Рішення № 135645397, 07.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10/26

Провадження № 2/127/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 квітня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між первісними кредиторами та відповідачем виникли договірні зобов`язання з приводу надання та повернення грошових коштів на умовах строковості, платності та обов`язковості повернення кредиту, які оформлені у вигляді трьох окремих кредитних договорів.

07.03.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір № 0961609100 про надання фінансових послуг, за умовами якого відповідачу надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 20 000,00 грн строком на 36 календарних місяців. Кредит надавався окремими частинами (траншами) у межах встановленого ліміту, при цьому кожен транш оформлювався шляхом подання та підписання відповідачем електронної заявки-анкети.

Зазначений договір укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Підписання здійснювалося шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надсилався відповідачу на номер мобільного телефону, попередньо верифікований у системі кредитодавця, та який застосовувався як аналог власноручного підпису при акцепті оферти. Доступ до генерації та надсилання одноразового ідентифікатора здійснювався автоматизовано через програмне забезпечення кредитодавця, без можливості втручання працівників у формування коду.

Умовами договору передбачено обов`язок позичальника повернути отримані кредитні кошти у встановлені строки, сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені умовами договору та правилами надання фінансових послуг, які є його невід`ємною частиною. Після спливу строку користування траншем передбачалося нарахування процентів відповідно до умов договору, у тому числі у разі прострочення виконання зобов`язань.

20.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір № 4271930, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. Договір передбачав нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 3,00 % від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування кредитом, а також встановлював базову процентну ставку у розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти за цим договором надавалися шляхом безготівкового перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Договір містив умови щодо можливості пролонгації строку користування кредитом шляхом фактичного продовження користування коштами після закінчення первісного строку, із загальним обмеженням такого продовження до 60 днів. Також договором передбачено відповідальність позичальника за прострочення грошового зобов`язання, включаючи нарахування додаткових процентів у порядку, визначеному договором та статтею 625 ЦК України.

24.10.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем укладено кредитний договір № 6083397, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 1 800,00 грн. Кредит надавався на умовах щоденного нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості до моменту повного виконання зобов`язань. Строк дії договору визначено до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше одного календарного року.

Позивач зазначає, що всі вказані договори укладені в електронній формі, що відповідає вимогам статей 205, 207, 626, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію». Підписання договорів здійснювалося із застосуванням одноразового ідентифікатора, який відповідно до закону прирівнюється до електронного підпису та має юридичну силу власноручного підпису.

Позивач вказує, що позичальник, приймаючи умови договорів, підтвердив свою ідентифікацію в системі кредитодавців, ознайомився з умовами кредитування, погодився з істотними умовами договорів, а також зобов`язався виконувати прийняті на себе зобов`язання.

Надалі у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитними договорами утворилась заборгованість, яка складається з неповернутого тіла кредиту, нарахованих процентів, комісійних платежів, а також сум, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань.

Позивач зазначає, що право вимоги за зазначеними кредитними договорами неодноразово відступалося на підставі договорів відступлення права вимоги (факторингу).

Так, право вимоги за договором № 0961609100 спочатку було передано від ТОВ «ІНФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а згодом до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі відповідних договорів відступлення права вимоги.

Право вимоги за договором № 4271930 було передано від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а далі до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Право вимоги за договором № 6083397 було передано від ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», після чого також перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Позивач вважає, що внаслідок зазначених правочинів він набув статусу нового кредитора у відповідних зобов`язаннях у розумінні статей 512, 514, 516 ЦК України, у повному обсязі прав первісних кредиторів, включаючи право вимоги основного боргу, процентів та інших платежів.

Станом на момент звернення до суду, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання не виконує, кредитні кошти не повернув, проценти та інші платежі не сплачує, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості, заявлений до стягнення, становить 63 611,60 грн, до складу якої входять заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), нараховані проценти за користування кредитом, комісійні платежі, а також інфляційні втрати і 3 % річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Крім того, позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, посилаючись на відповідні положення ЦПК України та надані підтверджуючі документи.

Також позивач просить здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

З урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 07.03.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір № 0961609100 про надання фінансових послуг у формі відновлювальної кредитної лінії.

Договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, який відповідно до положень статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним підписом та прирівнюється до власноручного підпису сторони правочину. Вказаний спосіб підписання є належною формою вираження волі сторін та відповідає вимогам статей 205, 207 ЦК України щодо форми правочину.

Умовами договору передбачено надання кредитних коштів у вигляді відновлювальної кредитної лінії з визначеним кредитним лімітом та строком користування, а також обов`язок позичальника повернути отримані кошти та сплатити проценти і інші платежі, визначені договором та правилами кредитодавця, які є його невід`ємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти надавалися відповідачу окремими траншами на підставі електронних заявок, які підписувалися одноразовим ідентифікатором, що підтверджує факт акцепту оферти кредитодавця та виникнення відповідних грошових зобов`язань.

Судом встановлено, що 20.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір № 4271930, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 4 000,00 грн із визначенням щоденної процентної ставки, що нараховується на залишок фактичної заборгованості.

Згідно з умовами цього договору проценти за користування кредитом є істотною умовою правочину, визначеною сторонами, що узгоджується з вимогами статей 626, 638 ЦК України. Договір також передбачає можливість пролонгації строку користування кредитом у разі фактичного непогашення заборгованості, що є типовим для відповідного виду фінансових послуг.

Крім того, 24.10.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем укладено договір № 6083397, відповідно до якого надано кредит у розмірі 1 800,00 грн з умовою щоденного нарахування процентів до моменту повного погашення заборгованості.

Суд зазначає, що всі наведені договори відповідають ознакам кредитного договору у розумінні статті 1054 ЦК України, згідно з якою кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

Факт укладення договорів в електронній формі сам по собі не впливає на їх дійсність, оскільки відповідно до статей 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ має юридичну силу, а його допустимість як доказу не може бути заперечена виключно через електронну форму.

Судом враховано, що використання одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким такий спосіб підписання прирівнюється до власноручного підпису та є належним підтвердженням волевиявлення сторони.

Таким чином, суд доходить висновку, що кредитні договори № 0961609100, № 4271930 та № 6083397 є належним чином укладеними правочинами, що породжують цивільно-правові зобов`язання між сторонами.

Щодо правонаступництва судом встановлено, що первісні кредитори відступили право вимоги за відповідними договорами на підставі договорів відступлення права вимоги (факторингу).

Зокрема, за договором № 0961609100 право вимоги послідовно передавалося від ТОВ «ІНФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а надалі до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

За договором № 4271930 право вимоги було передано від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а потім до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

За договором № 6083397 право вимоги передано від ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а надалі також до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу. При цьому згода боржника на таку заміну кредитора не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд виходить з того, що позивач набув статус нового кредитора у спірних зобов`язаннях, а отже, є належним суб`єктом права вимоги до відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав кредитні кошти, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів у визначені договорами строки не виконав, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. Статтею 611 ЦК України визначено правові наслідки такого порушення, зокрема обов`язок сплати неустойки, відшкодування збитків та інших передбачених договором санкцій.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та порядку, встановлених договором, а стаття 1050 ЦК України передбачає право кредитора вимагати дострокового повернення заборгованості у разі прострочення чергового платежу.

Оцінюючи розрахунок заборгованості, поданий позивачем, суд виходить з того, що відповідач не надав заперечень та альтернативного розрахунку, а тому подані позивачем дані щодо розміру боргу не спростовані належними та допустимими доказами.

З огляду на положення статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності та зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитними договорами є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2422,40 грн - зі сплати судового збору.

Також, позивач просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 16000 гривень, понесення яких підтверджує договором про надання правової допомоги, прайс-листом тарифів та послуг.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц.

Відповідач не заявляла клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у цій справі, підтверджені належними та допустимими доказами, їх розмір у сумі 16000 грн є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує принцип пропорційності задоволених вимог та керується при вирішенні процесуального питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, окрім положень ст.141 ЦПК України, також правовою позицією, закріпленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. 00 коп., а тому з відповідача на користь позивача слід її стягнути.

Також суд пропорційно до розміру задоволених позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати витрат на професійну допомогу в розмірі 16 000 грн.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 63 611 (шістдесят три тисячі шістсот одинадцять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306;

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 13.04.2026.

Суддя: