Ухвала суду № 135649133, 10.04.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2327/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ :

08 квітня 2026 року представник позивачів звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою в якій просив суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Обслуговуючому кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (ЄДРПОУ 39803569), які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах України у розмірі 450 000 грн. 25 коп. (чотириста п`ятдесят тисяч гривень двадцять п`ять копійок)Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до п. 10 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Судом встановлено, 30 жовтня 2024 року між ОК «Арт Вілль» (Сторона-1 або відповідач) з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Сторона-2 або позивачі) з іншої сторони укладено угоду про розірвання персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 3 листопада 2023 року № AB-16-10/00007 (далі Угода), відповідно до умов якої: п. 1. Сторони дійшли згоди розірвати персональний меморандум асоційованого члену кооперативу від 3 листопада 2023 року № AB-16-10/00007 (надалі- Меморандум) разом з усіма додатками до нього з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди; п. 2. Сторони дійшли згоди, що грошова сума в розмірі 651 817,25 грн. (Шістсот п`ятдесят одна тисяча вісімсот сімнадцять грн. 25 коп.), яка внесена Стороною-2 Стороні-1 на виконання умов Меморандуму, підлягає поверненню Стороні-2 на вказаний в п.2.1 банківський рахунок протягом одного календарного року відповідно до умов персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 3 листопада 2023 року № AB-16-10/00007; п. 3. З моменту підписання Сторонами цієї Угоди персональний меморандум асоційованого члена кооперативу від 3 листопада 2023 року № AB-16-10/00007 припиняє свою дію. На виконання умов Угоди ОК «Арт Вілль» здійснив часткове повернення грошових коштів, а саме: 40 000 грн 22 серпня 2025 року, 30 000 грн 5 вересня 2025 року, 81 817 грн 19 грудня 2025 року (з порушенням строків, визначених Угодою), 50 000 грн 24 лютого 2026 року (з порушенням строків, визначених Угодою). Загальна сума повернених коштів становить 201 817 грн. Відповідно до умов Угоди ОК «Арт Вілль» зобов`язаний повернути Стороні-2 грошові кошти у повному обсязі до 30 жовтня 2025 року. Однак зазначене зобов`язання виконано лише частково. Станом на 07 квітня 2026 року заборгованість ОК «Арт Вілль» перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 450 000,25 грн.

Представником заявника не було надано доказів, що про сплату коштів на загальну суму повернених коштів становить 201 817 грн.

Забезпеченням позову в даному випадку не є співмірним із можливими заявленими вимогами з якими позивачи мають намір звернутись до суду із позовною заявою.

Крім того забезпечення позову в даному випадку порушить принцип рівності сторін, та поставить відповідача в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з заявником, а також порушить законні права власника у зв`язку з чим суд вважає, що заява представника заявника про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного суду України

№ 9 від 22.12.2006 р., -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Гандзій Д.М.