Рішення № 135629179, 10.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року Справа№200/1959/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 1-й відповідач) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - 2-й відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.02.2025 року № 932190104426 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 22.07.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі у справі протиправно відмовили у перерахунку пенсії позивачці зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чим було порушено право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 24.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 200/1959/25. Призначено дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від 1-го відповідача надійшов відзив, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено проведення перерахунку пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування двоскладової формули при обчисленні пенсії, проводити обчислення в такому випадку є недоцільним, оскільки це призводить до зменшення розміру пенсії.

Від 2-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки підстави для здійснення перерахунку по викладеним у заяві вимогам відсутні.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивачка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 2) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (м. Славутич) з 01.10.1999 року, отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням статті 114 цього Закону і має пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1, як особа яка працювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії.

Відповідно до матеріалів справи та письмових пояснень, викладених у позовній заяві, 22.01.2025 року позивачка подала до 2 - го відповідача заяву про проведення перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2 у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-Х11 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", висновків, викладених Конституційним Судом України у п. 6 рішення від 17.07.2018 № 6-рп/2018; рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005; рішенні КСУ від 20.03.2002 № 5-рп/2002; постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 300/3435/21, зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років з урахуванням проведених платежів відповідно до приписів норми вищевказаного Закону з 22.07.2024 року.

Листом від 05.02.2025 року № 1000-0902-8/16523 2-ий відповідач, посилаючись на частину 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 року № 796-X11 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внесення змін до даної норми Закону, які набрали чинності з 01.10.2017 року згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", зазначив, що ст. 27 Закону № 1058-1V передбачено, що частина розміру пенсії, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, що діяли на день набрання чинності цим Законом (01.01.2004).

До введення в дію Закону № 1058-1V порядок призначення і виплати пенсії регулювався законом України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-X11 "Про пенсійне забезпечення" та постанови Кабінету Міністрів України № 312 від 11.03.2004 максимальний розмір першої складової встановлений на рівні 168,00 грн. Пенсія за другою складовою обчислюється відповідно до ст. 27 Закону України № 1058-1 V із заробітної плати за період, починаючи з 1 січня 2004 року та з урахуванням страхового стажу набутого за цей період.

Крім того, пославшись на Порядок подання для оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року № 1566/11846 (зі змінами), ГУ ПФУ у Київській області запропоновав позивачці подати заяву встановленого зразку про перерахунок пенсії за віком до територіального органу Пенсійного Фонду України.

Позивачка звернулась із заявою про перерахунок пенсії № 436 від 19.02.2025 року, а саме, щодо доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Заява від 19.02.2025 року опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову № 932190104426 від 27.02.2025 року.

За змістом вказаного рішення 2 - им відповідачем зазначено таке.

Відповідно до статті 28 Закону 1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на І відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на І відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Згідно зі статтею 55 Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно Закону 1058 .

Відповідно до Закону 1058 розмір пенсії за віком ОСОБА_1 складає 12506.56 грн, у тому числі 170.82 грн додаткової пенсії особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори), доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз.2) (за 36 років) 849.96 грн.

При розгляді електронної пенсійної справи № 932190104426 ОСОБА_1 враховано стаж 66 років 5 місяців та 14 днів, у тому числі 14 додаткових років за Список І.

Розрахунок пенсії здійснено згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058.

За таких обставин, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року, оскільки підстави для здійснення перерахунку по викладеним у заяві вимогам відсутні.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-ХІІ).

У первісній редакції вказаного Закону передбачалося, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю (стаття 47). Статтею 53 передбачалося, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку. Стаття 55 встановлювала пільги по обчисленню середньомісячного заробітку, надаючи право тим, хто звернувся за пенсією, брати середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за будь-який період із 12 місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Законом №2001-XII від 19.12.1991 року, що набрав чинності 15.02.1992 року, Закон №796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої також були закріплені правила про надання особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсій із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій (стаття 55).

Статтею 56 Закону в зазначеній редакції встановлювались пільги щодо обчислення стажу роботи (служби). Так, час роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зараховувався до трудового стажу, до вислуги років: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 по 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (в тому числі за списком №1); з 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги по обчисленню стажу роботи у зоні відчуження визначалися Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 цієї статті передбачалося, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи набрання чинності № 3668-VI від 08.07.2011 року, що набрав чинності з 01.10.2011, було внесено ряд змін і доповнень в пенсійне законодавство, в тому числі в абзаці першому частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ слова для одержання державних пенсій замінено словами і цифрами статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03.10.2017 року, що набрав чинності 11.10.2017 року, внесено зміни до певних законодавчих актів України, в тому числі і до Закону №796-ХІІ. Зокрема, абзац перший частини першої статті 55 викладено в такій редакції: Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В свою чергу, у статті 56 пункт 2 доповнено словами і цифрами у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року.

Зокрема, абзацом другим частини першої статті 28 Закону №1058-IV у згаданій редакції встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

На час призначення позивачці пенсії, діяла редакція пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, якою, зокрема, передбачалося право на доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років для жінок і понад 20 років для чоловіків, і це правило не ставилося в залежність від того, чи пенсія була призначена на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, чи на умовах частини першої статті 27 Закону №1058-IV.

За Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року, правове регулювання змінилося, позаяк право на доплату до пенсії за понаднормовий стаж на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, почало пов`язуватися з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону №1058-IV.

Відповідно до цього, якщо пенсія особі була призначена на умовах, відмінних від тих, що визначені частиною другою статті 27 Закону №1058-IV, то доплата до пенсії за понаднормовий стаж почала обраховуватися на умовах, визначених абзацом другим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, тобто на 1% розміру пенсії, за кожен рік страхового стажу понад 30 років для жінок і понад 35 років для чоловіків, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, Закон №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року, погіршив становище тих, осіб, яким на той час вже була призначена пенсія.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядаючи справу №300/3435/21 у постанові від 25.06.2024 року наголосила на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема у рішенні від 12.02.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Окрім того, у рішенні від 26.01.2011 №1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини). До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 №1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у то

Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статті 27 Закону №1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Верховний Суд наголосив на тому, що держава гарантувала, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказала, що вважає висновки, які викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак відступила від таких висновків та сформувала наступні висновки:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, суд зауважує, що оскільки пенсія за віком призначена позивачці до внесення змін в пункт 2 статті 56 Закону №796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не повинні позбавляти позивачку права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право набуте значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність у позивачки права на перерахунок пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Суд зауважує, що позивачка помилкового зазначає дату спірного рішення 19.02.2025 року, замість вірної - 27.02.2025 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.02.2025 року № 932190104426 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушених прав суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (далі - Порядок 22-1) засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено, що структурний підрозділ органу, що призначає пенсію позивачці є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Отже саме 1-им відповідачем прийнято спірне рішення від 27.02.2025 року № 932190104426 за результатами розгляду заяви позивачки, та дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до 1-го відповідача як до того органу, рішення якого визнано протиправним та скасовано.

За цих обставин у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області слід відмовити.

Позивачка просить суд зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 22.07.2024 року.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка визначає строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до частини 5 статті 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Аналогічні положення містяться в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

За перерахунком пенсії позивачка звернулася із заявою від 19.02.2025 року, за наслідками розгляду якої й було прийнято спірне рішення.

Таким чином, її пенсія підлягає перерахунку з 01.03.2025 року (тобто, з першого числа наступного місяця (частина 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»)).

Отже, обираючи належний спосіб відновлення порушених прав позивачки, суд, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, що була чинна до 11.10.2017 року.

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не є тим органом Пенсійного фонду України, на якого покладено обов`язок виплати пенсії позивачці, оскільки у разі призначення позивачці пенсії, її виплату буде здійснювати не відповідач, а Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно приписів частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що у разі прийняття 1- им відповідачем рішення про перерахунок пенсії Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке є територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання позивачки у межах України, та до якого у задоволенні вимог відмовлено, буде ухилятися від виплати такої пенсії.

Відтак позовні вимоги в частині зобов`язання 1-го відповідача провести виплату пенсії задоволенню не підлягають, як передчасні та необґрунтовані.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

У прохальній частині позовних вимог позивачка просить стягнути понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як видно з поданих документів, 11.02.2025 року між адвокатом та позивачкою був укладений договір Про надання професійної правничої допомоги.

Згідно із п. 3.3 Договору розмір оплати за надання правової допомоги складає 5000,00 грн.

11.03.2025 року між адвокатом і позивачкою було складено акт виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2025 року, відповідно до якого вартість послуг складає 5000,00 грн, оплачені на підставі рахунку на оплату № 4 від 11.02.2025 року та отримані адвокатом, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.0.2025 року.

Також надано ордер серії АІ № 1842924 на надання правничої допомоги позивачці адвокатом Прокопенко О.П. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 03.04.2025 року по справі № 160/5643/23, від 28.03.2024 по справі № 320/4840/22.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Застосовуючи такі висновки, суд оцінює характер роботи, про виконання яких зазначено у акті наданих послуг відповідно до Договору про надання професійної правової допомоги і вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн не є пропорційною складності даної справи, розглянутої у порядку спрощеного провадження.

З огляду на вищезазначене та часткове задоволення позовних вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, враховуючи обставини цієї справи, суть виконаних послуг, суд вважає, що з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, відшкодуванню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань 1-го відповідача підлягають витрати на правову допомогу у сумі 2500,00 грн.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.02.2025 року № 932190104426.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, що була чинна до 11.10.2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 гривень (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Повне судове рішення складене 10 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч