Ухвала суду № 135646288, 13.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2520/26

н\п 2/490/2779/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

23.03.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 27.03.2026 року дану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору у розмірі 13312,00 грн та надання відповідних доказів суду.

08.04.2026 року від представниці позивача - адвоката Михайлишиною Г.В. надійшла заява про усунення недоліків з доданою квитанцією про сплату судового збору у сумі 13312,00 грн.

Суддя, вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі за вказаним позовом, дійшов такого висновку.

За загальним правилом, визначеним статтею 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Винятки із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Позивач, як на підставу подачі позову до Центрального районного суду м. Миколаєва, зазначає положення ч. 8 ст. 28 ЦПК України.

Суддя, надаючи оцінку правомірності подачі позивачем позову про стягнення боргу за договором позики до Центрального районного суду м. Миколаєва, зазначає про таке.

Згідно з частиною восьмою статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до положень наведеної правової норми за місцем виконання договору можуть пред`являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.

Як вбачається з підпункту «В» пункту 2 Договору позики, укладеного 10.04.2025 року, сторони домовилися, що виконання зобов`язання за договором має бути здійснено готівкою у межах міста Миколаєва за місцем проживання Позикодавця або за іншою адресою, вказаною Позикодавцем.

Слід зазначити, що вищезазначений договір не містить конкретного місця виконання зобов`язання. Відтак, у договорі не встановлено, що зобов`язання має виконуватись за адресою, що відноситься до Центрального району м. Миколаєва.

Крім того, суд роз`яснює, що ч. 8 ст. 28 ЦПК України визначає можливість пред`явлення такого позову за місцем виконання договору, однак не має вказівки на виключну підсудність.

Таким чином, відсутність у договорі прямої умови щодо місця виконання позбавляє позивача права обирати підсудність за місцем виконання договору.

Також суддя зазначає, що відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі, якщо виходити з положень статті 532 ЦК України, місцем виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором позики є місце проживання кредитора, то, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких із урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. Договір позики не відноситься до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місяці, оскільки повернення коштів може бути здійснене позичальником в будь-який спосіб та в будь-якому місці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №216/3976/15-ц (провадження №61-16190св18) та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №344/16135/19 (провадження №61-1688св20).

За такого, суд дійшов висновку, що позов підлягає розгляду за загальним правилом територіальної підсудності за місцем проживання або знаходженням відповідача.

Частиною 8 статті 187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2501651 від 24.03.2026, відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень», застосування практики Європейського суду з прав людини, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд, тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Враховуючи предмет спору та відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, суддя приходить до висновку про направлення справи за підсудністю до Бердичівськогоміськрайонного суду Житомирської області.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 27, 28, 31 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - передати за підсудністю до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (13312, Житомирська обл., місто Бердичів, вулиця Житомирська, будинок 30а).

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін