Ухвала суду № 135650815, 13.04.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

13.04.2026

У Х В А Л А

про забезпечення позову

копія Справа № 401/934/26 Провадження № 2-з/401/10/26

13 квітня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.

з участю секретаря судових засідань Рудської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодську заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання боргу безпідставним і зобов`язання скасувати заборгованість,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання боргу безпідставним і зобов`язання скасувати заборгованість.

Крім того, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Газорозподільні мережі України» (в особі Кропивницької філії) припиняти/обмежувати газопостачання (розподіл природного газу) до будинку АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтуванні своєї заяви зазначає, що вона звернулася до суду із позовною заявою до ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання боргу безпідставним та зобов`язання списати заборгованість у розмірі 8037,06 грн за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . На час розгляду справи існує реальна загроза, що відповідач може припинити або обмежити розподіл природного газу до її житлового будинку через наявність спірної заборгованості. Припинення газопостачання призведе до непоправної шкоди її майну, оскільки будинок опалюється виключно природним газом (єдине джерело тепла), а у разі відключення відбудеться замерзання системи опалення, пошкодження труб, котла та іншого обладнання. Такі дії відповідача зроблять неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено, оскільки після припинення розподілу газу відновлення постачання вимагатиме додаткових витрат, дозволів, актів та часу (відповідно до пункту 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, учасники справи в судове засідання не викликалися.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання щодо можливості забезпечення позову, суд враховує положення абзаців 1, 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, в яких зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћiniж against Croatia (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п. п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п. п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Так, судом встановлено, що між сторонами існує реальний спір щодо правомірності нарахування позивачу заборгованості в сумі 8037,06 грн за послуги розподілу природного газу, які надаються відповідачем, а отже, до моменту винесення рішення у справі статус цієї заборгованості залишається невизначеним.

Згідно з нормами Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПТЕСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу (п.п.1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494) .

Суд враховує доводи позивачки про те, що природний газ є єдиним джерелом енергії для опалення її будинку, і відключення будинку від мережі в умовах відсутності альтернативних джерел тепла призведе до неминучого пошкодження системи опалення, котла та іншого обладнання внаслідок промерзання, що завдасть непоправної шкоди її майну.

Аналізуючи вимоги статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на запобігання порушенню прав позивача на час судового розгляду.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення у формі заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення газопостачання може істотно ускладнити або зробити неможливим ефективний захист прав позивачки, оскільки у разі задоволення позову та визнання боргу безпідставним, процедура відновлення технічного приєднання будинку до мережі потребуватиме значних додаткових витрат, часу та зусиль, що є неспівмірним із предметом спору.

На переконання суду, заборона на вчинення певних дій є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Разом з тим суд зазначає, що законодавством визначено не тільки необхідність забезпечення прав та інтересів позивача, а так само й недопущення необґрунтованого або надмірного обтяження прав відповідача.

Суд виходить з того, обраний спосіб забезпечення позову є пропорційним та збалансованим, адже він не порушує господарських інтересів ТОВ «Газорозподільні мережі України», а лише тимчасово обмежує його право на застосування технічних санкцій до остаточного вирішення спору про право. Задоволення заяви не порушує прав відповідача на отримання оплати в майбутньому (у разі доведення законності боргу), проте запобігає настанню негативних наслідків для позивача.

Частиною 1 статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання боргу безпідставним і зобов`язання скасувати заборгованість - задовольнити.

В порядку забезпечення позову заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (в особі Кропивницької філії) припиняти/обмежувати газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача до будинку АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали направити до Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її оголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", адреса: вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, код за ЄДРПОУ 44907200.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С.Мельничик

Згідно з оригіналом