Ухвала суду № 135646360, 08.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 Справа №607/7536/26 Провадження №1-кс/607/2693/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про відсторонення від посади у кримінальному провадженні №12025211060000044 від 14.02.2025 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лежанівка Гусятинського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого, головою Білецької сільської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.252 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням з начальником відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про відсторонення підозрюваного ОСОБА_4 від посади.

В обґрунтування клопотання зазначено, що групою слідчих у складі слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області та слідчих СВ відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211060000044 від 14 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.252 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

ОСОБА_4 набув повноважень Білецького сільського голови на підставі Рішення І сесії VІI скликання Білецької сільської ради № 2 від 15.01.2019 «Про початок повноважень Білецького сільського голови».

Зазначеним нормативним актом органу місцевого самоврядування підтверджено факт вступу ОСОБА_4 на виборну посаду та, відповідно до вимог ст. 14, 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», останньому присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії посад.

ОСОБА_4 , обіймаючи посаду Білецького сільського голови та будучи головною посадовою особою Білецької територіальної громади, наділений повноваженнями, передбаченими ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно ч. 5. ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Рішенням Тернопільської обласної ради від 18.03.1994 «Про внесення змін і доповнень до мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду і затвердження списку дикорослих, рідкісних, реліктових, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні» створено регіональний ландшафтний парк «Загребелля» у м. Тернополі». В подальшому рішенням Тернопільської обласної ради від 23.12.2005 №. 517 затверджено межі регіонального ландшафтного парку «Загребелля».

У 2017 році (зі змінами до 28.12.2020) Тернопільським національним педагогічним університетом імені Володимира Гнатюка розроблено «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів» (далі - проект РЛП «Загребелля»). Рішенням Тернопільської обласної ради від 03.02.2021 № 79 даний проект затверджено.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно абзацу четвертого ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до вимог ст. 9-1 Закону України Про природно-заповідний фонд України, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 23 Закону України «Про природно заповідний фонд» регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Водночас на регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:

- збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів;

- створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів;

- сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Згідно з диспозицією вказаної норми, відповідальність за порушення режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також за самовільну зміну їх меж для господарських та інших потреб, несуть особи, винні у:

- організації на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього здійснення оцінки впливу на довкілля або з порушенням оцінці впливу на довкілля;

- псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об`єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу;

- порушенні вимог щодо використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

- здійсненні забороненої господарської діяльності, що призвела до погіршення стану довкілля.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» винні у невиконанні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Постановою Кабінету міністрів України № 459 від 10.08.1992 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення» затверджено положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Це Положення визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, крім лісових та водних ресурсів, підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п.2 положення до природних ресурсів, на які видається такий дозвіл, згідно з Порядком, належать природні ресурси місцевого значення.

Згідно п. 4 Порядку, дозволи на спеціальне використання ресурсів у межах об`єктів ПЗФ місцевого значення видаються - місцевими радами за погодженням з обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, а в разі видачі дозволів на використання ресурсів тваринного світу також за погодженням з територіальними органами Держлісагентства.

Органом досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 сформовано на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель регіонального ландшафтного парку «Загребелля» та прилеглих до нього територій загальною площею 6,6378 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі технічна документація). В свою чергу технічна документація була розроблена на підставі рішення Біленької сільської ради від 23.06.2022 № 3049 та договору на виконання робіт № 01 07/22 від 11.07.2022. Земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 сформовано з врахуванням матеріалів топографо-геодезичних робіт із врахуванням фактичного стану земель, а також матеріалів та документів щодо створення (оголошення) регіонального ландшафтного парку «Загребелля». В складі технічної документації наявний кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 та каталог координат поворотних точок меж земельної ділянки. Тобто земельна ділянка сформована на землях, які входять до складу регіонального ландшафтного парку «Загребелля» з відповідними обмеженнями, на всю площу земельної ділянки - 5,6812 га.

Окрім цього, органом досудового розслідування встановлено, що 05.08.2024 Управлінням екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації видано охоронне зобов`язання № 05.1/1421, згідно якого, Білецькій сільській раді Тернопільського району передано під охорону та зобов`язано забезпечення дотримання встановленого режиму частини території регіонального ландшафтного парку «Загребелля» загальною площею 6,6378 Га, у межах земельних ділянок з кадастровими номерами 6125280700:01:012:9999, 6125280700:01:012:0008, 6125280700:01:012:0010 в адміністративних межах Білецької сільської територіальної громади Тернопільського району.

Відповідно до п. 3.2. Розділу 3 Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 65 від 25.02.2013 до охоронного зобов`язання додано завірені в установленому законодавством порядку копії картографічних оглядових матеріалів меж території, що передається під охорону.

Згідно умов охоронного зобов`язання землекористувач (землевласник) зобов`язаний: дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду; не здійснювати в межах території (об`єкта) природньо-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду.

Встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 лютого 2025 року, у сільського голови Білецької сільської ради ОСОБА_4 , який будучи достовірно обізнаним про факт розташування земельної ділянки із кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 у межах об`єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Загребелля» та наявність відповідного охоронного зобов`язання, виник прямий злочинний умисел, спрямований на організацію та проведення незаконної порубки дерев на вказаній земельній ділянці, і як наслідок, на вчинення пошкодження об`єкта природно-заповідного фонду України.

Реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_4 , достовірно знаючи про спеціальний правовий режим регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Загребелля», будучи достеменно поінформованим про приналежність земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 до природно-заповідного фонду та усвідомлюючи неможливість здійснення на ній будь-якої господарської діяльності, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 лютого 2025 року, забезпечив необідні умови для проведення робіт із видалення природних ресурсів на вказаній земельній ділянці.

Зокрема, використовуючи своє службове становище та владні повноваження сільського голови, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, залучив до вчинення правопорушення працівників комунального підприємства «Великоглибочецьке» (Код ЄДРІТОУ 33916197) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які не були обізнані із злочинним умислом ОСОБА_4 , надавши їм обов`язкові до виконання вказівки щодо виїзду та проведенню робіт на земельній ділянці із кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 та для забезпечення проведення робіт надав останнім автомобіль марки OPEL, моделі VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить його сину - ОСОБА_11 та необхідний комунальний господарський інвентар.

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 лютого 2025 року, вищевказаними працівники комунального підприємства «Великоглибочецьке», будучи введеними ОСОБА_4 в оману щодо законності та правомірності запланованих робіт на території вищезазначеного парку, вчинили дії, внаслідок яких було пошкоджено об`єкт природно-заповідного фонду, а саме шляхом повного відокремлення стовбурів дерев від кореневої системи у спосіб спилювання незаконно видалили 248 дерев, з яких 147 дерев породи верба (сироростуча), 66 дерев породи верба (сухостійна), 14 дерев породи клен (сироростучий), 13 дерев породи акація (сироростуча) та 8 дерев породи алича (сироростуча).

Таким чином, внаслідок протиправних дій Білецького сільського голови ОСОБА_4 довкіллю завдано шкоди на загальну суму 8 253 845,60 грн (вісім мільйонів двісті п`ятдесят три тисячі вісімсот сорок п`ять гривень, шістдесят копійок), а отже, спричинило тяжкі наслідки.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 252 КК України - умисне пошкодження об`єктів природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

01 квітня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 252 КК України.

На думку органу досудового розслідування, перебування ОСОБА_4 на посаді Білецького сільського голови та статус головної посадової особи територіальної громади стали визначальними факторами, що безпосередньо сприяли вчиненню інкримінованого йому правопорушення, оскільки саме наявність владних повноважень дозволила підозрюваному акумулювати необхідні для реалізації протиправного умислу засоби, а також використовувати авторитет займаної посади для створення видимості законності своїх дій перед громадою та контролюючими органами. Окрім цього, перебуваючи на посаді, голова має вирішальний опосередкований вплив на працівників комунального підприємства «Великоглибочецьке», який робить працівників повністю залежними від його волі.

Як зазначено у клопотанні, перебування підозрюваного ОСОБА_4 на займаній посаді створює реальні ризики, зокрема: незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження; знищення, підроблення або приховування документів та інших речей і доказів, що мають істотне значення для досудового розслідування, а також продовження злочинної діяльності або вчинення інших кримінальних правопорушень з використанням службового становища; протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав викладених в клопотанні.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що підозра є необґрунтованою. Зокрема, ОСОБА_4 інкримінується умисне пошкодження об`єктів природно-заповідного фонду, що спричинило тяжку наслідки. Захисник вважає, що правова кваліфікація дій за ч.2 ст.252 КК України є незаконною, оскільки вказаний закон про кримінальну відповідальність передбачає кваліфікований склад злочину, обов`язковими умовами об`єктивної сторони якого є спеціальна форма діяння шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, наслідки загибель людей або інші тяжкі наслідки, прямий причинно-наслідковий зв`язок між діяннями та наслідками.

Крім цього, захисник вказує на те, що у діях підозрюваного відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.252 КК України, який відноситься до кримінального проступку і відповідно до положень ст.154 КПК України виключає можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади.

З повідомлення про підозру не зрозуміло, чому ОСОБА_4 інкримінується пошкодження саме об`єктів природно-заповідного фонду, а не територій, адже прив`язку до місця вчинення злочину сторона обвинувачення робить до земельної ділянки з певним кадастровим номером. Також не зрозуміло, яким чином вирубка дерев вплинула на втрату об`єктом природно-заповідного фонду особливих природоохоронних властивостей.

Також, вказує на те, що у клопотанні слідчого не аргументовано у чому полягає достатність підстав вважати, що відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_4 необхідно для припинення або запобігання його протиправній поведінці, який перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Не враховані у клопотанні слідчого наслідки відсторонення підозрюваного від посади.

У зв`язку із наведеним, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про відсторонення від посади.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника та просив відмовити у клопотанні слідчого.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, думку підозрюваного та його захисника, які, кожен зокрема, просили відмовити в задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з його безпідставністю, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вони не допускаються, якщо слідчий, дізнавач, прокурор недоведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

В свою чергу, згідно з ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Окрім цього, одна з обов`язкових вимог, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 155 КПК України, полягає у необхідності зазначення слідчим, прокурором у клопотанні обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Цим самим законодавець визначив, що у разі відсутності підстав вважати, що перебування особи на конкретній посаді призведе до згаданих наслідків, слідчий суддя не вправі застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади, оскільки обмеження прав особи не буде вважатися таким, що здійснено у відповідності до КПК України.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 157 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно з ст.43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Натомість, з приводу зазначених стороною обвинувачення ризиків, які, на думку слідчого та прокурора, існують на даний час та є підставою для відсторонення від посади, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено те, що ОСОБА_4 , продовжуючи перебувати на посаді Білецького сільського голови, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, може знищити, сховати, спотворити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також продовжити злочинну діяльність, вчинення інших кримінальних правопорушень з використанням службового становища, протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Будь-яких відомостей щодо спроб підозрюваного впливати на свідків, які вже допитані чи інших осіб, або знищити документи чи інші докази з дня повідомлення ОСОБА_4 про підозру стороною обвинувачення не виявлено та не надано слідчому судді.

Разом з цим, матеріалами клопотання жодним чином не доведена реальна можливість підозрюваного ОСОБА_4 , у зв`язку з перебуванням на займаній посаді, вчинити зазначені у клопотанні дії, а саме продовжувати злочинну діяльність чи протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ні в судовому засіданні, ні матеріалами клопотання це не доведено.

Таким чином, вказані у клопотанні ризики є лише суб`єктивним припущенням слідчого та прокурора, оскільки не ґрунтуються на будь-яких доказах, тому підстав вважати, що існують обґрунтовані ризики щодо цього у слідчого судді немає.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя зобов`язаний врахувати, зокрема, правову підставу для відсторонення, достатність доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, а також наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Дослідивши доводи клопотання та додані матеріали, слідчий суддя встановив, що підозрюваний обіймає посаду голови селищної ради, діяльність якого безпосередньо пов`язана із забезпеченням функціонування органу місцевого самоврядування, організацією роботи виконавчих органів, реалізацією бюджетних повноважень та вирішенням питань місцевого значення.

За таких обставин відсторонення підозрюваного від займаної посади може призвести до негативних наслідків для інших осіб, зокрема у вигляді ускладнення діяльності органу місцевого самоврядування, затримки у прийнятті управлінських рішень, виконанні бюджетних зобов`язань, реалізації соціальних програм, що вплине на забезпечення прав та законних інтересів членів територіальної громади.

Відсторонення від посади є винятковим заходом забезпечення кримінального провадження, який підлягає застосуванню лише за умови доведення його необхідності, з урахуванням принципу пропорційності та неможливості досягнення мети кримінального провадження менш обмежувальними заходами.

Слідчий суддя, враховує також те, що згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2026 (справа №607/7532/26) при застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_4 на останнього покладені обов`язки, визначені положенням ч.5 ст.194 КПК України для запобігання протиправній поведінці підозрюваного.

З огляду на викладене, з урахуванням можливих негативних наслідків для інших осіб та недоведеності необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відсторонення від посади.

Також, слідчий суддя погоджується з доводами сторони захисту щодо помилкової кваліфікації органом досудового розслідування дій підозрюваного ОСОБА_4 за ч.2 ст.252 КК України.

Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 01.04.2026, останній підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.252 КК України, тобто умисне пошкодження об`єктів природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

Частина 2 ст.252 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.252 КК України у виді загибелі людей чи інші тяжкі наслідки перебувають у причинному зв`язку з діяннями у формі умисного знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об`єктів природно-заповідного фонду шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом.

Із матеріалів клопотання та із змісту повідомлення про підозру не вбачається, щоб орган досудового розслідування ставив у провину ОСОБА_4 вчинення дій за кримінально-правовою ознакою як у загальнонебезпечний спосіб чи шляхом підпалу.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, зважаючи, що органом досудового розслідування не доведено, що без відсторонення підозрюваного від займаної посади неможливо забезпечити швидке, повне та неупереджене досудове розслідування, не доведено, що такі потреби досудового розслідування виправдовують обмеження гарантованого ст. 43 Конституції України права на працю підозрюваного, а також не доведено, що відсторонення підозрюваного від посади є необхідним для належного забезпечення кримінального провадження, дотримання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, тому слідчий суддя дійшов висновку про доцільність відмови у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про відсторонення підозрюваного ОСОБА_4 від посади Білецького сільського голови.

Керуючись ст.ст.131, 132, 154, 156, 157, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про відсторонення підозрюваного ОСОБА_4 від посади Білецького сільського голови відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1