Ухвала суду № 135655046, 14.04.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

14 квітня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/1459/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький домобудівний комбінат» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький домобудівний комбінат»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТ МЕНЕДЖМЕНТ 2»

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування з незаконного володіння нерухомого майна

Представники сторін - не викликалися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернівецької області разом із позовною заявою надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький домобудівний комбінат».

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що 31.05.2011 року між ПАТ «Укрінбанк» та позивачем (ТОВ «Чернівецький домобудівний комбінат») було укладено кредитну угоду, в забезпечення якої позивач передав в іпотеку нерухоме майно будівлю загальною площею 1700,7 кв.м. за адресою: м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36 В.

09.04.2026 року позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу №303, укладеного між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «НЕКСТ МЕНЕДЖМЕНТ 2», право власності на вказану будівлю було перереєстровано за ТОВ «НЕКСТ МЕНЕДЖМЕНТ 2». Позивач наголошує, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є іпотекодержателем або правонаступником банку, а отже, не мала права розпоряджатися майном.

Далі заявник зазначає, що факт відсутності у ПАТ «Українська інноваційна компанія» повноважень щодо цього об`єкта вже був встановлений судовими рішеннями у справі №913/266/20 (913/379/20), які набрали законної сили. Зокрема, судами раніше вже визнавалася незаконною державна реєстрація права власності на цю ж будівлю за вказаною компанією.

Позивачем подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.04.2026, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з незаконного володіння. Проте існують обґрунтовані підстави вважати, що майно може бути повторно відчужене на користь третіх осіб, що зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Враховуючи системний характер протиправних дій щодо об`єкта нерухомості, заявник на підставі статей 136, 137 ГПК України просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. А за адресою: м. Чернівці, вул. Миколаївська, буд. 36 В, та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цієї будівлі.

Дослідивши наведені заявником обґрунтування щодо вжиття заходів до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. А за адресою: м. Чернівці, вул. Миколаївська, буд. 36 В, та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цієї будівлі, заявник вказує на системний характер протиправних дій щодо об`єкта нерухомості.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі 904/3756/24 вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Проте, заявник не надав допустимих доказів із зазначенням фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно а не, наприклад, встановлення заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднене виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

Для вжиття судом заходів забезпечення позову повинно бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

Посилання заявника на можливість настання певних обставин в майбутньому, без подання доказів, на підтвердження існування обґрунтованого припущення щодо настання таких, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Матеріали справи не містять та заявник не подав доказів підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення господарського суду.

З огляду на викладене, заявником не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький домобудівний комбінат» про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 14.04.2026.

Суддя Микола Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.