Рішення № 135659945, 14.03.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3212/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", проте відповідач безпідставно відмовив у реалізації вказаного права.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзиву на позовну заяву не надходило, про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась за призначення пенсії за віком 22.01.2026.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.01.2026 № 262840022399 було відмовлено у призначенні пенсії оскільки із необхідного стажу 32 роки у позивача наявний 26 років 9 місяців 23 днів.

Період роботи згідно трудової книжки від 15.01.1985 НОМЕР_1 з 02.12.1994 по 28.05.1996 не зарахований оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчений підписом та з 01.04.2004 по 31.07.2006 та з 20.11.2010 по 01.05.2019 та з 27.12.2021 по 06.08.2024 та з 01.11.2025 по 31.12.2025 період перебування за кордоном члена сім`ї одного з подружжя за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з статтею 62 Закону №1788 та частиною першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки чи іншої документації, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Отже, твердження відповідача про те, що запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом відповідальної особи, є безпідставними.

Тому до страхового стажу позивача слід зарахувати період з 02.12.1994 по 28.05.1996, згідно із записами трудової книжки (позивач помилково зазначає 02.08.1996).

Також судом встановлено, що записи трудової книжки позивача стосовно інших спірних періодів, виконані зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди перебування позивача за кордоном, як дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Частиною 7 статті 37 Закону України ''Про дипломатичну службу'' від 20 вересня 2001 року (втратив чинність 19.12.2018, підстава - Закон України-2449-VIII) встановлено, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу, про що Міністерство закордонних справ України робить запис у трудовій книжці зазначених осіб.

Аналіз даної норми свідчить про те, що зарахування до загального стажу роботу періоду перебування за кордоном повинно відбуватись без додаткових обставин, так як встановлення наявності чи відсутності сплачених внесків.

Тобто частина 7 статті 37 Закон України ''Про дипломатичну службу'' є спеціальною нормою щодо обрахунку стажу дружини дипломатичного працівника, яка має відмінність від загального обрахунку страхового стажу, визначеного Законом України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування''.

Водночас, суд зауважує, що вказаною нормою врегульовані правовідносини стосовно того, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу, які раніше не були врегульованими. Будь-яких застережень, що таким особам зарахування до страхового стажу здійснюється лише з моменту набрання чинності цим Законом, останній не містить, тому на переконання суду підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду перебування дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби - відсутні.

Відповідно до частини 8 статті 37 Закону України ''Про дипломатичну службу'' (втратив чинність від 19.12.2018, підстава - Закон України-2449-VIII) порядок нарахування страхового стажу зазначеній категорії осіб встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що на виконання пункту 5 частини першої статті 7 Закону України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування'' Кабінет Міністрів України постановою від 06 березня 2019 року № 164 затверджений ''Порядок нарахування та сплати єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника''.

Порядок затверджено відповідно до п. 5 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями. Цей документ прийнято на виконання частини другої ст. 37 Закону України "Про дипломатичну службу" від 07.06.2018 № 2449-VIII (набрав чинності 19 грудня 2018 року), якою гарантовано, що час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.

Згідно з прийнятим Урядом рішенням нарахування ЄСВ за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за місцем довготермінового відрядження, здійснюється без нарахування і виплати такій особі заробітної плати.

ЄСВ нараховується виходячи із суми мінімальної заробітної плати, затвердженої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з дня направлення працівника дипломатичної служби за кордон до дня перетинання державного кордону України у зв`язку з остаточним поверненням в Україну.

Отже, лише з грудня 2019 року роз`яснено яким чином проводити обрахунок ЄСВ за подружжя працівника дипломатичної служби.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється: МЗС - за застраховану особу, яка направляється за кордон разом з працівником дипломатичної служби за місцем її довготермінового відрядження.

Таким чином, саме на МЗС покладено обов`язок по нарахуванню та сплаті ЄСВ за таку застраховану особу.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 24 травня 2018 року по справі 490/12392/16-а.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що спірні періоди перебування дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення пенсійного органу, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню, із його зов`язанням повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення пенсії, із урахуванням висновків суду.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.01.2026 № 262840022399.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.12.1994 по 28.05.1996 та періоди перебування за кордоном члена сім`ї одного з подружжя за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби з 01.04.2004 по 31.07.2006 та з 20.11.2010 по 01.05.2019 та з 27.12.2021 по 06.08.2024 та з 01.11.2025 по 31.12.2025 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Я.В. Драновський