Рішення № 135661033, 13.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/2028/26

Провадження № 2/243/971/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 квітня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.09.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір № 0660419480/1, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 1500 грн, строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом.

01.09.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2865481, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 2000 грн, строк кредиту 30 днів.

Договори були укладені в електронній формі.

16.12.2021 року було укладено договір №16-12/21, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0660419480/1.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, в тому числі за договором № 0660419480/1.

28.08.2025 року було укладено договір № 28-08/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0660419480/1.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0660419480/1.

26.03.2021 року було укладено договір № 26032021, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2865481.

23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2865481.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2865481.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0660419480/1 від 17.09.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 58 226,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 56726,25 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 24626,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 23 126,25 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2865481 від 01.09.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 6560,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4560,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 31186.25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 3500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27 686,25 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаними договорами у загальному розмірі 31186,25 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Представник позивача, ТОВ «Факторинг Партнерс», у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначено про розгляд справи у відсутність представника товариства, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення, направивши за місцем реєстрації відповідача копію рішення суду для відома.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 вересня 2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було підписана пропозиція укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0660419480/1 від 17 вересня 2020 (оферта) та надання кредиту згідно заявки-анкети № 3260856 від 17 вересня 2020 року, відповідно до якої розмір кредиту 1500 грн, строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 року, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом.

Цього ж дня, 17 вересня 2020 року, між сторонами було підписано акцепт оферти, умови кредиту (траншу) аналогічні умовам, викладеним у пропозиції укладення договору.

Грошові кошти у розмірі 1500 грн відповідачем були отримані, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом.

01.09.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №2865481 про надання фінансового кредиту, відповідно до якого сума кредиту складає 2000 грн, строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90%.

Договори були укладені в електронній формі.

16.12.2021 року було укладено договір №16-12/21, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0660419480/1.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, в тому числі за договором № 0660419480/1.

28.08.2025 року було укладено договір № 28-08/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0660419480/1.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0660419480/1.

26.03.2021 року було укладено договір № 26032021, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2865481.

23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2865481.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2865481.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Вимоги щодо письмової форми правочину встановлені положеннями статті 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Отже, аналіз документів, які підписані відповідачем, а саме: заявка-анкета на отримання кредиту №3260856 від 17 вересня 2020 року; пропозиція укласти договір надання позики №0660419480/1 від 17 вересня 2020; акцепт оферти від 17.09.2020 року; договір № 2865481 про надання фінансового кредитута паспорт споживчого кредиту від 19.11.2020 року, дає суду підстави вважати, що сторонами у розумінні ст. 638 ЦК України узгоджено всі істотні умови кредитного договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які є обов`язковими до виконання обома сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Отже, судом в судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні відносини, які регулюються положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього Кодексу, а саме положення про позику (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 1048, 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

На підставі наявних в матеріалах справи договорів факторингу, право грошової вимоги, строк зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб-боржників, перелік яких, підстави виникнення права грошової вимоги та її сума сформованих в реєстрах боржників, зокрема, й до відповідача, перейшли до ТОВ «Факторинг Партнерс.

ТОВ «ІНФІНАНС», ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відповідно до правовстановлюючих документів зареєстровані та належать до фінансових установ, окрім того ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», як фактор, у відповідності до законодавства має право здійснювати операції з факторингу.

Відтак, оскільки вищевказані договори про надання коштів у позику/кредит та факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, тому в силу положень Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642, 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.

Зі змісту норм ст. ст. 525, 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало взяті на себе зобов`язання по кредитним договорам в повному обсязі та надали відповідачу кредит. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, позику та проценти за користування кредитними ресурсами згідно умов договорів та графіку платежів не сплатив.

Таким чином, із досліджених судом документів встановлено, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до договору №2865481 від 01.09.2020 року, товариство надало позичальнику кредит на строк 30 днів, отже заборгованість за відсотками має нараховуватись відповідно до терміну (дати) повернення позику, а саме до 01.10.2020 року. Враховуючи викладене заборгованість про процентам складає 1140 грн (2000 грн *0,019 * 30 днів). Проценти в розмірі 3420 грн (4560,00 грн 1140 грн) стягненню не підлягають.

Разом з тим, суд зазначає, що за кредитним договором №0660419480/1 від 17.09.2020 року, товариство надало позичальнику кредит на 30 днів, строк дії договору 3 роки, однак позивачем не було надано суду обґрунтованого розрахунку відсотків по даному договору саме за період користування кредитними коштами відповідно до Розділу «Основні умови кредиту (траншу) даного договору, тому нарахування відсотків по даному договору суд вважає необґрунтованим та відхиляє його.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Даний висновок суд враховує при застосуванні відповідних норм права відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною та обґрунтованою заборгованість за відсотками за договором № 2865481 від 01.09.2020 року в строк до 01.10.2020 року, яка підлягає стягненню в розмірі 1140 грн. Разом з тим, заборгованість по відсотках за кредитним договором №0660419480/1 від 17.09.2020 року стягненню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю.

До того ж, відповідачем належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України щодо належного виконання ним зобов`язань не надані, розрахунок заборгованості у встановленому законом порядку не спростовано.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості в загальному в розмірі 4640 грн (3500 грн - суму заборгованості за основною сумою боргу за договорами і 1140 грн - суму заборгованості за відсотками відповідно до договору 2865481 від 01.09.2020 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 396,12 грн, а іншу частину сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.

Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, прайс-листом.

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1934,19 грн.

З огляду на викладене та керуючись положеннями ст. ст. 6, 11, 204, 205, 207, 514, 526, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 639, 642, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 280-286, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за кредитними договорами в розмірі 4640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 396 (триста дев`яносто шість) грн 12 коп. та витрати, понесені на правову допомогу в розмірі 1934 (одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн 19 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 13 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова