Рішення № 135648596, 08.04.2026, Болградський районний суд Одеської області

08.04.2026

Справа № 946/3501/25

Провадження № 2/497/493/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2025 року представник позивача - адвокат Пархомчук С.В., який підтвердив свої повноваження довіреністю від 30.12.2024 року строком дії до 31.12.2025 року, звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №109860 від 02 лютого 2020 року в розмірі 8 760,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору, мотивуючи тим, що 02.02.2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №109860 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позивальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Сума виданого кредиту становить 2 000,00 грн., строком на 8 днів з сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 2% в день. Свої зобов`язання за укладеним договором відповідач не виконував належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість розмір якої станом на 13.01.2025 року становить 8 760,00 грн. з яких 2 000,00 прострочена заборгованість за тілом кредиту та 6 760,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками. 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до якого ТОВ «Займер» передав ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні ТОВ «Займер» права вимоги до боржників вказаних у реєстрах прав вимоги. Отже відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.1.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 8 760,00 грн, з яких: 2 000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 760,00 грн. сума простроченої заборгованості за процентами. Відповідач не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором та відсотками по ньому, свої зобов`язання за договором не виконав, тому представник звертається до суду з позовною вимогою.

Справа надійшла за підсудністю до Болградського районного суду 14 листопада 2025 року.

Ухвалою судді від 21.11.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

13.02.2026 року представник заявника Пархомчук С.В., який підтвердив свої повноваження довіреністю від 29.12.2025 року строком дії до 31.12.2026 року, через систему «Електронний суд» надав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, та просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Представник позивача Пархомчук С.В. у позовній заяві просив розглянути справу за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подала, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» в особі директора Кривець В.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №109860 відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності в розмірі 2 000,00 грн., строком на 8 днів, тобто до 09.02.2020 року, зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 2,00% (процентів) в день (а.с.31-33).

Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 02.02.2020 року шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора KL7706, також відповідачем в цей день підписано Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №109860 від 02.02.2020, де зазначений графік розрахунку та орієнтовна сукупна вартість кредиту, яка становить 2 320,00 грн. (а.с. 33).

Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердила, що вона отримала від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно п.1.4. Договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом, а в розділі 7 Договору клієнтом ОСОБА_1 зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_1 (а.с. 32 на звороті) .

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

ОСОБА_1 підписала договір за допомогою одноразового ідентифікатора KL7706 (а.с.15).

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №1915/02 від 25.02.2025 року, з якої вбачається, що 02.02.2020 о 23:24:05 на банківську карту № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. за описом видача кредиту №109860 (а.с.29).

Згідно зі ст.ст. 627,629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, кредитор перерахував обумовлену сторонами суму кредиту, позичальник отримав суму на картковий рахунок, відкритий на його ім`я, доказів протилежного суду не надано, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами. Відповідач скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Щодо стягнення за договором факторингу.

Так, 28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» в особі директора Кривця В.В. та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» в особі директора Бондаренка О.П. укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Займер» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «Займер» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.19-22).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 8 760,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 6 760,00 грн. заборгованість по відсотках (а.с. 14).

Вирішуючи питання про наявність доказів переходу прав та обов`язків стягувача ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», суд виходить з наступного.

У даній справі позивач зобов`язаний довести перехід права вимоги до відповідача за Договором № 109860 від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Згідно п.6. Договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 355 346 652,97 грн. станом на дату підписання сторонами цього договору.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 1 444 834,08 грн. без ПДВ.

Відповідно п.7.2. Договору факторингу фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1. цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору.

На підтвердження переказу коштів надано: платіжну інструкцію № 1653 від 02.11.2021 на суму 702 417,04 грн. (а.с.26), платіжну інструкцію № 1672 від 23.11.2025 на суму 722 417,04 грн. (а.с.27) та платіжну інструкцію №432 від 02.11.2021 на суму 20 000,00 грн. (а.с.28), що підтверджує, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв портфель заборгованості боржників та від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять права вимоги заборгованостей до боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Як зазначає позивач у позові, і проти чого не надано заперечень відповідачем, кредитор, надавши обумовлені договором кошти, свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим наявна заборгованість за Договором № 109860 в розмірі 8 760,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, до ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту за №0109860 від 02.02.2020 року у розмірі 8 760,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані наступні документи:

- Договір про надання правової допомоги, укладений 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» в особі директора Осипенко І.С. та адвокатом Пархомчук С.В. (а.с.16);

- додаткову угоду №1 до цього договору від 27.12.2024 року (а.с.18);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.34);

- акт про отримання правової допомоги від 05.02.2026 року, відповідно до якого: зустріч та консультація 1 година 2000,00 грн., складання позовної заяви 2,5 години 5 000,00 грн., інші клопотання, заяви 1,5 година 3000,00 грн., канцелярські витрати 500,00 грн.;

- платіжну інструкцію №310736 від 05.02.2026 року про сплату 10500,00 грн. згідно рахунку 05.02.2026-32 від 05.02.2026 року до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, інші клопотання окрім стягнення витрат на правничу допомогу не заявлялися, а тому суд вважає співмірними витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. заявлені адвокатом в позовній заяві.

На підставі ст. 141 ЦПК України, сплачені позивачем витрати по сплаті судового збору, в сумі 2422,40 грн. (а.с.1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 509, 526, 527, 530, 610 - 612, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82 офіс 7, заборгованість за кредитним договором №109860 від 02.02.2020 року станом на 13.01.2025 року в розмірі 8 760 (вісім тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійок; суму судових витрат в розмірі 2 422,40 грн. та 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 16 182 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца