Рішення № 135655737, 13.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокуСправа №160/24826/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач-2), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпн НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.06.2025 № 045750033229;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу в фактичному подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 23.06.2025;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 з дати звернення, а саме: з 23.06.2025, на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 23.06.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. На момент звернення їй виповнився 51 рік та мала загальний страховий стаж понад 35 років та пільгового стажу роботи за Списком №2 - понад 24 роки. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.06.2025 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через недосягнення 55 років. Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що відповідачем-2 безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. На переконання позивача, до спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а не норми Закону №1058-ІV. Крім того, відповідачем-2 безпідставно не зараховано у подвійному розмірі періоди її роботи з 01.01.2004 по 23.06.2025 на посаді сестри медичної палатної відділення №2 з надання медичної допомоги психічно хворим Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психічної допомоги Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», що є порушенням вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 03.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24826/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), розрахунок страхового стажу, в тому числі пільгового, станом на 23.06.2025.

09.09.2025 від представника позивача адвоката Коваля О.В. надійшло клопотання, в якому повідомив, що під час складання позову було допущено помилку в даті народження позивачки, а саме: вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 , замість вірної дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також допущена помилка в пункті 3 прохальної частини, а саме: вказано граничну дату зарахування в фактичному подвійному розмірі 17.12.2024 замість вірної дати - 23.06.2025. З урахуванням зазначеного, адвокат просив прийняти до розгляду уточнену позовну заяву від 08.09.2025.

Ухвалою суду від 15.09.2025 клопотання представника позивача адвоката Коваля О.В. про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви задоволено. Прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 08.09.2025 у адміністративній справі №160/24826/25, а також запропоновано відповідачам подати відзив з урахуванням уточнення позовних вимог протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

09.10.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмови з огляду на наступне. 23.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-VI. За принципом екстериторіальності органом розгляду заяви та долучених документів визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та рішенням від 30.06.2025 № 045750033229 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років та відсутністю документів про місце реєстрації. Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 35 років 3 місяці 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 24 роки 7 місяців 2 дні. Тож, згідно з пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) у зв`язку з недосягненням позивачкою пенсійного віку 55 років та відсутністю документів про місце реєстрації особи було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Щодо вимоги позивачки зарахувати до стажу в подвійному розмірі періоду з 01.01.2004 по 23.06.2025, відповідачем-2 зауважено, що відповідно до статті 24 Закону 1058-ІV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачених законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відтак для підстави для зарахування періоду роботи позивачки з 01.01.2004 по 23.06.2025 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Відповідач-1 правом на подання відзиву на позов не скористався. Витребуваних ухвалою суду доказів не надав та не повідомив про причин не виконання ухвали суду.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданого 30.10.2018; 23.06.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За результатом розгляду заяви позивача від 23.06.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.06.2025 №045750033229 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Означене рішення відповідача-2 обґрунтоване наступним.

Вік заявниці 51 рік. Страховий стаж становить 35 років 3 місяці 25 днів. Пільговий стаж за Списком №2 становить 24 роки 2 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 55 років та у зв`язку з відсутністю документів про місце реєстрації.

14.07.2025 представник позивача - адвокат Олександр Коваль звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом про надання документів та інформації.

Листом від 26.08.2025 № 0400-010307-8/161303 відповідач-1 повідомив, що заяву позивача від 23.06.2025 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.06.2025 №045750033229 через не досягнення пенсійного віку 55 років та у зв`язку з відсутністю документів про місце реєстрації.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 045750033229, страховий стаж позивача станом на дату звернення (23.06.2025) становить 35 років 3 місяці 27 днів, пільговий стаж за Списком №2 24 роки 7 місяців 2 дні, до якого зараховані такі періоди: з 13.02.2002 по 31.12.2003 - Список №2 (Мед. заклад із ст. 60) 3 роки 9 місяців 8 днів, з 01.01.2004 по 01.06.2009 - Список №2 5 років 5 місяців 1 день, з 14.07.2009 по 29.02.2012 - Список №2 2 роки 7 місяців 16 днів, з 27.06.2012 по 10.03.2022 - Список №2 - 9 років 8 місяців 14 днів, з 01.04.2022 по 25.04.2025 - Список №2 3 роки 0 місяців 25 днів.

Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а також з не зарахуванням у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 23.06.2025, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною першою статті 24 Закон №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до частини 5 статті 114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу для жінок, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Також, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру страхового стажу, розбіжність у величині показника загального страхового стажу для призначення пенсії складає 5 років та становить 25 років для чоловіків та 20 років для жінок - за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 30 років для чоловіків та 25 років для жінок - за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності прийняття відповідачем-2 рішення від 30.06.2025 №045750033229 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 23.06.2025.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відмова в призначені пенсії обґрунтована такими підставами - відсутністю на час звернення за призначенням пенсії (23.06.2025) пенсійного віку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (55 років), та неподання документів про реєстрацію місце проживання.

Водночас, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 23.06.2025 позивач досягла 51-річного віку, мала понад 35 роки страхового стажу та пільгового стажу за Списком №2 понад 24 роки, що вбачається з розрахунку форми РС-право (ПС: 045750033229), що міститься в матеріалах справи.

Тобто, на час звернення за призначенням пенсії позивач досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий і пільговий стаж за Списком №2, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є обов`язковими необхідними умовами для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2, тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з підстав недосягнення нею 55 років, відповідач-2 діяв протиправно.

Суд зазначає, що обрані відповідачем-2 у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.

При цьому, відсутність документів реєстрації місце проживання не може бути підставою для відмови позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за наявності законодавчо визначених умов для її призначення.

Разом з тим, приписи Порядку №22-1 не зобов`язують заявника надавати відомості про реєстрацію його місця проживання, водночас зобов`язують надати відомості про місце проживання особи. З наданих до суду документів не вбачається відомостей про те, що при прийнятті заяви позивача від 23.06.2025 про призначення пенсії пенсійний орган відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 вказував заявнику про недоліки поданої заяви та надав строк для їх усунення.

Ухвала суду про витребування доказів, а саме: засвідченої належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) станом на час розгляду справи залишилась невиконаною відповідачем-1. Відповідачем-2 також не надано жодних доказів на обґрунтування правових підстав для прийняття оскаржуваного рішенням, обмежившись у відзиві викладенням обставин, аналогічних за змістом рішенню, що оскаржується.

За таких обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.06.2025 №045750033229 винесене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині обрахунку стажу за періоди роботи з 01.01.2004 по 23.06.2025 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За змістом частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем-2 як суб`єктом владних повноважень під час виконання покладених на нього функцій.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.11.1990, позивачка з 13.02.2002 прийнята на посаду медичної сестри палатної в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом м. Дніпропетровська, назва посади в подальшому змінювалась на сестри медичну стаціонару та проводилась реорганізація лікарні, про що містяться відповідні записи в трудовій книжці. Трудова книжка також містить записи про проведення атестації робочих місць та підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Подальших відомостей щодо періодів роботи надана для огляду суду трудова книжка не містить.

Відомості щодо періодів роботи в лікарні в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом м. Дніпропетровська підтверджуються довідкою уточнюючого характеру, надання якої разом із заявою про призначення пенсії не заперечується відповідачами.

Так, відповідно до довідки Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.05.2025 №40.1/06/622, вона видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона дійсно працює повний робочий день в Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», код ЄДРПОУ Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» 04803492, код ЄДРПОУ Філії ВП 44482451: з 13.02.2002 на посаді медсестри палатної відділення № 2 (наказ № 8-ос від 18.02.2002) по теперішній час (08.05.2025 дата видачі довідки), що передбачено списком №2, код КП 3231; з 13.02.2002 по 15.01.2003 по 22600000 розділ XXIV «Установи охорони здоров`я і соціального 15.01.2003 р. забезпечення» позиція 2260000 в середній медичний персонал, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. №162; з 16.01.2003 по 02.08.2016 по розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», позиція 24в - 2а молодші спеціалісти з медичною освітою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р.; з 03.08.2016 теперішній час - розділ XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, та виконувала нагляд за психічно хворими.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я містить, зокрема, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.

У поясненнях вказаного Переліку закладів охорони здоров`я зазначено, що спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги - заклад з надання психіатричної допомоги, в якому застосовуються всі стаціонарні види примусових заходів медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України, та запобіжні заходи, застосовані до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (пункт 21). Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги (пункт 22).

Отже, під час розгляду справи установлено та не заперечується відповідачами, що позивач у періоді з 13.02.2002 по 08.05.2025 включно (дата видачі уточнюючої довідки) працювала в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги на посаді сестри медичної палатної (сестри медичної стаціонару).

За таких обставин, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги підлягають зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Разом з цим, як вбачається з розрахунку РС-право (станом на дату звернення 23.06.2025), у подвійному розмірі відповідачем-2 обраховано лише період роботи з 13.02.2002 по 31.12.2003. Обґрунтувань причин такого вибіркового обрахунку стажу роботи позивача в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги відповідачем-2 не пояснено в оскаржуваному рішенні.

Щодо посилань відповідача-2 у відзиві на статтю 24 Закону №1058-ІV, суд зазначає, що положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинним, а стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо обрахунку страхового стажу в одинарному розмірі не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Враховуючи викладене, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Отже, позивач має право на пільгове обчислення стажу в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги при призначенні пенсії.

За наведених обставин, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 08.05.2025 у подвійному розмірі, відповідач-2 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 зарахувати в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 01.01.2004 по 08.05.2025, а не по 23.06.2025, як просить позивач, оскільки матеріали справи не містять довідок уточнюючого характеру про підтвердження періоду роботи позивача в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги у періоді з 09.05.2025 по 23.06.2025.

Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через недосягнення пенсійного віку, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії від 23.06.2025 досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж та пільговий стаж за Списком №2, тому у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зважаючи на те, що позивач досягла пенсійного віку 30.09.2023, а із заявою про призначення пенсії звернулась 23.06.2025, тобто поза межами трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія за віком має бути призначена з дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 23.06.2025.

Враховуючи викладене, з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 23.06.2025.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-2 не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню з відповідача-2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10) про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10) від 30.06.2025 №045750033229 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» наступні періоди її роботи: з 01.01.2004 по 08.05.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 23.06.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова