходить військову службу та звикла до чіткого дотримання статутів і вимог закону, обґрунтовано очікував від поліцейських прийняття законного, виваженого та об`єктивного рішення за результатами розгляду ситуації. Не міг передбачити та не очікував, що надані ним пояснення щодо фактичних обставин події будуть залишені без уваги, без перевірки та належної правової оцінки, що у підсумку призвело до безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності.

В екземплярі постанови, який залишається у поліцейського, надав письмові пояснення, зокрема зазначив, що не згоден, але ці пояснення не відображені в наданому йому екземплярі, поліцейським не надано жодної правової оцінки, що додатково свідчить про формальний та упереджений розгляд справи.

Після виконання вимог ст.171 КАС України на підставі ухвали суду від 25.02.2026 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду у відповідності до вимог ст.268,269,286 КАС України, в зв`язку з чим роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

11.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Свінтіцька Т.П. просить позовну заяву залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Повідомила, що 22.02.2026 під час несення служби на стаціонарному посту поліції Валки екіпажем патрульної поліції зафіксовано рух т/з Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який при цьому не був пристебнутий ременем безпеки, що підтверджується відеозаписом БК №470914).

Наголосила, що т/з зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», позивачу роз`яснено причину застосування превентивних заходів. З урахуванням вимог ст.32 Закону водію висунуто вимогу пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію т/з та поліс обов`язкового страхування власників наземних т/з.

Позивач надав поліцейському для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію т/з, а щодо полісу обов`язкового страхування вказав, що є учасником бойових дій, тому, на його думку, звільнений від обов`язку страхувати авто.

Інспектор роз`яснив водію, що відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій не звільняються від обов`язку страхувати авто, а мають пільгу щодо вартості страховки. На що позивач врешті погодився та сказав, що нещодавно купив авто та якраз їде в страхову компанію.

Поліцейський, заслухавши на місці зупинки т/з усні пояснення позивача по суті вчиненого ним порушення, у відповідності до ст.278 КУпАП розпочав підготовку до розгляду справи та розгляд справи (час на відео 09:25). Жодних клопотань від позивача під час підготовки до розгляду справи та під час розгляду справи не надходило. Позивач в усній формі пояснив, що «це його особиста безпека і він має право не пристібатись». Наголосив, що із протоколом не згоден і буде оскаржувати його у суді, а потім стягувати в порядку регресу моральну шкоду. Інспектор запропонував позивачу викласти свої заперечення у письмовому вигляді, на що той відмовився (час на відео 09:26).

Після завершення підготовки до розгляду справи, інспектор, керуючись ст.279,280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП. Позивачеві в повному обсязі роз`ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що також підтверджується відеозаписом доданим до відзиву. За результатом розгляду справи інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, та винесено постанову серії ЕНА №6704540 від 22.02.2026, копію якої позивач отримав на місці зупинки т/з, що підтверджується відеозаписом з БК 470914 (час на відео 09:37-09:41).

Зазначила, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, є відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, про який зазначено у п.7 оскаржуваної постанови (відеозапис з бодікамери 470914), з якого чітко видно, що проїжджаючи блокпост позивач рухався без пристебнутого ременя безпеки.

Доказів, що позивач є особою, якій дозволено в населених пунктах не пристібатися ременем безпеки ані під час розгляду справи, ані до позовної заяви не надано. Всі доводи позивача про нібито порушення його прав, не прийняття до уваги пояснень, формальний розгляд справи сприймається відповідачем, як спосіб уникнути адміністративної відповідальності. Посилання позивача, що є діючим військовослужбовцем ЗСУ, жодним чином не впливає на наявність чи відсутність події адміністративного правопорушення в цьому випадку.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена на підставі зібраних доказів, відповідає вимогам ст.283 КУпАП та не містить підстав для її скасування.

17.03.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій, підтримавши позовні вимоги, вказав, що сам факт того, що на момент наближення до блокпосту ремінь безпеки був відстебнутий, не може автоматично свідчити про вчинення адміністративного правопорушення. Як пояснював інспектору поліції безпосередньо під час зупинки т/з, ремінь безпеки був відстебнутий вже в районі блокпосту та зупинки т/з у потоці автомобілів, які рухалися в одному напрямку з ним та по черзі зупинялися на вимогу працівників поліції для перевірки документів. У зв`язку з цим, з метою підготовки документів для подальшого пред`явлення працівникам поліції, був вимушений відстебнути ремінь безпеки, щоб дістати документи з бардачка та перекласти їх до сонцезахисного козирка над кермом для зручності їх подальшого пред`явлення.

Вважає зазначену обставину логічною та об`єктивно зумовленою, оскільки водій при проходженні блокпостів зобов`язаний на вимогу працівників поліції пред`явити документи, що потребує їх попередньої підготовки. Свідком цих обставин була пасажирка т/з, яка працівником поліції не опитана та не залучена до розгляду справи як свідок.

Наполягає, що відеозапис, на який посилається відповідач, не містить беззаперечного підтвердження, що він рухався т/з без пристебнутого ременя безпеки протягом усього часу руху. Фактично пояснення щодо причин відстібання ременя безпеки не враховані належним чином при прийнятті рішення. Більше того, надані письмові пояснення у примірнику постанови, який залишився у поліцейського, не відображені належним чином у матеріалах справи, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи та відсутність всебічного дослідження обставин, що суперечить вимогам ст.245,280 КУпАП.

Звернув увагу, що можливо з відеозапису може скластися враження, що він займав дещо принципову або емоційну позицію під час спілкування з поліцейським, однак така реакція була зумовлена поведінкою самого поліцейського, яка свідчила про упереджене ставлення. З моменту зупинки поліцейський фактично висловлював намір скласти адміністративний матеріал, не маючи чіткого переконання щодо конкретного правопорушення, чи то за користування ременем безпеки, чи за відсутність страхового поліса, чи за забруднений номерний знак. Такий підхід свідчить про формальність дій працівника поліції та відсутність об`єктивного і неупередженого з`ясування всіх обставин справи. До того ж, у разі наявності сумнівів щодо факту порушення ПДР вони повинні тлумачитися на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зауважив, що обставини проходження військової служби безумовно впливають на фізичний стан та сприйняття ситуацій, пов`язаних із спілкуванням з представниками влади. Саме тому його реакція зумовлена не наміром проявити неповагу до працівника поліції, а бажанням захистити свої права та уникнути безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.159 КАС України порядку сторони у встановлені судом строки не скористалися.

Згідно телефонограми від 07.04.2026, позивач просить розгляд справи проводити за його відсутності у зв`язку із проходженням військової служби, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.205 КАС України).

Дослідивши надані сторонами докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.02.2026 о 09:31 інспектором 1 взводу 6 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ДПП Коритним Д.О. винесено постанову серії ЕНА №6704540 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, за те, що він 22.02.2026 о 09:24 на 430км а/д М-03 керував обладнаним засобами пасивної безпеки т/з Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3в ПДР України.

Цією ж постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. До постанови додається відео з бодікамери №470914. В поясненнях ОСОБА_1 вказав, що з постановою не згоден, КУпАП не порушував.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Ч.1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.6 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За ч.1 ст.7 ЗУ «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

З п.8 ч.1 ст.23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі ч.5 ст.121 КУпАП.

П.2 розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За п.5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, відповідно до положень ст.222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою.

Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Водночас, за загальними положеннями ПДР, затвердженими КМУ від 10.10.2001 №1306, правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У відповідності до п.1.3 ПДР, що кореспондується з п.1.9. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення яких вони несуть відповідальність згідно з законодавством.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративним правопорушенням з диспозиції ч.5 ст.121 КУпАП є порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Обов`язки і права водіїв транспортних засобів регламентовані Розділом 2 ПДР, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

В п.2.3в ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, непристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

За ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП (ч.2 ст.251 КУпАП).

За приписами ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови також вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа №201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа №524/7184/16-а).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

За матеріалами справи факт вчинення позивачем правопорушення підтверджено наданими відповідачем відеофайлом, що, у свою чергу, дає можливість суду встановити дотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченої КУпАП та Інструкцією №1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На доданому представником відповідача до відзиву відеозаписі з бодікамери №470914, дослідженому в судовому засіданні, чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , не був пристебнутий ременем безпеки.

Разом з тим, на відеозаписі відсутні будь-які об`єктивні дані, які б підтверджували доводи позивача, що він відстебнув ремінь безпеки безпосередньо перед зупинкою транспортного засобу або на блокпості. Відеозапис не містить зафіксованих дій позивача, які б свідчили про момент відстібання ременя безпеки, а отже такі твердження не підтверджені належними і допустимими доказами.

Суд відзначає, що відеозапис є допустимим доказом, оскільки отриманий законним шляхом з використанням нагрудної камери, відсутні ознаки монтажу чи втручання, можна ідентифікувати особу, транспортний засіб, час і обставини події, зафіксовано саме момент руху, а не стоянки.

Таким чином, у даному випадку відеозапис з бодікамери №470914 підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Порушень, які б вказували на незаконність дій поліцейського при зупинці транспортного засобу та в подальшому при складанні оскаржуваної постанови, судом не встановлено. При прийнятті оскаржуваної постанови, поліцейський діяв у межах своїх повноважень, з дотриманням приписів ЗУ «Про Національну поліцію», ЗУ «Про дорожній рух», ПДР та КУпАП.

Під час розгляду справи дотримані всі передбачені законодавством вимоги, у тому числі щодо належного інформування особи, забезпечення її процесуальних прав, а також об`єктивного і неупередженого підходу з боку працівників поліції.

Доводи позивача по суті не спростовують факт і обставини допущення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП України, а саме порушення правил користування ременями безпеки.

Отже, у діях позивача наявне порушення п.2.3.в ПДР та, як наслідок, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Твердження позивача про недотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Враховуючи відсутність доказів неправомірності дій з боку поліцейського, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.71,160-163 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Постанову серії ЕНА №6704540 від 22.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.П. Токмакова