Рішення № 135643295, 11.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42166/25-ц

пр. 2-5206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Автопаркінг-Сервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 62 100,00 грн - сума основного боргу, 14 391,95 грн - сума інфляційних нарахувань, 4 527,35 грн - три проценти річних; 3 028,00 грн судового збору, а також 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в розмірі.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником машиномісць № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (рівень НОМЕР_4 ) підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437461339 від 30.07.2025 року, № 437463842 від 30.07.2025 року, № 437464015 30.07.2025 року.

Підземна автостоянка (паркінг) до житлового будинку АДРЕСА_1 обладнана у відповідності до вищевказаного Акту від 11.07.2008 року Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, тобто відповідає всім нормам та критеріям, необхідних для її належного функціонування.

3 01.12.2022 року тариф за обслуговування одного машино-місця становить 690,00 грн - діючий тариф. Відповідно тариф за обслуговування належних відповідачу трьох машиномісць становить 2070,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

З метою впорядкування договірних відносин, позивачем 30.07.2025 року на адресу відповідача надсилався для підписання проект договору про надання послуг з обслуговування паркінгу за № 01-08-25-29,30,31,32-2/СТ6Б від 01.08.2025 року. Однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не надходив, про що свідчить роздруківка з трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» від 26.08.2025 року.

Отже, між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування належних відповідачу машино-місць №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 рівень НОМЕР_4 підземної автостоянки, розташованої по АДРЕСА_1 .

В результаті несплати належним чином за надані послуги з утримання машиномісць за відповідачем утворився борг в розмірі 62 100,00 грн за період з 26.02.2023 року по 31.07.2025 року.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Інфляційні збитки відповідача відповідно до розрахунку становлять 14 391,95 грн. Розмір 3 відсотків річних з простроченої суми відповідно до розрахунку становить 4 527,35 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2025 року відкрито провадження у вказаній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи на 07.11.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2025 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 11.02.2026 року.

Представник позивач у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником машиномісць № № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (рівень НОМЕР_4 ) підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437461339 від 30.07.2025 року, № 437463842 від 30.07.2025 року, № 437464015 від 30.07.2025 року.

Підземна автостоянка (паркінг) до житлового будинку АДРЕСА_1 обладнана у відповідності до вищевказаного Акту від 11.07.2008 року Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, тобто відповідає всім нормам та критеріям, необхідних для її належного функціонування.

При цьому існують відмінності в зазначені типу майна (парко-місць) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема паркомісця можуть мати назву: «автостоянка», «підземна автостоянка», «машино-місце», «гараж» тощо.

Для обслуговування автостоянки (паркінгу) та утримання її в належному стані, позивачем укладені договори з прибирання території, надання послуг автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження тощо. Крім того позивачем здійснюється пропускний і внутрішній режим, постійна охорона підземного паркінгу.

Витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховувалися, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць, що становить 237 машиномісць.

3 01.12.2022 року тариф за обслуговування одного машино-місця становить 690,00 грн - діючий тариф.

Окрім того слід зазначити, що інформація щодо діючих тарифів підтверджується розрахунком витрат від 01.12.2022 року по утриманню та експлуатації стоянки, розташованої по АДРЕСА_1 (копію якої додано до позовної заяви), яка завчасно доводилась до власників машино-місць, шляхом розміщення відповідних оголошень на стоянці (паркінгу) та шляхом безпосереднього повідомлення власників машино-місць.

Відповідно тариф за обслуговування належних відповідачу трьох машиномісць становить 2070,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Позивачем 30.07.2025 року на адресу відповідача надсилався для підписання проект договору про надання послуг з обслуговування паркінгу за № 01-08-25-29,30,31,32-2/СТ6Б від 01.08.2025 року. Однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не надходив, про що свідчить роздруківка з трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» від 26.08.2025 року.

Отже, між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування належних відповідачу машино-місць №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 рівень НОМЕР_4 підземної автостоянки, розташованої по АДРЕСА_1 .

В результаті несплати належним чином за надані послуги з утримання машиномісць за відповідачем утворився борг в розмірі 62 100,00 грн за період з 26.02.2023 року по 31.07.2025 року.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Інфляційні збитки відповідача відповідно до розрахунку становлять 14 391,95 грн. Розмір 3 відсотків річних з простроченої суми відповідно до розрахунку становить 4 527,35 грн.

Згідно із пунктами 15, 16 Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996 року, які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок-гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам, плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтями 7-8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору або чинного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Крім того, суд враховує правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду України від 14.11.2018 року, справа №756/11308/15, де зазначено, що відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач фактично не споживає послуги з утримання паркінгу матеріали справи не містять.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 02.12.2020 по справі № 761/48615/18, де зазначено, що відсутність договірних відносин між сторонами не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісця, оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку з специфікою їх надання.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За період з 26.02.2023 року по 31.07.2025 року включно в результаті несплати за належним чином надані послуги утримання машиномісця за відповідачем утворився борг в розмірі 62 100,00 грн.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, виходячи з вищенаведеного, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за надані послуги.

Розрахований позивачем розмір заборгованості відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилягаючої території, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати зазначених послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за надані позивачем послуги вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних є обґрунтованими.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Судом встановлено, що між адвокатом Дзюбан О.О. та ТОВ «Автопаркінг-Сервіс» укладено Договір про надання правничої допомоги № 14-2/10/24АПС року від 14.10.2024 року, відповідно до умов яких виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта.

Згідно додаткової угоди від 14.07.2024 року №14-2/10/24 до вищевказаного договору та акту приймання передачі наданих послуг від 29.08.2025 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги № 14-2/10/24АПС року від 14.10.2024 року, визначено розмір гонорару адвоката, а саме 5 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову у порядку спрощеного позовного провадження, учасники судового розгляду в судове засідання не з`являлись, та незначної складності спірних правовідносин, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 983 від 07.08.2025 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 028,00 грн у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись Правилами зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 625, 627-629, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» 62 100 (шістдесят дві тисячі сто) грн. 00 коп. - заборгованості за надані послуги; 14 391 (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто одна) грн. 95 коп. - інфляційних втрат; 4 527 (чотири тисячі п`ятсот двадцять сім) грн. 35 коп. - три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. у відшкодування витрат зі сплаті судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс»: адреса місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-А; код ЄДРПОУ 36046322.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 11.03.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ