Ухвала суду № 135655834, 13.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 квітня 2026 рокуСправа №160/29614/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року в задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати: уточненого позову оформленого з урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України (із доказами його направлення відповідачу); докази на обґрунтування позовних вимог: копію паспорту позивача, копію ІПН позивача, копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви в якій заявлені вимоги майнового характеру (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року скасовано. Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, дану справу передано судді Турлаковій Н.В.

Враховуючи те, що постановою ТААС від 29 січня 2026 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року, дана справу перебувала на стадії залишення без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали та зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. або додаткових документів достатніх для підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору; заяви про поновлення строку звернення до суду вказавши інші підстави для поновлення строку.

Від позивача надійшла заява на усунення недоліків (додаткові пояснення у справі).

Так, позивачем щодо неможливості сплати судового збору зазначено, що для вирішення питання про звільнення від судового збору надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суму нарахованого доходу за 2024 та 2025 роки. Додатково зазначено про відсутність можливості працювати та отримувати доходи у зв`язку з необхідністю догляду за цивільної дружиною, яка є особою з інвалідністю 1 групи. Мінімальне матеріальне забезпечення нам надають дорослі діти. На підтвердження вказаних обставин надано відомості про місце проживання та копію посвідчення дружини з її дозволу. Як позивач стверджує, що у його власності немає вартісного майна, зокрема, нерухомості чи транспортних засобів. Пенсію не отримує через не досягнення пенсійного віку. При вирішенні питання про звільнення від судового збору прошу суд не керуватись довільними припущеннями про можливість неофіційного отримання доходу.

Щодо поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що умовою початку відліку строку звернення до суду є обізнаність позивача про порушене право. У випадку оскарження податкових повідомлень-рішень така обізнаність визначається фактом отриманням відповідного ППР. Проте, позивач не отримував спірних ППР ані поштою, ані в процесі листування з відповідачем. Ці ж ППР податковий орган не надав і до суду при розгляді пов`язаних справ №160/34082/23 та №160/7836/25. Натомість наявні у вказаних адміністративних справах копії корінців до спірних ППР не містять обов`язкової інформації, передбаченої пунктом 58.1.1 статті 58 ПК України, оскільки в них зазначена лише сума та вид платежу. Тому обставини, що позивач з 2021 року чув про винесення спірних ППР чи приймав участь у розгляді справ, де податковий орган посилався на спірні ППР, жодним чином не вказують на початок відліку строку на судове оскарження, оскільки до цього часу повний зміст спірних ППР позивачеві залишився невідомим. Крім того, у 2021 році податковий орган офіційно повідомив про зменшення/списання боргу за спірними ППР, що вказувало про їх відкликання, через що я об`єктивно не був обізнаний про порушення свого права та необхідність звернення до суду. До цього часу вказане порушення з боку податкового органу залишається таким, що триває, через що строк на захист такого порушеного права для позивача не сплив.

Розглянувши заяву позивача подану на виконання вимог ухвали суду, суд зазначає наступне.

І. Щодо заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 року № 4059-IX, визначено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно позовної заяви позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.09.2017 №10267-13-03 на суму 33638,94 грн. та від 06.08.2018 №389828-1314-0403 на суму 33638,94 грн.

Відтак, ціна даного позову - 67277,88 грн., тому розмір судового збору складає 968,96 грн. (1211,20*0,8).

Так, позивачем долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з січня 2023 по грудень 2024, згідно яких позивачу нараховано дохід лише у грудні 2024 у розмірі 7453,42 грн., та з січня по грудень 2025 року нараховано 206,39 грн.

Проте надані документи, не підтверджують факт того, що позивач не отримує неофіційний дохід, оскільки як зазначено самим позивачем він не є пенсіонером та не отримує пенсію, оскільки не досяг пенсійного віку.

Щодо зазначення позивачем, що він здійснює догляд за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю, що виключає можливість його роботи, то суд зазначає, що позивачем не надано доказів здійснення постійного догляду за даною особою, що остання потребує стороннього догляду. Також не надано доказів, що ОСОБА_2 є його дружиною.

Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем не доведено наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору, з урахуванням її майнового стану, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 (заява №70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28.09.2015 у справі №21-5496а15.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити позивачу розмір судового збору (на 30%), що підлягає сплаті у даній справі та зазначає про необхідність надати докази сплати судового збору в розмірі - 678,27 грн.

ІІ. Щодо заяви про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зазначити, що законодавцем пов`язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як була встановлено судом, самим позивачем зазначалось, про оскаржувані податкові повідомлення-рішення він дізнався з листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.09.2021 року №65110/0/04-36-13-07-11.

Також судом встановлено, що позивач у справі № 160/34082/23 за позовом ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, брав участь в якості відповідача у справі та скористався правом на подачу відзиву на позов.

Суд зазначає, що згідно відомостей з КП "Діловодство спеціалізованого суду", додатками до позовної заяви у справі №160/34082/23 були "копії податкових повідомлень-рішень №77417-13 від 20.06.2017, №10267-1303 від 11.05.2017, №389828-1314-0403 від 15.03.2018

В січні 2025 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення суду від 09.12.2024 від року у справі № 160/34082/23, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції невраховано, що до складу позовних вимог позивачем включені податкові зобов`язання встановлені податковими повідомленнями-рішеннями, які в силу закону вважаються скасованими (відкликаними): ППР від 20.09.2017 №10267-13-03; ППР від 06.08.2018 №389828-1314-0403.

Відтак, приймаючи участь при розгляді справи № 160/34082/23 позивач знав про оскаржувані податкові повідомлення-рішення, але з їх оскарженням звернувся лише в жовтні 2025 року.

Зазначення позивачем, що наявні у справі корінці оскаржуваних ППР не містять обов`язкової інформації, передбаченої пунктом 58.1.1 статті 58 ПК України, оскільки в них зазначена лише сума та вид платежу, не є обставиною, що підтверджує необізнаність позивача про дані рішення. Зазначена обставина може бути підставою для звернення особи до податкового органу для отримання копій ППР, або до суду із клопотанням про їх витребування.

Також судом враховано, що згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №160/34082/23, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючий орган надсилав відповідачу податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 №77417-13, від 11.05.2017 №10267-1303, від 15.03.2018 №389828-1314-0403 на податкову адресу відповідача, яка була зазначена в ДРФО, а саме: . Проте вказані листи були повернуті позивачу за закінченням встановленого строку зберігання, про що наявні докази в матеріалах справи. Також зазначено, що суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність порушення процедури направлення податкових повідомлень-рішень за адресою відповідача та врахував відсутність доказів оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд повторно зазначає, що у березні 2025 року позивачем було подано позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду - справа №160/7836/25 щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо не внесення змін до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 про відсутність податкових зобов`язань з орендної плати за землю фізичних осіб (код платежу 18010900).

Відтак, позивачу було відомо про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ще з 2021, а звернення позивача до суду в іншій справі (№160/7836/25) не є обставиною, яка перешкоджала останньому звернутись до суду з оскарженням спірних рішень, зокрема після з`ясування обставин наявності боргу, який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у справі № 160/34082/23.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем вкотре суду не наведено.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у заяві підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.

Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, позивачем до суду не надано, відповідно, судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.

Відтак, суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду з даною позовною заявою від 07.04.2026, є необґрунтованими.

Згідно частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно вимог ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин, загальний строк, який може бути наданий судом позивачу для усунення недоліків позовної заяви не може перевищувати 10-ти днів дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; суд не може встановлювати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який перевищує строк визначений ч.2 ст. 169 КАС України; а тому суд вправі продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви лише в межах строку, визначеного ч.2 ст. 169 КАС України.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій (ч.1 ст. 119 КАС України).

З метою забезпечення доступу позивача до правосуддя, суд вважає за можливе продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом належного надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково шляхом зменшення розміру судового збору, що підлягає сплаті у даній справі.

Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:

- доказів сплати судового збору у розмірі 678,27 грн. або додаткових документів достатніх для підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору;

- заяви про поновлення строку звернення до суду вказавши інші підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на їх підтвердження.

Копію ухвали невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачеві, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Турлакова