Рішення № 135644585, 09.04.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1086/26

2/215/2064/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М., розглянувши згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Технофінас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» звернулась через підсистему електронний суд із вказаною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики «Техно» № 3142513484-013656 від 28.02.2024 в розмірі 39 055,00 грн..

В обгрутовання позову зазначає, що 28 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «Техно» № 3142513484-013656.

Відповідно до умов зазначеного договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн., які були перераховані на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 18 березня 2024 року включно. Строк користування позикою становив 20 календарних днів.

Згідно з умовами договору за користування позикою позичальник зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 1,50% на день, що становить 547,5% річних, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості. Разом з тим договором передбачено можливість застосування програми лояльності, відповідно до якої процентна ставка могла бути зменшена до 0,75% на день за умови належного виконання позичальником умов договору. Крім того, договором передбачено сплату комісій, зокрема: комісії за використання позики у розмірі 1% від суми позики, що нараховується щоденно; одноразової комісії за видачу позики у розмірі 2,5% від суми позики, яка утримується під час надання позики. Орієнтовна загальна вартість позики відповідно до умов договору становила 8 145,00 грн.

Договір укладено в електронній формі шляхом заповнення відповідачем відповідної анкети в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця та підтвердження акцепту договору одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачці кредитні кошти у передбаченому договором розмірі.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у визначений договором строк позику не повернула та платежі за договором не здійснила, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на час звернення до суду заборгованість відповідача становить 39 055,00 грн, з яких: 4 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 015,00 грн заборгованість за процентами; 11 560,00 грн пеня; 19 680,00 грн заборгованість за послугами.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою від 18.02.2026 позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 09.04.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.04.2026 ухвалою суду призначено заочний розгляд даної цивільної справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином через систему «Електронний суд». У матеріалах справи відсутні заперечення щодо розгляду справи в порядку заочного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином у встановленому законом порядку. Судова повістка, направлена відповідачці за її зареєстрованим місцем проживання, повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відзив на позовну заяву відповідач не подала, будь-яких клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Технофінанс» як позикодавець, та ОСОБА_1 як позичальник уклали електронний Договір позики «Техно» №3142513484-013656 (далі Договір), відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти у сумі 6 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 (п.2.1 Договору) (а.с.30-50)

У відповідності до п.2.2 договору, строк кредитування (строк позики) за цим договором складає 20 календарних днів, позика має бути повернута у термін до 18.03.2024 включно. У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов`язання до зазначеної дати невнесена (недовнесена), сума грошового зобов`язання вважається простроченою заборгованістю, та до позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6 Договору (а.с.33).

За користування позикою позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою: розмір процентів за користування коштами складає 1.50% від суми позики, що за календарний рік становить 547.5% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання позики не враховується при нарахуванні процентів, день повернення позики враховується при нарахуванні процентів (а.с.33).

Комісія за використання позики, яка складає 1% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення позики в повному обсязі. День надання позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення позики враховується при нарахуванні комісії за використання (п.2.4.1 Договору) (а.с.33).

Орієнтовна загальна вартість позики складається із розміру суми позики, тобто суми коштів, яка надана позичальнику згідно з п.2.1. цього договору та загальних сукупних витрат за договором, тобто всіх витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням позики, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням суми позики, які сплачуються позичальником за умовами цього Договору, та становить 8 145,00 гривень (п.2.6 Договору) (а.с.34).

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на Сайті Позикодавця.

Також позичальник підтвердила, зокрема що: до укладення цього договору отримала від позикодавця інформацію, що визначена у ч.2 ст. 12, ст. 12-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також всю необхідну інформацію про споживчий кредит, умови кредитування відповідно до норм чинного законодавства України (в т.ч. відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Позичальник погодилась із тим, що вся надана йому інформація є повною і зрозумілою і надана без нав`язування придбання фінансової послуги позикодавця.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що договір укладено сторонами дистанційно у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», шляхом особистого заповнення Позичальником належних відомостей у відповідних розділах Особистого кабінету позичальника з добровільним внесенням повних, точних та достовірних даних за визначеною позикодавцем формою формуляра цього договору позики, що одночасно свідчить про ознайомлення з запропонованими умовами в повному обсязі та є акцептом електронного правочину на визначених позикодавцем умовах.

Договір укладено після належної ідентифікації та верифікації клієнта, які здійснені позикодавцем в один із способів, визначених у Додатку №2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ №107 від 28 липня 2020 року (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, зі сторони позичальника договір підписується електронним цифровим підписом-одноразовим ідентифікатором позичальника, який автоматично згенеровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (коду) та/або надіслано позичальнику шляхом смс-повідомлення на номер телефону, зазначений позичальником при реєстрації в Особистому кабінеті відповідно до положень ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням цього договору аналогом власноручного підпису електронним підписом одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердила, що усвідомлює наслідки і погоджується з такою формою укладення договору та з його наслідками.

Зі сторони позикодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, який створено та використано відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Договір підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: "YxqF3X".

Того ж дня відповідачем підписано в електронній формі паспорт споживчого кредиту «Техно», який містить: інформацію та контактні дані кредитодавця, інформацію та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с.25-29).

Платіжним дорученням №5931 від 28.02.2024 позивач здійснив зарахування на рахунок відповідача грошових коштів за вказаним договором позики згідно з договором кредитування №3142513484-013656 від 28.02.2024 (а.с.23).

У відповідності до розрахунку заборгованості за договором №3142513484-013656 від 28.04.2024 у відповідача станом на 22.01.2026 наявна заборгованість, яка в загальному розмірі становить 39 055,00 грн. і складається з: 4 800,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3 015,00 грн. заборгованість за процентами; 11 560,00 грн. пеня; 19 680,00 грн. заборгованість за послугами (а.с.15-21).

Невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15, 16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (пункт 1 частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, норми якої в силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень статті 546 Цивільного кодексу України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом спору у справі є заборгованість відповідача у сумі 39 055,00 грн, що складається із: 4 800,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 3 015,00 грн заборгованості за відсотками, 11 560,00 грн пені та 19 680,00 грн заборгованість за послугами.

У той же час щодо розміру відсоткової ставки, визначеної у договорі кредитування №3142513484-013656 від 28.02.2024 суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 5 ст.94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

У Законі України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Кредитний договір сторонами у справі був укладений 28.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%.

Беручи до уваги суму фактично отриманого кредиту 5 850 грн. та те, що денна відсоткова ставка не може перевищувати 1% день, розмір відсотків складає 58,50 грн. в день та за 20 календарних днів складає 1170 грн.

Тобто, позивач має право на стягнення лише суми фактично наданого кредиту та відсотків за його користування у зазначеному розмірі.

У розрахунку заборгованості відображено часткову оплату відповідачем заборгованості за кредитом та заявлено до стягнення 4800 грн заборгованості за тілом кредиту.

Що стосується стягнення боргу послуг, що є фактично нарахованою комісією, суд зазначає, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін у справі визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення боргу послуг (комісії) задоволенню не підлягає.

Крім того, не може бути стягнута з відповідача і пеня, оскільки це суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 6 500 грн, що складається із 4800 грн заборгованості по кредиту, 1 700 грн заборгованості по відсоткам, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушила умови договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

03.01.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» та адвокатом Кшуташвілі В.О. укладено договір про надання правової допомоги №03/01.

Згідно із актом про прийняття-передачу наданих послуг від 22.01.2026, який підписаний сторонами, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» отримало надані послуги адвокатом Кшуташвілі В.О. на загальну суму 5000 грн, в т.ч.: аналіз документів з метою подачі позову до суду, вартість якої складає 1 000,00 грн.; складання та подача позовної заяви до суду, вартість якої складає 4 000,00 грн..

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 443 грн 11 коп. (6 500,00 /39 055,00 *2 662,40) та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 832 грн 16 коп. (6 500 /39 055,00*3 000 = 2 112,02).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Технофінас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Технофінас» заборгованість за кредитним договором №3142513484-013656 від 28.02.2024 у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких: 4 800,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1700,00 грн. заборгованість за процентами; а також сплачені при подачі позову судовий збір у розмірі 443 (чотириста сорок три) гривні 11 копійок та 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 16 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7 775 (сім тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 27 копійок.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», код ЄДРПОУ 43868852, м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, оф. 207/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя