Рішення № 135658615, 14.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/516/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі по тексту - відповідач 2) про:

- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із визначенням кола відповідачів в розрізі кожної позовної вимоги (з наданням доказів направлення її відповідачам).

06.02.2026 через "Електронний суд" представником позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої додано уточний адміністративний позов, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

- визнати протиправними рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії не за місцем обліку та дії щодо покладення на ОСОБА_1 обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії.

Ухвалою суду від 09.02.2026 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.02.2026 від представника позивача надійшла квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

У відповіді на відзив позивач зазначив про необгрунтованість відзиву на позовну заяву.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

19 листопада 2025 року, працівниками національної поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , як порушника військового обліку (поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_5 за не проходження ВЛК).

Цього ж дня складено протокол про адміністративне правопорушення № 6864 від 19.11.2025.

За змістом позовної заяви, під час затримання позивач повідомив, що перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зазначено у військовому квитку, а також у військовому квитку вказано, що його ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби на підставі ст. 14-б гр. V (Розлади психіки та поведінки, їх наслідки) Розкладу хвороб Наказу МОЗ України № 402 від 14.08.2008 і, що військову службу не проходив взагалі.

В подальшому у позивача стався гіпертонічний криз, для виведення з якого, 20.11.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 було викликано швидку допомогу, якою ОСОБА_1 доставлено в КП «Перша МКЛ Полтавської МР». При цьому, паспорт працівники РТЦК та СП повернули, а військовий квиток залишили.

20.11.2025 вручили повістку № 811, якою позивача зобов`язали 28.11.2025 з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження ВЛК.

25.11.2025 представником позивача було направлено на адресу відповідача 2 адвокатський запит № 9/11/25/АЗ від 25.11.2025 про надання інформації стосовно військового квитка та його повернення.

06 грудня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшла відповідь № 11/3750 від 29.11.2025, якою повідомлялося, що військовий квиток позивача залишився у ІНФОРМАЦІЯ_8 , з огляду на швидкість доправлення ОСОБА_1 у машину швидкої та зважаючи на його стан самопочуття. Звернуто увагу на те, що ОСОБА_1 так і не завершив проходження ВЛК. Для отримання військового квитка запропоновано ОСОБА_1 особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 у будь-який зручний для нього час.

25.11.2025 представником позивача направлено адвокатський запит № 10/11/25/АЗ до ІНФОРМАЦІЯ_9 з проханням надати Довідку чи Витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, як особи яка, станом на 08.12.2013, досягла граничного віку перебування в запасі.

У відповідь на адвокатський запит відповідач 1 листом № 14/17622 від 30.11.2025 повідомив, що Законом № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та Законом № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» було внесено зміни згідно з якими з 27.03.2014 року граничний вік перебування в запасі збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 року з 50 років до 60 років.

Розцінюючи відповідь Відповідача 1, як таку, що ним або не було дотримано законодавчих норм, які діяли до 27.03.2014 року, про виключення з військового обліку осіб, які досягли граничного віку перебування в запасі і не виключено позивача з військового обліку, або ж позивача, поза його бажанням і обізнаністю, знову поставлено на військовий облік, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не внесення відомостей про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також вважаючи протиправними рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 про направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК не за місцем обліку та дії щодо покладення на ОСОБА_1 обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження військово-лікарської комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок відмови відповідача виключити позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням ОСОБА_1 з 08.12.2013 граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано положеннями Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

У розумінні частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII).

Приписами статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до статті 37 Закону № 2232-XII в редакції, чинній станом на 05.12.2013, взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників: приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;

2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають жінки, що належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.

Призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У воєнний час виїзд призовників і військовозобов`язаних з місця проживання без дозволу районного (міського) військового комісаріату забороняється.

Зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України:

1) з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;2) з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції, в органи і підрозділи цивільного захисту, в Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та в Державну кримінально-виконавчу службу України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Взяття на військовий облік військовозобов`язаних Служби безпеки України здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про Службу безпеки України".

Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку 08.12.2013, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком:

1) перший розряд до 35 років;

2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років.

При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22 липня 2014 року № 1604-VII до 60 років.

Водночас, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Судом встановлено, що станом на момент звернення представника позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою від 25.11.2025 про внесення до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку вік позивача становив 51 рік.

Отже, з набранням чинності змін до статті 28 Закону № 2232-XII від 27 березня 2014 року №1169-VII та від 22 липня 2014 року № 1604-VII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Відтак, оскільки за нормами статті 28 Закону № 2232-XII, чинними на дату розгляду заяви представника позивача від 25.11.2025 позивач не досягнув граничного віку перебування у запасі, який дає право на виключення з військового обліку (60 років) у відповідача були відсутні законні підстави для внесення до Єдиного Електронного Реєстру "Оберіг" відомостей про виключення з військового обліку з 08.12.2013 громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Отже, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Суд зауважує, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку про необхідність керуватись приписами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто під час звернення ОСОБА_1 , в особі його представника, до ІНФОРМАЦІЯ_11 із заявою від 25.11.1025 про виключення з військового обліку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, суд дійшов висновку про правомірність відмови ІНФОРМАЦІЯ_11 у внесенні до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" відомостей про виключення з військового обліку з 08.12.2013 ОСОБА_1 та не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

На виконання частини 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який визначає, зокрема: процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Абзацом 1 пункту 2 Порядку № 560 визначено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (пункт 3 Порядку № 560).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 49 Порядку №560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Згідно із абзацами 4, 5 пункту 54 Порядку № 560 у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", виявлення розбіжностей військовооблікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

Відповідно до пункту 81 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (абзаци 1, 2).

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду (абзац 9).

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: "Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію".

Однак, суд звертає увагу, що позивач не оновив свої дані (та інші персональні дані) як зазначено статтею 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (зі змінами) про стан здоров`я, та придатності до військової служби.

У статті 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (зі змінами), не зазначено направлення оповіщення про нагадування щодо оновлення (уточнення) облікових (персональних) даних (та інші персональні дані) у визначений законом термін.

З метою забезпечення достовірності військового обліку, дотримання законодавства щодо оповіщення та залучення військовозобов`язаних до проходження заходів медичного огляду, відповідно до Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (у чинній редакції) було прийнято рішення про ініціювання заходів щодо розшуку громадянина ОСОБА_1 в порядку інформаційного обміну з Національною поліцією України.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.11.2025 року ОСОБА_1 доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження ВЛК.

Також, 19.11.2025 року ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Пунктом 81 Порядку 560 прямо передбачено повноваження відповідача брати на військовий облік військовозобов`язаних не за місцем їх реєстрації / перебування на військовому обліку, тому суд відхиляє аргументи представника позивача щодо того, що взяття ОСОБА_1 на облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 є протиправним, тому що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Проаналізувавши доводи позивача та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем протягом призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період не дотримано порядку проходження заходів медичного огляду відповідно до Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" для проходження ВЛК з метою оновлення уточнення даних (та інші персональні дані) про стан здоров`я, та придатності до військової служби, що не заперечується позивачем.

Суд звертає увагу, що оновлення даних через електронні ресурси має інформаційний характер, однак не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку особисто з`явитися до ТЦК та СП для проходження ВЛК для оновлення даних про стан здоров`я.

Доказів звернення до відповідачів із заявою про виключення з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби з виключенням з військового обліку позивачем та його представником до суду не надано, а судом з матеріалів справи не встановлено.

Під час вирішення спору по суті суд враховує, що обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, у тому числі, зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Таким чином, передбачено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів у разі отримання ними направлення на проходження військово-лікарської комісії, пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач у період воєнного стану мав повноваження ставити на військовий облік військовозобов`язаних незалежно від місця їх проживання, реєстрації, чи перебування на обліку, суд дійшов висновку, що взяття ОСОБА_1 на військовий облік 19.11.2025 та направляючи позивача на проходження особисто ОСОБА_1 медичного огляду ВЛК, відповідач 2 діяв в межах і на підставі наданих повноважень.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно суд не знаходить підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат, в тому числі, витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

, ІНФОРМАЦІЯ_2

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва