Постанова № 135646453, 08.04.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 682/2568/25

Провадження № 3/682/1/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року

Суддя Славутського міськрайонного суду

Хмельницької області Мотонок Т.Я.,

за участі:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Бойко В.Ф.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, особи із інвалідністю ІІІ групи, непрацюючого, дані про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

27.09.2025 о 21 год. 17 хв. в с. Берездів, Траса Т1804 км. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Renault Trafik (н.з. НОМЕР_1 ), з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор nc201622, чим порушено п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 надав наступні пояснення. Так, 27.09.2025 у вечірній час він разом із дружиною та дітьми повертались із с. Берездів в м. Славута додому. Автомобіль працівників поліції вони помітили ще в с. Берездів, однак працівники поліції зупинили їх лише поза межами села. Причини зупинки поліцейські не пояснили, одразу запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, від чого він не відмовився та заявив про бажання проїхати до лікарні. Він взяв з машини документи, щоб пересісти в авто поліцейських та з ними їхати в лікарню, однак працівник поліції, коли побачив, що дружина сіла за кермо, сказав, що він може їхати разом із нею на пасажирському сидінні, а вони супроводжуватимуть їх до лікарні. Оскільки в автомобілі перебували діти, молодший син був хворий та з температурою, дружина прийняла рішення заїхати додому. Їхній будинок знаходиться по дорозі в лікарню по вул. Острозька, тому дружина завчасно увімкнула покажчик повороту, щоб показати поліцейським, куди вона прямує. Коли дружина зупинила авто біля дому, він вийшов з машини та хотів пояснити поліцейським, що дружина з дітьми залишиться вдома, а він поїде до лікарні разом із ними. Однак він цього зробити не встиг, оскільки працівники поліції вибіли зі службового авто та один із них двічі штовхнув його. Надалі він помітив, що з автомобіля поліції вийшли двоє людей в цивільному, яких він сприйняв як працівників ТЦК, у зв`язку із чим почав просити дружину викликати службу 102. Від проходження огляду в лікарні він не відмовлявся, але не бажав їхати за присутності працівників ТЦК. Надалі він сказав, що готовий їхати в лікарню, але поліцейські повідомили, що протокол вже складено. Щодо неправомірних, на його думку, дій працівників поліції, він подав скаргу до ГУНП в Хмельницькій області.

Захисник ОСОБА_2 заперечував факт вчинення його підзахисним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з наступних підстав. Так, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Проте, зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп`яніння, водій виконувати не зобов`язаний. Також, на думку захисника, викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння...). Вказуючи порушення процедури огляду на стан сп`яніння захисник зазначає, що ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не було виявлено, що в свою чергу не дає підстав вважати його таким, що він перебував у стані сп`яніння, і, відповідно, не дає поліцейському законної підстави для пред`явлення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння. Причиною відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу (що саме по собі не є порушенням), є попередній досвід, набутий ним під час намагання поліцейських м. Славути притягнути його 20.10.2023 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП. Саме тому, ОСОБА_1 , не довіряючи поліції, сам запропонував провести огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. При цьому ознаки сп`яніння ОСОБА_1 не озвучені, вимога про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не пред`явлена. З направленням на огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я поліцейський водія не ознайомив. Також захисник зауважував на тому, що доставка особи на огляд має здійснюватися виключно патрульним автомобілем під контролем поліції. Це необхідно для безперервного спостереження за особою та недопущення вживання нею будь-яких речовин (алкоголю, ліків) у проміжку між зупинкою та оглядом у лікаря. Якщо водій їхав на приватному авто зі сторонньою особою, поліція втратила контроль за особою (він міг вжити ліки, воду або їжу, що впливає на результат огляду); це порушує принцип безперервності процедури огляду. Вимога пройти огляд виходить виключно від поліцейського, і саме він відповідає за законність та цілісність всієї процедури. Самостійна поїздка водія або поїздка зі сторонньою особою не вважається офіційним направленням у розумінні ст. 266 КУпАП. Щодо характеру відмови ОСОБА_1 від огляду захисник звертав увагу на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи у зв`язку з психічним захворюванням та з 27.01.2000 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра КП «Славутська міська лікарня їм. ОСОБА_3 » з діагнозом - розлади особистості внаслідок епілепсії, що підтверджується відповідною довідкою лікарні. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи проведеної, 27.09.2025 ОСОБА_1 виявляв органічний емоційно-лабільний розлад. Наявний у ОСОБА_4 діагноз (розлад особистості) пояснює його збуджений стан. Але це не була поведінка п`яної особи, це був прояв хронічних хвороб, спровокований непрофесійними діями поліцейських на місці зупинки автомобіля і біля будинку ОСОБА_1 , де останній опинився під значним психологічним тиском, оскільки поліцейський застосував до нього фізичне (штовхнув на паркан) і психічне насильство. Така поведінка поліцейських створила у ОСОБА_1 відчуття неминучості його мобілізації, що прямо вплинуло на його рішення про відтермінування огляду на стан сп`яніння, до моменту залишення місця події працівниками ТЦК. Отже, дії ОСОБА_1 щодо відтермінування огляду на стан сп`яніння були вмотивовані не відмовою від його проходження, а переляком, який у нього виник внаслідок усвідомлення ним реальної загрози мобілізації. Захисник вважає, що ніби-то відмова від огляду не є результатом свідомого, обдуманого волевиявлення, а є наслідком попереднього спілкування з поліцейськими, з елементами психологічного тиску. Наведене, на думку захисника, унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні у якості свідка була допитана ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_1 , яка повідомила, що того вечора вони з чоловіком та дітьми їхали з с. Берездів в м. Славута. За межами населеного пункту поліцейські зупинили їхній автомобіль, причину зупинки не повідомили. Чоловік показав їм документи, після чого поліцейські одразу запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, але будь-яких ознак такого стану не повідомили. Чоловік взяв документи та направився до авто поліцейських, вона ж пересіла за кермо їхнього автомобіля, побачивши це поліцейський сказав її чоловіку, що він може їхати з нею, а вони поїдуть за ними на службовому авто. Поки вони їхали в м. Славута, діти, які перебували в машині разом із ними, вередували, у молодшого сина була температура, тому вона вказала чоловіку, що поїде додому, а він нехай їде разом з поліцією. Свій намір повертати додому вона завчасно показала, увімкнувши покажчик повороту. Але, після зупинки поряд із домом, чоловік не встиг пояснити поліцейським, що то було її рішення, оскільки поліцейський підбіг до її чоловіка та почав його штовхати. Далі вони побачили, що з автомобіля працівників поліції вийшли двоє працівників ТЦК в цивільній формі, тому її чоловік почав вимагати викликати «102» та заявив, що не поїде в лікарню, поки там будуть працівники ТЦК. Поліцейські тиснули на них, але вони з чоловіком хотіли дочекатись приїзду «102» та вже потім поїхати на огляд до лікарні. Але поліцейські повідомили, що таку поведінку її чоловіка вона вважають відмовою від огляду, і хоча чоловік повідомив, що готовий пройти огляд, поліцейські відповіли, що вже пізно, оскільки протокол вже складено.

Також в судове засідання за клопотанням сторони захисту викликався поліцейський Дзех С.А., яким складено протокол про адміністративне правопорушення, однак останній за викликом суду не прибув.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 ПДР, в порушенні якого звинувачується ОСОБА_1 , водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок такого огляду визначений ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Так, за змістом ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З досліджених в судовому засіданні відеофайлів вбачається, що після зупинки ОСОБА_1 у поліцейського виник сумнів в тому, що ОСОБА_6 перебуває у тверезому стані, через це і запитав в останнього чи вживав він алкоголь, в подальшому запропонувавши пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 однозначно заявив про намір проїхати в лікарню. Надалі поліцейський ще раз пояснив, що спочатку огляд можливо пройти на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 знову повідомив, що має намір їхати до лікарні. В подальшому поліцейський попросив ОСОБА_1 «дихнути» на нього, щоб, очевидно, пересвідчитись у своїх припущеннях щодо того, що ОСОБА_1 може перебувати в стані алкогольного сп`яніння. Після цієї дії поліцейський не змінив думки щодо необхідності проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

Доводи захисника про відсутність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки з матеріалів справи, зокрема з відеозапису події та з направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я вбачається, що за результатами проведеного поліцейським візуального огляду ОСОБА_1 у нього було виявлено таку ознаку як різкий запах алкоголю з порожнини рота.

Посилання захисника на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що за правовим аналізом норм Правил дорожнього руху незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом.

Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службових осіб, що складали адмінматеріали та фіксували правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження захисника щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Крім того, всупереч доводам захисника, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Щодо доставки ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я варто зауважити, що поліцейський одразу сказав водієві взяти документи, заглушити автомобіль та пройти до службового автомобіля. Тобто поліцейський не вбачав перешкод у поїздці ОСОБА_1 разом із ними. Відомості про сторонніх осіб на місці події та в службовому авто відсутні. Надалі за ініціативою ОСОБА_1 останній сів в авто, яким вже повинна була керувати його дружина, проти чого поліцейські не заперечували та повідомили, що в такому разі вони супроводжуватимуть їх до лікарні.

Щодо поведінки ОСОБА_1 поряд із його будинком, де зупинився його автомобіль під керуванням дружини, варто зауважити, що протягом усього часу спілкування із поліцейськими ні він, ні дружина не повідомляли поліцейських про те, що зупинитись біля дому було рішення останньої, оскільки в авто знаходились діти, за яких вона, як матір, турбувалась.

Із відеозаписів вбачається присутність великої кількості людей на місці події поряд із будинком ОСОБА_1 , однак те, що двоє із них в цивільному одязі є працівниками ТЦК є лише припущеннями ОСОБА_1 та його дружини.

На переконання суду, такі тривалі дії ОСОБА_1 були способом для ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та уникнення відповідальності, оскільки в кінцевому результаті ОСОБА_1 огляд не пройшов, а його дії були спрямовані на навмисне відтягування часу.

Покликання захисника на те, що доставка особи до медичного закладу для проходження огляду повинна здійснюватися виключно на автомобілі поліції, не свідчить про будь-які порушення правил огляду працівниками поліції, оскільки з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 Розділу ІІ Інструкції). Разом з тим, відповідно до ст. 266 КУпАП водій відстороняється від керування автомобілем з підстав, що він має ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, поліція зобов`язана забезпечити доставку водія до лікарні для огляду, зокрема і на поліційному автомобілі, адже водій підлягає відстороненню від керування. За змістом п. 9 Розділу ІІ Інструкції право обрання способу доставки водія на огляд належить працівникам поліції, оскільки це їх обов`язок, а не право водія.

Варто також зауважити, що ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.

Жоден нормативно-правовий акт не зобов`язує поліцейських доставляти особу, яка підлягає огляду на стан алкогольного сп`яніння, саме в службовому автомобілі, при цьому закон покладає обов`язок забезпечити доставку особи до медичного закладу, при цьому не зазначено способів такої доставки. Разом із тим, передача автомобіля під керування тверезому водієві (дружині ОСОБА_1 ) та рух вказаного автомобіля до лікарні під супроводом поліцейських жодним чином не порушує прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Можливість вчинення в цей час особою будь-яких дій (в т.ч. вживання ліків, їжі, води тощо), які можуть вплинути на результат огляду, є виключно відповідальністю такої особи та свідчать про добросовісність/недобросовісність його поведінки.

За таких обставин наведені доводи сторони захисту суд не приймає.

Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка, за переконанням сторони захисту, не є результатом свідомого, обдуманого волевиявлення, а є наслідком попереднього спілкування з поліцейськими, варто зауважити, що суб`єктивне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до працівників поліції, зумовлене будь-якими причинами, не повинне впливати на виконання водієм передбачених для нього законом обов`язків.

Щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , який, на думку сторони захисту, також вплинув на рішення ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, варто звернути увагу на те, що позиція з цього питання змінювалась стороною захисту протягом усього процесу розгляду справи. Так, заявляючи клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи захисник ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи у зв?язку з психічним захворюванням та з 27.01.2000 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра КП «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» з діагнозом: розлади особистості внаслідок епілепсії, що підтверджується відповідною довідкою лікарні. За твердженням захисника, на момент події, яка стала підставою для притягнення ОСОБА_7 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній не міг свідомо відмовлятися від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння, оскільки не усвідомлював характер своїх дій і не міг ними керувати.

Висновком експерта № 139 за результатами амбулаторної судово-психіатричної експертизи, призначено ухвалою суду від 13.11.2025, встановлено наступне: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 27.09.2025 року виявляв органічний емоційно-лабільний розлад, перебував поза будь-яким тимчасовим розладом психічної діяльності. ОСОБА_1 з урахуванням емоційного стану, індивідуальних, психологічних та психічних властивостей 1 психічного стану, був спроможний усвідомлювати в період з 21 год. 15 хв. до 22 години 27.09.2025 року, біля будинку № 43 по вул. Острозька м. Славута (під час виявлення порушення пункту 2.5 ПДР України), реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними, передбачати їх наслідки, які виразились у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в КП «Славутська міська лікарня імені Ф.М. Михайлова».

Висновком експерта підтверджується, що попри наявне захворювання та емоційний стан ОСОБА_1 усвідомлював значення своїх дій, зокрема і відмову від проходження медичного огляду стан алкогольного сп`яніння.

Після надходження висновку експерта позиція захисту змінилась: захисник ОСОБА_2 стверджував, що «дії ОСОБА_1 щодо відтермінування огляду на стан сп`яніння були вмотивовані не відмовою від його проходження, а переляком, який у нього виник внаслідок усвідомлення ним реальної загрози мобілізації» (згідно клопотання про закриття провадження у справі). З наведеного та з пояснень самого ОСОБА_1 слідує, що дії останнього були зумовлені усвідомленням можливої мобілізації через присутність осіб, яких він сприймав як працівників. Тобто поведінка ОСОБА_1 була усвідомленою.

Варто зауважити, що висновок експерта стороною захисту тлумачився однобічно з посиланням виключно на наявний у ОСОБА_1 діагноз, однак той факт, що висновком чітко встановлено відсутність впливу зазначеного діагнозу на поведінку ОСОБА_1 під час подій, описаних у протоколі, стороною захисту проігноровано.

За таких обставин суд відхиляє доводи захисту щодо впливу психічного та емоційного стану ОСОБА_1 на його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, його відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи ОСОБА_1 не підтверджують та не спростовують доводів сторони захисту, оскільки з дослідженого відео із камер спостереження з будинку ОСОБА_1 видно лише загальний віддалений вигляд території, де відбувалися події, та не чітко і уривками чутно окремі фрази учасників події.

На посилання сторони захисту про те, що поліцейські не видали письмового направлення до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 слід зазначити, що оскільки пунктом 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 та формою направлення (додаток 1) до Інструкції № 1452/735 не передбачено вручення примірнику направлення особі, яка підлягає медичному огляду, оскільки таке направлення виготовляється для медичного закладу, і не передбачено виготовлення направлення у випадку відмови від проходження огляду (Постанова Хмельницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року у справі № 671/696/25).

Системний аналіз положень ст. 266 КУпАП та Інструкції дає підстави стверджувати про те, що законодавством не передбачено вручення водію письмового направлення до закладу охорони здоров`я з метою проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особу, яка погодилася на проходження відповідного огляду. Дане направлення є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу. В рамках цієї справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тому не вручення йому письмового направлення на медичний огляд не є обставиною, що вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що стороною захисту не спростовано наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягало у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 466980 від 27.09.2025, яким зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.09.2025, згідно із яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі КП «Славутська МЛ», ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 : різкий запах алкоголю з порожнини рота;

DVD-дисками із відеофайлами, якими зафіксовано події, які мали місце 27.09.2025.

Зазначені докази здобуті у встановленому законом порядку, узгоджуються між собою та сумнівів не викликають.

Так, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення накладається в межах, установлених цим Кодексом. При накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При розгляді справи суд враховує характер вчиненого правопорушення, а саме вчинення правопорушення на транспорті, що за своєю природою носить досить високий рівень суспільної небезпеки, так як транспорт є підвищеним джерелом небезпеки, особу ОСОБА_1 , альтернативних стягнень відповідною статтею не передбачено, суд дійшов висновку про необхідність накладення стягнення відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Окрім того, згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Окрім того, суддя вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі несплати штрафу у строк, встановлений статтею 307 КУпАП (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу), штраф підлягає стягненню в примусовому порядку у подвійному розмірі, відповідно до ст. 308 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 247, 268, 283- 285 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. (Отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області/Хмел.обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): - 37971775, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на р/р UA908999980313111256000026001, ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, (код за ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету 22030106).

В разі несплати штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, штраф підлягає стягненню із правопорушника у примусовому порядку у подвійному розмірі, відповідно до ст. 308 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.

Повний текст постанови складено: 14.04.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.