Рішення № 135650354, 13.04.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/329/26

2/215/1789/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/329/26 за позовом представника позивача адвоката Яводчака Олександра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2026 представник позивача адвокат Яводчак Олександр Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду вказану позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що позивач працював з 15.06.1990 по 25.09.1990 на посаді слюсаря з ремонту шляхових машин, учня машиніста шляхопідіймача поза кар`єром ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Також, з 02.04.1991 по 16.05.1991 працював на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу залізничного цеху №4 управління залізничного транспорту «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 15.05.2002 по 06.07.2005 - на посаді водія автобуса автоколони № 1 автотранспортного цеху ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 06.07.2005 по 01.02.2010 - на посаді водія великовантажного автомобіля в кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 01.02.2010 по 18.10.2023 - на посаді водія автотранспортних засобів у кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 гірничотранспортного цеху № 2 АТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ». Протягом 22 років і одного місяця загального періоду роботи у шкідливих умовах праці зазнавав впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджується актом розслідування причин хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 05.09.2025 форми П-4, та трудовою книжкою позивача.

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений гіпертонічною хворобою другої стадії, другого ступеня, гіпертензивне серце. Серцева недостатність В стадії, ризик 3, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (C6, C7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м`язовотонічним синдромами. Перебіг часто рецидивуючий, з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R I ст. (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів R III ст. (ПФ другого ступеня) T75.2. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. J44.

Згідно з п.13. Акту форми П-4 на робочому місці позивача були присутні наступні шкідливі умови праці: за інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі у нього професійного захворювання (отруєння) від 27.05.2024 № ПС/3.1/9847-24, підготовленою Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, умови праці водія автотранспортних засобів у кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 гірничотранспортного цеху № 2 ПРАТ «ПІВНГЗК» ОСОБА_1 відносяться: за вмістом пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»; за рівнем загальної вібрації до 3 класу 1 ступеня «шкідливі». Загальна оцінка умов праці 3 класу 2 ступеня «шкідливі». У відповідності до п. 17 Акту форми П-4 - професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи в кар`єрі гірничозбагачувального комбінату на посаді водія автотранспортних засобів виконував роботи з керування автомобільними транспортними засобами, забезпечував належний технічний стан автотранспортного засобу.

Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та наявних важких режимів експлуатації автотранспортних засобів у кар`єрі, протягом тривалого часу зазнавав впливу підвищених рівнів виробничої загальної вібрації та пилу, переважно фіброгенної дії, у повітрі робочої зони. Згідно з п. 18 Акту форми П-4 - причинами виникнення професійного захворювання у позивача стали: загальна транспортна вібрація: еквівалентний коригований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та становив 67 дБ при гранично допустимому рівні 65 дБ відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» Хімічні фактори: концентрація діоксиду кремнію кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію у 2,25 раза відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 № 1192, та становила 4,5 мг/м при ГДК 2,0 мг/м 31.10.2025 у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, де йому було встановлено III групу інвалідності та 60% втрати працездатності, у тому числі 50% вібраційна хвороба, 10 % хронічний (пиловий) бронхіт. У зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я з вини відповідача позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується зокрема виписними епікризами.

Представник позивача у позовній заяві просив суд відкрити провадження за даним позовом та розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 26.01.2026 прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.12.2024 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» надіслав через підсистему електронний суд відзив, у якому зазначає, що період виникнення професійного захворювання у позивача не припадає на період його перебування в трудових відносинах з підприємством відповідача, оскільки згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05.09.2025, датою встановлення остаточного діагнозу у позивача є 13.08.2025, у той час як він звільнився 18.10.2023.

Протягом роботи позивача на ПРАТ «ПівнГЗК» та на момент його звільнення 18.10.2023 з підприємства, відсутні будь які докази наявності у нього професійного захворювання (навіть ранніх ознак). Також позивач під час роботи проходив періодичні медичні огляди, згідно з якими був визнаний придатним до роботи за своєю професією. За результатами медичних оглядів позивач не мав навіть ранніх ознак професійного захворювання.

На думку представника відповідача, моральні страждання позивача пов`язані з іншими хворобами, що не є професійними та не є наслідками роботи у відповідача і вищевказані діагнози жодним чином не пов`язані з умовами праці позивача на підприємстві.

Тому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 15.06.1990 по 25.09.1990 на посаді слюсаря з ремонту шляхових машин, учня машиніста шляхопідіймача поза кар`єром ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Також, з 02.04.1991 по 16.05.1991 на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу залізничного цеху №4 управління залізничного транспорту «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 15.05.2002 по 06.07.2005 на посаді водія автобуса автоколони № 1 автотранспортного цеху ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 06.07.2005 по 01.02.2010 на посаді водія великовантажного автомобіля в кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 01.02.2010 по 18.10.2023 на посаді водія автотранспортних засобів у кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 гірничотранспортного цеху № 2 АТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.8,зворот-11).

У копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.09.2025 у п. 18 зазначено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання стали вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при граничного допустимому 65 дБ згідно з вимогами ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації; хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищував ГДК в 2,25 рази відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом МОЗ від 09.07.2024 №1192 та становила 4,5 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Також, у вказаному акті генеральному директору ОСОБА_2 були надані рекомендації щодо ліквідації та запобігання виникненню хронічного захворювання (а.с.12-14).

У витязі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/1915/В зазначено, що позивачу було встановлено інвалідність ІІІ групи з 31.10.2025 та зазначено основний діагноз впливи вібрації, а причиною інвалідності вказано професійне захворювання. (а.с.14, зворот-16).

Згідно з копією Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання, у п. 12 зазначено, що згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та напруженості трудового процесу», затверджених МОЗ України від 08.04.2014 №248 умови праці ОСОБА_1 3 класу 2 ступені «Шкідливі» (а.с. 16 на звороті - 19).

Відповідно до копії виписки №465 із медичної карти амбулаторного хворого у КНП «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №2» КМР позивачу визначено діагноз вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації та хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійні 13.08.2025. (а.с.19 на звороті-21).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого №4616 позивач знаходився у відділенні профпаталогії КП «ДОКЛМ`ДОР». У частині «Лікувальні та трудові рекомендації» рекомендовано динамічне спостереження пацієнта за місцем проживання, послідуючим направленням на ЛЕК з профпаталогії для вирішення питання зв`язку захворювань з професією. Також надано копію виписного епікризу №893, де окрім лікування, зазначено: «вважає себе хворим 15 років. До лікаря звернувся у 2011 році. Багаторазово лікувався амбулаторно у стаціонарі. Останнє лікування у квітні-травні 2025 року» (а.с. 21 на звороті -23 на звороті).

У копії виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 24.09.2025, зазначені вище вказані у рішенні діагнози та направленя на ОФО у зв`язку з наявними ознаками інвалідності (а.с.24-26 на звороті). У наданій копію витягу з медичної карти стаціонарного хворого №3974/23 від 06.06.2023 вказано, що 15.06.2023 позивачу проведена операція протезування аортального клапану (а.с.27 на звороті).

Відповідно до копії виписки-епікризу №2580/790 із медичної карти стаціонарного хворого у частині «Лікувальні і трудові рекомендації» рекомендовано розгляд питання щодо зв`язку захворювань з умовами праці в закладах охорони здоров`я (а.с.28-29). Також згідно з копією виписки-епікризу №2195/583 із медичної карти стаціонарного хворого від 23.08.2024, позивачу було рекомендований постійний прийом препаратів та контрольне обстеження та лікування у клініці профпаталогії (а.с.29 на звороті - 30).

Представник позивача надав копії виписок №3946/1345 від 01.12.2023, №134/65 від 22.02.2022, №1182/445 від 23.09.2021, №3369/1220 від 2019, №3083/1255 від 03.02.2018, №4325/893 від 19.12.2023, №1147/508/699 від 15.12.2020, №116/61 від 22.01.2020, які підтверджують факт того, що позивач неодноразово звертався за медичною допомогою для лікування вищевказаних хвороб (а.с.31,32,33,34,35,36,37,38).

Згідно з копією медичного висновку лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров`я, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних захворювань, про наявність хронічного професійного захворювання від 13.08.2025, протокол 32/465, позивачу протипоказана робота в умовах дії вібрації, тяжкої фізичної праці, пилу. Повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворюваня від 13.08.2025 №140. Висновок видано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 13.08.2025 року, протокол №32/465. (а.с.38 на звороті - 40).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що моральні страждання позивача зумовлені з іншими хворобами, що не є професійними та не є наслідками роботи у відповідача, адже представником позивача надані копії медичних висновків, які підтверджують, що позивач неодноразово звертався до медичних закладів у зв`язку з погіршенням станом здоров`я, що призвело до професійного захворювання. Представником відповідача надано лише відзив, без жодних доказів, які б могли спростувати визначені у позові факти позивача.

Отже, висновки відповідача про те, що позивачем не надавалось жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 60 % з 31.10.2025 та йому встановлено 3 групу інвалідності з 31.10.2025 до 01.11.2026. Як наслідок, позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється у періодичному болі та обмеження рухів, необхідністю проходити лікування, вимушеним прийманням ліків.

Отже, враховуючи те, що позивач працював на підприємстві відповідача впродовж 22 років 1 місяця в умовах впливу шкідливих факторів, йому встановлено первинно 60% втрати працездатності з 31.10.2025 та безстроково і 3 групу інвалідності до 01.11.2026, а також характер професійного захворювання, пов`язаного із спричиненням їй фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Позивач визначив розмір компенсації за моральну шкоду у сумі 432 350,00 грн.

Суд, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв`язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 432 350,00 грн. за встановлені первинно з 31.10.2025 та безстроково 60% втрати працездатностіі 3 групу інвалідності до 01.11.2026.

Суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати 1 331,20 грн. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача адвоката Яводчака Олександра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 432 350 (чотириста тридцять дві тисячі триста п`ятдесят) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

СУДДЯ