Рішення № 135663052, 13.04.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/725/26

Провадження № 2/459/287/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки, в якому просить стягнути заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7548161 від 31.01.2024 у розмірі 34 132,5 гривень та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 7548161 (надалі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 гривень, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Даний Договір був укладений відповідно до чинного законодавства в електронній формі. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідачка умови договору належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 34 132,5 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 9 300 грн, заборгованість за відсотками 23132,5 грн, заборгованість за комісією - 1700 грн. 25.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024. Згідно вищевказаного Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 7548161 від 31.01.2024. Представник вказує, що відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення заборгованості, однак остання у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором. Враховуючи вищенаведене, представник просить позовну заяву задовольнити.

Ухвалою від 02.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті.

19.03.2026 від представника відповідачки ОСОБА_2 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання вказала, що з вимогами позивача погоджується частково, а саме не заперечує щодо стянення суми основного боргу, водночас нараховані відсотки та комісію вважає завищеними, несправедливими та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Щодо розміру заявлених до стягнення з відповідачки процентів представник відповідача зазначила, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливими, закрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ними зобов`язань договору. Крім того, представник відповідачки просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу та розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача.

06.04.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідачки у також просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 13 квітня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 06 квітня 2026, датою ухвалення даного рішення є саме 13 квітня 2026 року, в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 31.01.2024 відповідачка подала ТОВ «Мілоан» Анкету-заяву на кредит №7548161, в якій зазначено: сума кредиту 10 000 грн; строк кредиту 15 днів, дата повернення кредиту 15.02.2024, сума до повернення 14 850 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1700 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 17.00% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 3150 грн, які нараховуються за ставкою 2,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 15).

31.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7548161 (надалі - Договір), укладений в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати відповідачці грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 10 000 гривень (п.1.2 Договору), а позичальник, у свою чергу, зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (а. с. 7-12).

Кредит надавався загальним строком на 105 днів з 31.01.2024 (дата надання кредиту) і складався з пільгового та поточного періодів (п.1.3 договору). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.02.2024 (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1 Договору). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 15.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2 Договору).

Позичальник мав повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 15.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 15.05.2024 (останнього дня строку кредитування) (п.1.4 Договору).

Відповідно до п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 1700,00 грн, яка нараховується за ставкою 17% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно із п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3150 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 20 700 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516874*8(п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2.2. Договору визначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3.

Відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору позичальник мас право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати сорок кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник мас вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписуються позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту. Строк продовження кредиту може становити, зокрема й 3 (7, 15) дні з максимальним розміром комісії та відсотком від поточного залишку кредиту 3.00 (6.00, 10.00) за його продовження.

Згідно із п.3.3.2. Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п. 2.4. цього договору.

Відповідно до п.4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної базової ставки, передбаченої п.1.5.3 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Позичальник підтверджує, що до підписання цього Договору ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору про споживчий кредит).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надасться позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у sms-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки sms-повідомлення для позичальника визначено у правилах). На Договір накладасться електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначас дату та час укладення Договору. Після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству. За зверненням позичальника товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на спектронну скриньку позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу позичальника засвідчену кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням позичальника.

Даний Договір укладено в електронному вигляді, підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Із довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Мілоан» встановлено, що з ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит, клієнт ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): «562088», час відправки ідентифікатора позичальнику 31.01.2024 16:26, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 (а. с. 14 на звороті).

Додатком №1 до Договору про споживчий кредит визначено Графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість повинна була бути сплачена 15.05.2024 в розмірі 35 550 грн, з яких: 10 000 грн - сума кредиту; 23 850 грн - проценти за користування кредитом, 1700 - комісія за надання кредиту (а. с. 13).

Того ж дня, 31.01.2024 на виконання Договору ТОВ «Мілоан» було видано ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 10 000 грн шляхом зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 вказану відповідачкою у Договорі, що стверджується платіжним дорученням №121747799 від 31.01.2024, де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору №7548161» (а. с. 16).

Із відомостей про щоденні нарахування та погашення складених ТОВ «Мілоан» за період з 31.01.2024 по 22.05.2024 включно встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 34132,5 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 9300 грн, заборгованість за відсотками 23 132,5 грн, заборгованість за комісією - 1700 грн (а. с. 28-29).

У матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку за Договором, складена позивачем, згідно якої станом на 12.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 34 132,5 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9300 грн, прострочена заборгованість за комісією -1700 грн, прострочена заборгованість за відсотками 23 132,5 грн (а. с. 17 на звороті).

Згідно з п. 3.2.6. Договору на надання споживчого кредиту кредитодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення права вимоги за цим договором кредитодавцеь отримує від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж відповідно до ч. 2 ст. 516 цк україни позичальнику не повертаються, а зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

Згідно з Договором відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 25.06.2024 (надалі - Договір про відступлення прав вимоги) ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали даний договір, за умовами якого кредитор «ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Внаслідок такої передачі (відступлення) позивач набув право грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами (а. с. 18-22).

Відповідно до п. 6.2.3 Договору про відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток № 2) відповідно до п. 8.3.2 Договору.

Із платіжної інструкції №3446 від 25.06.2024 встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило плату у сумі 1 857 051,83 грн за відступлення права вимоги за договором про відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024 ТОВ «Мілоан» (а. с. 28).

Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 25.06.2024 до Договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр боржників кількістю 2886, після чого з урахуванням умов даного договору до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги до боржників і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стало кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 27).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 10.09.2025 набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 34 132,5 грн, що складається з 9 300 грн заборгованості за основною сумою боргу, 23 132,5 грн заборгованості за відсотками, 1700 грн заборгованості за комісією (а. с. 28 на звороті).

04.02.2026 на адресу ОСОБА_1 , було направлено претензію (вих. № 23692755/1457) з вимогою погасити заборгованість у сумі 34 132,5 грн (а. с. 29), проте вона залишилася без належного реагування.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання не виконала, боргу не погасила, позивач просить стягнути з неї наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2024 року ОСОБА_1 подала Анкету-заяву на отримання кредиту №7548161, на підставі якої відповідачці були погоджені умови кредитування: в якій зазначено: сума кредиту 10 000 грн; строк кредитування 15 днів, дата повернення кредиту 15.02.2024, сума до повернення 14 850 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1700 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 17.00% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 3150 грн, які нараховуються за ставкою 2,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, де серед іншого також вказані надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви №7548161, прийняті рішення по заяві та погоджені умови кредитування.

Також, 31.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» із заявою на отримання кредиту №7548161, в якій просила надати їй кредит для задоволення особистих потреб на суму 10000 грн. шляхом перерахування суми кредиту на його платіжну карту НОМЕР_3 *88 строком на 105 днів, з яких 15 днів пільговий період та 90 днів поточний період, з денною процентною ставкою протягом пільгового періоду 2,10 %, протягом поточного періоду 2,30 %.

В подальшому, 31.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7548161, відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого позикодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн. строком на 105 днів, а позичальник - повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Даний Договір про споживчий кредит укладено з використанням інформаційнотелекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі та був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «639582», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відтак, підписавши вищевказаний Договір про споживчий кредит електронним підписом відповідачка добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що 31.01.2024 на виконання ТОВ «Мілоан» було видано ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 10 000 грн, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_4 , яка зазначена у п. 2.1 Договорі, що підтверджується платіжним дорученням №121747799 від 31.01.2024, де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору №17548161» .

Також із відомостей про щоденні нарахування відсотків вбачається, що відповідачка приступила до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі, зокрема 19.02.2024 сплатила 2000 грн, які були зараховані первісним кредитором на погашення тіла кредиту у розмірі 700 грн, на погашення процентів у розмірі 700 грн та 600 грн. на погашення заборгованості по комісії за пролонгацію договору, що підтверджує факт укладення нею договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний договір, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в даному Договорі. Також відповідачка приступила до виконання даного Договору кредиту, оскільки вносила кошти на погашення кредитної заборгованості.

Разом з цим, відповідачка свого зобов`язання за Договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 34 132,5 грн, що складається з 9300 грн заборгованості за основною сумою боргу, 23 132,5 грн заборгованості за відсотками, 1700 грн заборгованості за комісією.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи вищевказаний Договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

Представник відповідачки у відзиві наявність заборгованості за тілом кредиту підтвердила, позов у цій частині фактично визнала.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 9300 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 23 132,5 гривень суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.п 1.5.2, 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового кредиту 3150 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 20 700 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, протягом поточного періоду.

При цьому, як вбачається з Договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 105 днів з 31.01.2024 до 15.05.2024, тобт, кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 105 днів, починаючи з дня укладення договору, проте такий строк міг бути пролонгований.

Із відомостей про щоденні нарахування відсотків, вбачається, що відсотки нараховані за період з 31.01.2024 до 22.05.2024.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, та умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Згідно із п. 2.3.2 Договору після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в смс-повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п.2.3 Договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком. Виконання позичальником лише частини дій передбачених попереднім абзацом цього пункту не призводить до пролонгації.

Відтак, сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах. Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості

Як убачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення кредиту, відповідачка 19.02.2024 здійснила часткове погашення заборгованості, яке було розподілене первісним кредитором на сплату тіла кредиту, процентів і комісії. Тому, відповідно до п.2.3.1 строк кредитування був продовжений на 7 днів та проценти нараховувались відповідно до п. 1.5.2. за процентною ставкою 2.10 %.

Оскільки після 26.02.2024 відповідачка жодних дій для продовження строку кредитування на пільгових умовах не вчиняла (у справі відсутні докази на підтвердження таких обставин), то подальше продовження строку відбуватися на стандартних умовах, тобто кінцевий строк кредитування сплив 22.05.2024.

Представник відповідача, заперечуючи проти нарахованих позивачем відсотків, посилалась на те, що Договір № 7548161 від 31.01.2024 є договором споживчого кредитування, а тому встановлення процентної ставки 2,10 % та 2,30 % на день суперечить вимогам законодавству України.

Суд вважає такі доводи представника відповідача обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про споживче кредитуванн» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 7548161 було укладено 31.01.2024 року, тобто після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1 %.

Таким чином, заборгованість відповідачки за нарахованими відсотками за період з 31.01.2024 по 22.05.2024 повинна розраховуватися виходячи з розміру денної процентної ставки у розмірі 1%.

Судом встановлено, що у період з 01.02.2024 по 19.02.2024 розмір основної заборгованості становив 10 000 грн, у зв`язку з чим щоденна сума процентів складала 100 грн (1 % від 10 000 грн). Кількість днів у зазначеному періоді становить 19, у зв`язку з чим загальна сума процентів за цей період становить 1 900 грн (100 грн ? 19 днів).

Крім того, у період з 20.02.2024 по 22.05.2024 після часткового погашення заборгованості та пролонгації строку кредитування, основний борг становив 9 300 грн, у зв`язку з чим щоденна сума процентів складала 93 грн (1 % від 9 300 грн). Вказаний період становить 93 календарні дні, тому загальна сума процентів за цей період становить 8 649 грн (93 грн ? 93 дні).

Таким чином, заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за період з 31.01.2024 по 22.05.2024 повинна розраховуватися виходячи з розміру денної процентної ставки у розмірі 1%.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10 549 грн.

Обгрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту за Договором в розмірі 1700 гривень позивач стверджує, що такий розмір комісії передбачений умовами підписаного між сторонами договору, а правомірність її нарахування відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1700,00 грн, яка нараховується за ставкою 17% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1700 грн., встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначено, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1700 грн. суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 3.2.6 Договору Товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ, згідно з умовами якого кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).

Пунктом 6.2.3 Договору відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п.7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2) відповідно до п.8.3.2 Договору.

Позивачем надано докази переходу до нього права вимоги за Договором, що підтверджується копією підписаного Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 25.06.2024, витягом із реєстру прав вимоги боржників до Договору відступлення прав вимоги від 10.09.2025, копією платіжної інструкції №3446 від 25.06.2024.

Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги за Договором.

Отже, судом встановлено, що відповідачка уклала Договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на яку набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем Договором про відступлення права вимоги.

Зважаючи на вищенаведене та враховуючи часткове визнання позовних вимог, суд приходить до висновку про доведеність факту неналежного виконання ОСОБА_1 умов Договору.

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №7548161 від 31.01.2024 в розмірі 19 849гривень, з яких: 9300 грн - заборгованість за кредитом, 10549 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між АБ «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.08.2012, акту №Д/17102 наданих послуг від 12.02.2026 та детального опису до нього.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Представник відповідачки просила відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх розмір завищеним, необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами фактичного обсягу наданих послуг.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, заперечення представника відповідачки, виходячи з конкретних обставин справи, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Щодо стягнення з відповідачки судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №11923 від 18.02.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1548, 26 гривень, виходячи з такого розрахунку: 19 849гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 34 132,5 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №7548161 від 31.01.2024 у розмірі 19 849 (Дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять) гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 300 гривень, заборгованість за відсотками 10 549 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» судовий збір в розмірі 1548 (одна тисяча п`ятсот сорок вісім ) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.04.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд. 1 корпус 28)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович