Постанова № 135636196, 13.04.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 545/301/26

Провадження № 2-а/529/2/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 квітня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

секретаря Звягольської В.А.

за участю:

представника позивача Нагайника М.Г.

представника відповідача Паламаря Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області та поліцейського відділу поліції №2 (м.Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Сулейманова Тамраза Ісмаіла огли про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 26.01.2026 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до ГУНП в Полтавській області та поліцейського ВП № 2 (м. Полтава) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області та просить визнати незаконною постанову ЕНА № 6488991 від 10.01.2026 та її скасувати. Також просив поновити йому строк на оскарження вказаної постанови.

В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 вказав, що 10.01.2026 постановою поліцейського ВП №2 (м.Полтава) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ЕНА №6488991 від 10.01.2026 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400 грн.

Згідно вказаної постанови його визнано винуватим 10.01.2026 о 00 год. 45 хв. він на трасі Суми-Полтава керував автомобілем IKSO Samand, реєстраційний номер НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування строком на 1 рік рішенням Київського районного суду м. Полтава, порушивши таким чином п. 2.1а ПДР України.

Вказує, що він дійсно за вказаних обставин керував транспортним засобом. Однак, постанова Київського районного суду Полтавської області від 19.12.2025 року у справі № 552/6331/25, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування, станом на 10.01.2026 не набрала законної сили, оскільки його адвокатом оскаржена до апеляційної інстанції, а отже він мав законне право керувати автомобілем 10.01.2026.

Вказані обставини ОСОБА_1 пояснював і працівнику поліції при зупинці керованого ним автомобіля, однак останній проігнорував його пояснення, тому він сів у автомобіль та поїхав, а патрульний склав відповідну постанову, яку він отримав поштою 23.01.2026.

Позивач ОСОБА_1 наголошує, що на його думку він мав повне право керувати транспортним засобом 10.01.2026, оскільки постанова, якою його позбавлено права керування транспортними засобами на той момент не набрала законної сили та оскаржена до Полтавського апеляційного суду.

На думку позивача, працівник патрульної поліції не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме суб`єктивну сторону, обов`язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Відповідач не маючи доказів вчинення ним правопорушення, незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності.

28.01.2026 постановлено ухвалу судді про направлення адміністративного позову на розгляд за підсудністю до Диканського районного суду полтавської області.

17.03.2026 справа надійшла до Диканського районного суду Полтавської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи, головуючим по справі визначено суддю Петренко Л.Є.

19.03.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області поновлено позивачу ОСОБА_1 строк для подачі адміністративного позову. Відкрито провадження по справі та призначено таку до розгляду.

27.03.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому зокрема вказано, що ГУНП в Полтавській області не визнає позовних вимог. Станом на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності рішення суду першої інстанції набрало законної сили у встановленому законом порядку. Відповідно до загальних принципів процесуального права, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо таку скаргу не було подано належним чином. На відеозапису зафіксовано, про те що на запитання працівника поліції стосовно наявності у ОСОБА_1 підтверджуючих документів подання апеляційної скарги, останній таких документів не надав. Саме по собі усне твердження про подання апеляційної скарги без його документального підтвердження не може вважатися належним доказом. У працівників поліції були відсутні правові підстави вважати, що рішення не набрало законної сили або його виконання було зупинено.

Також вказує, що постанову серії ЕНА 6488991 за ч. 1 ст. 126 КУпАП винесено згідно ст. 258, 280 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення, тобто відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують. Факт вчинення правопорушення є доведеним поза розумним сумнівом. Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

06.04.2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нагайник М.Г. подав до суду заяву в якій вказав, що при підготовці вказаного адміністративного позову до суду ним допущено описку, зокрема вказано дату подання апеляційної скарги 19.12.2025 замість вірного 29.12.2025. Також зазначає, що 19.12.2025 під час оголошення постанови Київського районного суду м. Полтава по справі № 552/6331/25 ні він, ні ОСОБА_1 присутніми не були. Копія постанови надійшла йому Укрпоштою, як захиснику та отримана ним лише 29.12.2025. В той же день, він зі своєї електронної адреси, а також Укрпоштою, на адресу Київського районного суду м. Полтава надіслав апеляційну скаргу, яка в подальшому разом зі справою, судом першої інстанції, 05.01.2026 була направлена до Полтавського апеляційного суду, для розгляду.

Таким чином, апеляційна скарга на постанову Київського районного суду м. Полтава від 19.12.2025 у справі № 529/6331/25 була подана вчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, представник позивача Нагайник М.Г. наголошує, що постанова Київського районного суду м. Полтава по справі № 552/6331/25 набрала законної сили 12.03.2026, що підтверджує незаконність винесеної постанови працівником поліції про визнання ОСОБА_1 винним за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 20 400 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нагайник М.Г. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з обставин вказаних у самому адміністративному позові. Вказав, що апеляційна скарга на постанову Київського районного суду м.Полтави була ним подана 29.12.2025 через електронну пошту та направлена поштою цього ж дня, тому вказана постанова не набрала чинності на момент складення оскаржуваної постанови. Постанова Київського районного суду м.Полтави набрала чинності 12.03.2026, згідно постанови Полтавського апеляційного суду. Тому вважає, що працівник поліції не з"ясував усі обставини справи, не зібрав відповідні докази вини позивача та склав незаконну постанову, яку просить скасувати та закрити провадження по адміністративній справі. Також просить стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Полтавській області в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, проти адміністративного позову заперечував з підстав вказаних у відзиві на позов. Звертає увагу суду, що на момент складення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не надав працівнику поліції доказів на підтвердження подання апеляційної скарги на постанову Київського районного суду м.Полтави, тому постанова є законною та скасуванню не підлягає.

Відповідач поліцейський відділу поліції №2 (м.Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Сулейманов Т.І. в судове засідання не з"явився, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Встановлено, що постановою ЕНА № 6488991 від 10.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КпАП України за керування ним по трасі Полтава-Суми 10.01.2026 о 00 год. 45 хв. транспортним засобом IKSO Samand, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, строком 1 рік, відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтава від 19.12.2025, чим порушив п. 2.1.а ПДР.

Вказаною постановою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20 400 грн. (а.с.10).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачкою порушення ПДР відповідними доказами.

Частина 4 ст. 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно підвідомчості відносяться ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

19.12.2025 постановою Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

19.12.2025 під час оголошення постанови Київського районного суду м. Полтава по справі № 552/6331/25 ОСОБА_1 та його захисник присутніми не були. Копія постанови надійшла захиснику Нагайнику М.Г. засобами поштового зв?язку та отримана ним 29.12.2025.

29.12.2025 захисником ОСОБА_1 адвокатом Нагайником М.Г. подано апеляційну скаргу на вказану вище постанову суду електронною поштою та засобами поштового зв`язку (а.с.18-26). Електронною поштою така була направлено до суду 29.12.2025, а засобами поштового зв`язку апеляційна скарга надійшла до Київського районного суду м. Полтави 08.01.2026.

Згідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Враховуючи, що постанова Київського районного суду м.Полтави ухвалена 19.12.2025, останнім днем на апеляційне оскарження є 29.12.2025. Апеляційна скарга подана захисником 29.12.2025 на електронну адресу Київського районного суду м.Полтави, тобто в строк, наданий законом для оскарження вказаної постанови суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.03.2026 апеляційну скаргу захисника адвоката Нагайника М.Г. залишено без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Полтава від 19.12.2025 щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського районного суду м. Полтава набрала законної сили 12.03.2026.

Отже саме з 12.03.2026 ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з бодікамери поліцейського, який наданий стороною відповідача вбачається, що працівник поліції вказує, що відповідно до бази ГУНП він вбачає, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення в тому числі і позбавлено права керування транспортними засобами.

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 пояснив працівнику поліції, що на даний момент вказана постанова суду не набрала законної сили, оскільки на таку його захисником подано апеляційну скарг, а тому керував транспортним засобом законно. На вказане пояснення, працівник поліції пояснив, що він не мав права керувати транспортним засобом, навіть і при апеляційному оскарженні цієї постанови. На прохання надати підтвердження апеляційного оскарження постанови ОСОБА_1 працівникам поліції жодних документів не надав, однак вказав, що таку інформацію вони можуть дізнатись самі, оскільки така є у доступі.

Відповідно до ч.2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Згідно приписів КАСУ саме суб`єкт владних повноважень (відповідач) зобов`язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача). В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 р.

Суд зауважує, що у оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Київського районного суму м. Полтави від 19.12.2025.

Разом з тим, встановлено, що судове рішення від 19.12.2025, яким ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом строком на 1 рік не набрало законної сили станом на час винесення оскаржуваної постанови.

Відтак при розгляді справи суд враховує, що посадова особа, яка притягнула ОСОБА_1 до адміністративно відповідальності, не виконала вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами правопорушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності і відповідно принцип правомірності дії такої особи, поки у встановленому законом порядку не доведено її вину.

Оскільки суду не надані відповідні докази того, що станом на 10.01.2026 ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом, внаслідок позбавлення його такого права судовим рішенням, що набрало законної сили, виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначеного в ній адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, (у даному випадку факт керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами) не встановлений.

Отже оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки при розгляді справи встановлено недотримання відповідачем вимог закону щодо збирання доказів і доказування події та складу адміністративного правопорушення, тому така постанова підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст.286 КАСУ суд може скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Враховуючи, що не доведено наявність в діях позивача ОСОБА_1 станом на 10.01.2026 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, тому оскаржувана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цим фактом.

За правилами ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене суд стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 9, 72, 76, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області та поліцейського відділу поліції №2 (м.Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Сулейманова Тамраза Ісмаіла огли про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6488991 від 10.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідачі:

Головне управління національної поліції в Полтавській області, адреса місцезнаходження: м. Полтава, вул. Ю.Матвійчука, будинок 83, ЄДРПОУ 40108630;

Поліцейський відділу поліції №2 (м. Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капрала поліції Сулейманов Тамраз Ісмаіла огли, адреса: м. Полтава вул. Сковороди, 2-Б.

Головуюча Л.Є. Петренко