Рішення № 135647236, 10.04.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №322/1545/25

Провадження №2/333/1239/26

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

10 квітня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Варнавської Л.О.

за участю секретаря судового засідання Бабак З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 12.11.2025 звернулося до суду з вказаним позовом до Комунарського районного суду м.Запоріжжя. Відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4772987 від 28.06.2024 укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в сумі 64 000,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом становить 10000 гривень, заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором в сумі 36 750,00 грн., заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» в сумі 17 250,00 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн. позивча посилається, що при укладені кредитного договору сторонами були обумовлені усі істотні умови кредитного договору, зокрема стягнення процентів за користування кредитними коштами та їх розмір.

27.02.2025 між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №27/02/2025, на підставі якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Ухвалою судді 18.11.2025 року провадження по справі відкритого, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2026 року витребувано від АТ «Ощадбанку» інформацію за клопотання представника позивача.

17.03.2026 року через канцелярію суду від АТ «Ощадбанк» надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, у зв`язку з чим позиція відповідача суду не відома.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 28.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - Первісний кредитор та ОСОБА_1 укладено Договір №4772987 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п.1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п.1.3 Договору строк кредиту 360 днів.

Погашення кредиту здійснюється періодичними платежами кожні 30 днів відповідно до графіка платежів, що є невід`ємною частиною договору.

Процентна ставка за користування кредитом складає - стандартна процентна ставка - 1,50 % за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка 1,43 % за кожен день користування кредитом (за умови виконання умов програми лояльності).

Тип процентної ставки. Процентна ставка є фіксованою.

Реальна річна процентна ставка. За стандартною ставкою 9541,79% річних; із застосуванням зниженої ставки 8976,54 % річних.

Загальна вартість кредиту. За стандартною ставкою - 64000,00 грн; із застосуванням зниженої ставки 63 775,00 грн.

Кредит надано для задоволення споживчих (особистих) потреб.

Кредит надано без забезпечення, у тому числі без застави.

Договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему товариства з використанням одноразового ідентифікатора (SMS-коду), відповідно до вимог законодавства України про електронну комерцію.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Згідно листа АТ «Ощадбанк» від 17.03.2026 року зазначається, що на ім`я ОСОБА_1 , банком було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 30.06.2024 року було зараховано грошові кошти в сумі 10000 грн.

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно з п.4.1. Кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватиметься згідно з Графіком платежів.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті. Приймаючи умови кредитного договору, Відповідач підтверджує, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. (п.9.9. Кредитного договору).

28.06.2024 року о 17-22 годині відповідачем ОСОБА_1 підписано договір №4772987 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом застосування одноразового ідентифікатора 77626, який був надісланий на її мобільний номер телефону, що підтверджується п.10 Договору «Реквізити та підписи сторін».

Судом встановлено, що факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, у матеріалах справи міститься лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих.№1-0603 від 06.03.2025 року, адресований ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відповідно до якого зазначена фінансова установа є надавачем платіжних послуг та здійснює переказ коштів без відкриття рахунку на підставі відповідної ліцензії.

Згідно з указаним листом, між ТОВ «УПР» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року.

Відповідно до зазначеного документа, 26.09.2024 року було успішно здійснено переказ грошових коштів на платіжну картку клієнта: 28.06.2024 17:24:10 на суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 438164496, призначення платежу: Зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_3 .

Таким чином, вказаний лист підтверджує факт перерахування грошових коштів відповідачу та є належним і допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства України.

Отже, TOB «Лінеура Україна» зобов`язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку відповідача грошові кошти в сумі 10000,00 грн., а остання їх отримала.

ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконував, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» розмірі 64000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

27.02.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за договором №4772987 від 28.06.2024 року до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно п.1. договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року та Додатку № 1 до договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року, а саме витягу з Реєстру боржників ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4772987 від 28.06.2024 року.

Відповідно до п.1.3. умов договору №4772987 про надання споживчого кредиту від 28.06.2024 року строк кредитування становить 360 дні, тобто з договір укладений на строк з 28.06.2024 року до 23.06.2025 року. Станом на дату укладення договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року строк дії договору не закінчився.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором №4772987 про надання споживчого кредиту від 28.06.2024 року заборгованість відповідача за процентами за період з 28.02.2025 року по 22.06.2025 року (за 115 календарних днів) становить 17 250,00 гривень.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 28.06.2024 року по 27.02.2025 року (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 36 750,00 грн. Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року до Позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 51 750,00 грн.

Норми права, якими керувався суд.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень ст.ст.1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Отже, Кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін таких договорів виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.

Договір укладено згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме вона зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна». Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується самим договором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Після підписання кредитного договору у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки відповідач отримав та користувався кредитними коштами.

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості в повному обсязі, що нарахована в межах строку дії договору, суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 64 000,00 грн. задовольнити повністю, оскільки такі ґрунтуються на законі та договорі, підтверджені належними та допустимими доказами.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що сплачений позивачем при зверненні до суду, згідно платіжної інструкції №1821 від 03.10.2025 року, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача було надано: копію договору про надання професійної правової допомоги№01-08-2024-А від 01.08.2024 року, заявка №4772987 на виконання доручення до договору №01-08-2024-А від 01.08.2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №01-08-2024-А від 01.08.2024 року, з якого вбачається, що адвокатом були надані послуги з професійної правничої допомоги клієнту по справі, а саме: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом первинної консультації 440 грн., дослідження наданих клієнтом документів 840 грн., аналіз чинного законодавства 440 грн., підготовка позицій, узгодження позиції 840 грн., письмова юридична консультація, складання консультативного висновку 840 грн., отримання письмових доказів, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів 840 грн., складання позовної заяви 1640 грн., складання процесуальних документів (відповідь на відзив та інш.) 1640 грн., представництво в суді - 1640 грн. Загальна вартість послуг з професійної правничої допомоги становить 10000 грн.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обґрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

З урахуванням викладеного, враховуючи задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, принципи розумності і співмірності, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтвердженні витрати на правничу допомогу в сумі 5880 грн., за виключенням вартості складання інших документів (крім процесуальних) 840 грн., складання процесуальних документів (відповідь на відзив та інш.) 1640 грн., представництво в суді - 1640 грн., оскільки вказані документи представник позивача не складав, представництво в суді не здійснював.

На підставі ст.ст.205, 207, 512, 514, 516, 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ-40966896) 64 000 (шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №4772987 від 28.06.2024 року, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська