Рішення № 135647276, 13.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2288/25 2/335/345/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - Позивач) в особі представника адвоката Барчук В.І. звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом, предмет якого в процесі розгляду справи було змінено, до ОСОБА_3 (далі за текстом - Відповідачка), у якому просив: визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, за адресою: АДРЕСА_1 ; відібрати у ОСОБА_3 , малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернути за місцем проживання батька ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на Відповідачку.

Позовні вимоги при зверненні до суду Позивач обґрунтовував наступними обставинами.

Син Позивача ОСОБА_4 , у віці 13 повних років, проживає зі своєю бабусею ОСОБА_3 , яка відмовляється надавати позивачу сина та всіляко протидіє їх спілкуванню, а також психологічно налаштовує сина проти Позивача. Відповідачка не має статусу опікуна або усиновлювача.

Мати ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності із договором оренди квартири від 15.10.2023. Згідно з актом обстеження умов проживання від 04.10.2024 відділу по Заводському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради встановлено, що санітарно-гігієнічний стан помешкання є задовільним, для дитини є окрема кімната зі спальним місцем, куточком для навчання та шафою для речей. Позивач характеризується позитивно, має належний фінансовий стан та можливість утримання дитини.

Позивач посилається на те, що Відповідачкою порушено його права як батька, передбачені ст. 150-154 Сімейного кодексу України, а визначення місця проживання ОСОБА_4 , відібрання його у Відповідачки та подальше проживання разом з Позивачем сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, не лише завдяки возз`єднанню сім`ї, а й реальній можливості Позивача гарантувати сину стабільність, створити належні умови для її фізичного існування та розвитку.

З посиланням на зазначене Позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 18.03.2025 року витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб щодо місця проживання ОСОБА_3 .

На виконання вищезазначеної ухвали суду 24.03.2025 року від Міністерства соціальної політики України надійшов лист, за змістом якого, згідно відомостей Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, станом на 20.03.2025 ОСОБА_3 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 13.04.2022.

Ухвалою суду від 25.03.2025 року, позовну заяву було залишено без руху, з підстав невідповідності вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, на виконання якої, 31.03.2025 року від представника позивача надійшла заява, якою недоліки, визначені в ухвалі суду від 25.03.2025 року були усунуті.

Ухвалою суду від 01.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Ухвалою суду від 27.05.2025 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання.

17.06.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про заміну неналежної сторони у справі, яке судом залишено без розгляду за клопотанням позивача.

11.08.2025 року, від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 02.10.2025 року, заяву представника позивача про зміну предмета позову залишено без руху, позивачу надано строк, терміном 10 днів для усунення недоліків, викладених в ухвалі суду.

На виконання ухвали про залишення заяви без руху, від представника позивача надійшла відповідна заява, якою недоліки, визначені в ухвалі суду від 02.10.2025 року були усунуті.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року, прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову та визначено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову, відповідачу встановлено строк до 07.11.2025 року для подання відповідних письмових пояснень по суті справи, з урахуванням зміненого предмету позову. Підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою суду від 07.11.2025 року витребувано від районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району висновок щодо розв`язання спору про відібрання малолітнього- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від бабусі ОСОБА_3

01.12.2025 року від представника третьої особи надійшов лист про відтермінування надання висновку по справі та відкладення судового засідання.

На виконання ухвали суду від 07.11.2025 року від представника третьої особи надійшов відповідний висновок.

Ухвалою суду від 08.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті, ухвалено провести опитування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уприсутності психолога у судовому засіданні. До участі в опитуванні в судовому засіданні неповнолітньої дитини залучено психолога із Комунального закладу «Оріхівський навчально-виховний комплекс №2 імені В.А. Лазаряна» Оріхівської міської ради.

У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та з посиланням на порушення прав позивача, як батька дитини, які визначені Сімейним кодексом України, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що разом з онуком ОСОБА_4 мешкають окремо від його батька, який є її сином. Раніше вони мешкали разом з Позивачем та його родиною, а саме дружиною та її дитиною від попередніх стосунків. Спільне проживання не склалося, онук не знайшов спільної мови з новою дружиною батька та її сином про причині чого виникали конфлікти. Позивач матеріальну допомогу на утримання свого сина не надає, він повність перебуває на утримання Відповідачки. З посиланням на зазначене просила у задоволенні позовних вимог відмовити та залишити неповнолітнього ОСОБА_4 мешкати разом з нею.

У судовому засіданні представник третьої особи просив у задоволенні позовних вимог відмовити, пославшись на обставини встановлені у висновку районної адміністрації ЗМР по Вознесеніському району від 30.12.2025 № 01-13/3278.

У судовому засіданні 03.04.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.2026.

У судове засідання 13.04.2026 сторони не з`явилися.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, розглянувши подані докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 , вказані обставини визнані сторонами та в силу ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Васильківського міжрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №88.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , яке видано Оріхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

14.06.2022 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видано Олександрівським ВРАЦС у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Згідно довідки від 30.05.2022 № 2304-5001678379 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки від 30.05.2022 №2304-5001678514 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди від 15.10.2023.

За місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відділом по Заводському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 04.10.2024 проведено обстеження умов проживання за результатами якого складено акт та було встановлено, що житло розміщено на першому поверсі двоповерхового будинку, складається з трьох кімнат, санітарно-гігієнічний стан помешкання є задовільним, але потребує впорядкування речей та вологого прибирання, наявні необхідні меблі та побутова техніка, для дитини є окрема кімната зі спальним місцем, куточком для навчання та шафою для речей. За вказаною адресою проживають: ОСОБА_1 , 1979 року народження, ОСОБА_6 , 1980 року народження, яка є дружиною ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є сином дружини ОСОБА_1 .

Згідно індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 12.02.2025 за формою ОК-7 ОСОБА_1 є особою працевлаштованою.

З характеристики ОСОБА_1 встановлено, що він з 08.02.2024 працює у ТОВ «Дако-Груп ЛТД» на посаді водія автотранспортних засобів, за час роботи проявив себе як відповідальний та добросовісний працівник, порушень ПДР не допускав, у порушенні трудової дисципліни помічений не був, доган та стягнень не має.

Від ОСОБА_1 19.08.2024 о 18-15 надійшло повідомлення до служби 102 про те, що 19.08.2024 о 18-14 год. за адресою: АДРЕСА_3 , мати заявника не віддає йому власну дитину, зазначене зафіксовано у талоні-повідомленні єдиного обліку №21859.

Згідно повідомлення відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 09.04.2024 №21529/46/02-2024 перевірку звернення №21859 від 19.08.2024 припинено з огляду на те, що у правовідношеннях вбачається цивільно-правовий характер, який підлягає розгляду у судовому порядку.

Згідно характеристики від 24.02.2026 №01-30/09 учня 6 класу Комунального закладу «Оріхівський навчально-виховний комплекс № 2 імені В.А. Лазаряна» Оріхівської міської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_4 є учнем 6-го класу. Він зарекомендував себе як старанний та відповідальний школяр. Навчається на високому та достатньому рівні, виявляє зацікавленість у вивченні більшості навчальних предметів, особливо тих, що потребують логічного мислення та активної роботи. Учень має добре розвинені навчальні навички, уважний під час виконання письмових завдань, здатний самостійно працювати з навчальним матеріалом. У класному колективі спілкується з однолітками, разом з тим іноді може бути імпульсивним, проявляти емоційність у спілкуванні. На зауваження реагує спокійно. Вихованням дитини займається бабуся, бо ОСОБА_8 проживає з нею. ОСОБА_9 допомагає, підтримку у навчанні онука. Співпраця із сім`єю є конструктивною: бабуся завжди реагує на рекомендації педагогів, батько теж цікавиться навчанням сина. Учень має позитивний потенціал для подальшого розвитку, добре засвоює навчальний матеріал і може досягати високих результатів за умови поступового формування самодисципліни.

До районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшла ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2025, про надання висновку щодо відібрання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від бабусі ОСОБА_3 .

30.12.2025 за вих. №01-13/3278 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району сформовано висновок, яким встановлено, що на даний час малолітній ОСОБА_4 проживає з бабусею ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

Відділом по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради спільно з представником Запорізького міського центру соціальних служб здійснений вихід та обстеженні умови проживання за вказаною адресою, встановлено, що в квартирі мешкають ОСОБА_3 та її малолітній онук ОСОБА_4 , для проживання та виховання вказаної малолітньої дитини створені всі необхідні умови.

Згідно з висновком оцінки потреб родини ОСОБА_10 , складеним Запорізьким міським центром соціальних служб за місцем проживання дитини, складні життєві обставини у родині відсутні, ОСОБА_3 здатна виконувати батьківськи обов`язки по вихованню та догляду за дитиною.

Відповідно до листа Запорізького міського центру соціальних служб від 16.12.2025 №3875/03-03 фахівцями центру здійснений вихід на нову адресу проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_4 . За результатами виходу встановлено, що за вказаною адресою, ОСОБА_1 мешкає зі своєю дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та її сином, від попереднього шлюбу, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Родина має статус ВПО, орендує трикімнатну квартиру, де дотримано санітарно-гігієнічні норми. Наявна вся необхідна побутова техніка та меблі, всі комунікації підключені та працюють. ОСОБА_1 підготував окрему кімнату для ОСОБА_8 , в кімнаті наявні: тахта, шафа, письмовий стіл, двері в кімнату відсутні. Також батько пояснив, що він відвідує сина орієнтовано один раз на місяць, не баче сенсу спілкуватися з дитиною телефоном, матеріальну допомогу не надає, накопичує виплати по втраті годувальника на картці. Утримання дитини повністю здійснює бабуся. Малолітній ОСОБА_4 відмовляється від будь-яких подарунків, не хоче з ним спілкуватися та сумісно проживати. ОСОБА_1 вважає, що син має ознаки розладу аутичного спектру, до лікарів не звертались.

Питання надання висновку про відібрання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району 24.12.2025 року, на якому були присутні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 .

Під час засідання батько дитини повідомив, що дитина проживала з матір`ю ОСОБА_5 до червня 2019 р.н. Після смерті матері дитини, він через часті службові відрядження не мав можливості доглядати за сином. У зв`язку з цим хлопчик залишився проживати з його матір`ю, ОСОБА_3 , яка на той час мешкала у м. Оріхів Запорізької області. У 2020 році ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 та почав проживати з новою родиною у орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_3 .

На початку повномасштабної війни, він забрав матір та сина ОСОБА_8 до себе в м.Запоріжжя. ОСОБА_3 не взлюбила невістку, відбувалися часті сварки на побутовому підґрунті, був випадок коли ОСОБА_3 напала на ОСОБА_6 , тягала її за волосся, розідрала їй шкіру лиця, про що були повідомлені співробітники поліції. Через ці конфлікти наприкінці 2023 року він з родиною був вимушений переїхати проживати на нову адресу у Заводському районі, а ОСОБА_8 залишився проживати з бабусею, оскільки вона не відпустила його. ОСОБА_3 почала налаштовувати дитину проти нього, гроші які вона брала з картки по втраті годувальника, використовувала не за призначенням, тому він був змушений забрати у ней картку. ОСОБА_1 також пояснив, що не допомагає матеріально сину, у жито дитини участі не бере, оскільки все, що він передавав сину, викидувалося бабусею. Коли вони всі мешкали в одній квартирі, він рідко контактував з ОСОБА_8 . Батько дитини не схвалює методи виховання, які застосовує бабуся, зокрема виконання нею домашніх завдань замість дитини.

ОСОБА_1 бажає, щоб син навчався у школі в очному форматі, а не дистанційно, соціалізувати його у суспільстві.

ОСОБА_3 пояснила, що вони мешкають з онуком у двох в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Коли вони мешкали спільно з родиною батька дитини, вона з ОСОБА_8 мешкала у одній кімнаті, а ОСОБА_1 проживав у другій кімнаті з ОСОБА_6 та її сином ОСОБА_11 . Павло постійно ображав ОСОБА_8 , з новою дружиною батька, у ОСОБА_8 відносини не склалися. Матеріальну допомогу ОСОБА_1 на утримання дитини не надає. Картка по втраті годувальника знаходиться у ОСОБА_1 . Усі витрати зв`язані з дитиною, здійснюються нею самостійно та за допомогою її родичів.

Дитина ОСОБА_4 пояснив, що батько на нього кричить, забрав картку для виплат, подарунки не дарує, минулого Нового року подарував йому лише торт. Він має бажання проживати з бабусею, з якою у нього теплі стосунки.

За підсумками засідання комісії, враховуючи зібрані документи, а також думки дитини, бабусі та батька, комісія дійшла висновку про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на даний час та можливість проживання дитини з батьком після налагодження стосунків з сином.

Родині ОСОБА_10 рекомендовано звернутись до психолога, з чим вони погодились.

На підставі зазначених встановлених фактів, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, дійшла висновку за доцільне проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на даний час з можливістю подальшого проживання дитини з батьком за умови згоди дитини.

В судовому засіданні 25.02.2026 у присутності психолога Комунального закладу «Оріхівський навчально-виховний комплекс №2 імені В.А. Лазаряна» Оріхівської міської ради Вакуленко Н.В. опитано неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який висловив своє бажання проживати разом з бабусею ОСОБА_3 .

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.

За змістом ст. 6 СК України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованій Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад, стосовно місця проживання дітей і доступу до них.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім - права батьків.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові по справі №592/7624/22 від 02.11.2023 року.

Дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. В залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час розгляду справи судом йому виповнилося 14 років.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства він може вільно обирати собі місце проживання, що в свою чергу підтверджено в ході розгляду справи, адже ОСОБА_4 вільно обрав собі місце проживання з бабусею.

Окрім того, суд враховує, що адреса фактичного мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , збігається з адресою взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме: АДРЕСА_3 , що підтверджено належними та допустимими доказами, які досліджені судом під час розгляду справи. Також слід врахувати, що, що і батько дитини взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа за вказаною адресою.

А імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме ст.5 передбачає, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

З наведеного вбачається, що місце проживання позивача та його сина збігаються.

Поряд з цим, суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, відповідно позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , разом з батьком, задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про відібрання у ОСОБА_3 дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його повернення за місцем проживання батька ОСОБА_1 , є похідною вимогою від вимоги про визначення місця проживання дитини, а тому задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 квітня 2026 року.

Суддя І.В. Новасардова