Рішення № 135627093, 13.04.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7645/25

провадження №: 2/398/1150/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" квітня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

28.11.2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3920717 від 23.08.2023 року у розмірі 70 320,00 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 12 000,00 грн, строком на 360 днів, зі сплатою 2% в день.24.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №24/04/24, відповідно до якого до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за договором №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2023 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 70 320,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 320,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

05.01.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гулий А.В. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач позов не визнає. Позивач не надав належні та допустимі докази, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості відповідача або факт перерахування ОСОБА_1 коштів по кредитному договору. Документи,які зазначені в Додатках та містяться в самій позовній заяві не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні», отже неможливо встановити ні власника рахунку чи картки, ні даних про здійснення операцій. Такі документи як розрахунковий документ (платіжне доручення, меморіальний ордер, тощо), виписку з банківського рахунку чи первинні документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити наявність та розмір заборгованості, за укладеним кредитним договором позивачем до справи не надавалися. Відповідно до п. 6.8 Кредитного договору та листа Торгово-промислової палати України від 28лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, засвідчено форс-мажорні обставини(обставини непереборної сили), до яких відноситься воєнний стан, який був введений із 05 год 30 хв24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТТ України підтверджує,щозазначеніобставиниз24лютого2022року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Отже, доводи позивача не відповідають принципам розумності та справедливості та не відповідають наявним у справі доказам щодо фактичних обставин справи. Також, при вирішенні справи слід застосовувати положення contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Також, ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду,викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивачемнебулодоведенофактуперерахуваннягрошовихкоштівзакредитнимдоговоромнакартковийрахунокпозичальника.

07.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що відповідно до укладеного Договору №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2023 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 12 000,00 грн, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ«ПРИВАТБАНК» зі платою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора та підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Проелектронну комерцію». Підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилась перед підписанням та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/. Відповідач, відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.16, 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняла пропозицію укласти Кредитний договір та підписала кредитний договір 23.08.2023 року о 15:43:26 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону, що наданий Відповідачем. Кредитні кошти були перераховані відповідачу 23.08.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТКБ «ПРИВАТБАНК». Сума кредиту по укладеному договору,перерахувалась на платіжну карту, яка була верифікована та сума коштів перерахованих на картку НОМЕР_1 відома тільки відповідачу. Щодо правомірності набуття ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» статусу кредитора зазначає, що 24.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК«УКРГЛОБАЛФІНАНС» укладено Договір факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», завірену копію якого було долучено до матеріалів справи разом з завіреною копією платіжної інструкції про оплату за Договором факторингу, а також завіреною копією Акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу та завіреною копією витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу. Тобто, договір факторингу був укладений відповідно до чинного законодавства та до позивача перейшли права первісного кредитора. Щодо правомірності нарахування відсотків зазначає, що п., п. 1.2, 1.4., 5.4.1 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються в розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування; зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки,передбачені договором; зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором. Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України. Однак, відповідач не повернула суму кредиту та нараховані відсотки, чим порушила зобов`язання за даним договором. Зазначив, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024 р, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Однак, зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились, додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались, то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає. Щодо первинних документів, то до позовної заяви додано первинні документи, а саме в першу чергу кредитний договір, що засвідчує наявність правовідносин між відповідачем та первісним кредитором, правонаступником якого є позивач та який оформлений відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підставі якого здійснено надання кредиту та переказ суми кредиту на платіжну картку відповідача, яка була верифікована останньою. Щодо правомірності стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з відповідача зазначає, що за змістом ст. ст. 137, 141 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було долучено ряд документів, які підтверджували надання послуг та не суперечили чинному законодавству. Окрім цього, вважає суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Крім цього, необхідно звернути увагу, що суд не має права вирішувати у питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

01.02.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, в який останній просив відмовити в задоволені позову та зазначив, що позивачем не було надано доказів, що могли б підтвердити факто тримання відповідачем одноразового ідентифікатора, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно Кредитного договору на рахунок відповідача. Додана до позовної заяви копія договору про споживчий кредит та інші документи не свідчать про отримання ним кредитних коштів. Відомості про нарахування та погашення за кредитним договором є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов Кредитного договору, а також фактичного користування ним кредитними коштами, підставу для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією відсутні. Тобто факт підписання Кредитного договору не доведено. Крім того, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає утому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Таким чином, оскільки відступити право вимоги виконання обов`язку відповідно до положень статей 509-514 ЦК України можливо лише у конкретному зобов`язанні, однак зобов`язання відповідача станом на 24.04.2024 р (момент переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛФІНАНС») не існувало, а тому до виникнення зобов`язання не могло бути передано право вимагати його виконання, тому ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛФІНАНС» не набуло прав кредитора по відношенню до відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача разом з позовною заявою подав заяву, в якій він просить позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача у своєму відзиві та запереченні на відповідь на відзив просив розглядати справу без його та відповідача участі.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що 23.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 12 000,00 грн, строком на 350 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,10% - знижена процентна ставка та 2% в день - стандартна процентна ставка. Договір містить додаток №1 «Графік платежів» та паспорт споживчого кредиту. Кредитний договір, додаток до нього та паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим на вказаний відповідачем номер телефону НОМЕР_2 , який відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» є фінансовим номером телефону за карткою № НОМЕР_3 , яка емітована банком на ім`я відповідача (а. с. 141).

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі №638/161/22 викладено правовий висновок, що саме на відповідача покладено обов`язок довести, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, йому не належить.

Однак, відповідачем суду не надано жодних доказів на спростування не належності їй зазначеного номеру.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатор.

Суд зазначає, що оскільки договір між сторонами укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, тобто без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.

При цьому, в договорі та додатках до нього зазначені особисті дані ОСОБА_1 , а саме: реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП, тощо. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначених документах матеріали справи не містять. Так само, як і доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були неправомірно використані первісним кредитором - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - для укладення кредитного договорів від її імені, відповідачем та її представником не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталась, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Отже, кредитний договір за формою, змістом та способом укладення відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства України, а відтак є укладеним та обов`язковим до виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало кредит відповідачу в розмірі 12 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою №20240426-2277 від 26.04.2024 року та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк». Зокрема, з інформації банку вбачається, що банківська картка № НОМЕР_3 емітована та видана на ім`я відповідача та 23.08.2023 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 12 000,00 грн (а. с. 137 - 138, 141 - 142).

При цьому, саме зазначений номер картки вказано у кредитному договорі як особистий платіжний засіб відповідача (п. 2.1. кредитного договору).

Зазначене свідчить про отримання відповідачем кредиту в загальному розмірі 12 000,00 грн.

Жодних доказів на спростування не належності відповідачу зазначеної платіжної картки та не отримання грошових коштів в сумі 12 000,00 грн (23.08.2023 року) від первісного кредитора відповідачем не надано.

24.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №24/04/24, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24.04.2024 року до Договору відступлення прав вимоги №24/04/24від 24.04.2024року, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2023 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2023 року.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв`язку з чим за кредитним договором станом на 24.04.2024 року виникла заборгованість в розмірі 70 320,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 320,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Пунктом 1.4.2 кредитного договору, передбачена знижена процентна ставка, яка становить 0,10% в день та застосовується, якщо клієнт до 26.08.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

З наданого розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані позивачем за період з 23.08.2023 року до 17.09.2023 року в розмірі 0,10 %, які 21.09.2023 року були перераховані по стандартній ставці в розмірі 2,00%, в зв`язку з порушенням відповідачем п. 1.4.2 договору. В період з 22.09.2023 року до 24.04.2024 року відсотки за користування кредитом нараховані позивачем в розмірі 2,00% та в межах строку кредитування, визначеного договором.

Щодо застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суд зазначає наступне.

На момент укладення кредитного договору між сторонами (23.08.2023 року) Закон України «Про споживче кредитування», в тому числі і ст. 8 Закону, не містив норм щодо обмеження розміру денної процентної ставки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, який набрав чинності набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни, зокрема і до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Крім того, зазначеним Законом у розділі IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%».

Отже, протягом перших 120 днів, тобто з 24.12.2023 року до 21.04.2024 року включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів, тобто з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно - 1,5%, а з 20.08.2024 року - 1% (ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Враховуючи вище викладене, нарахування відсотків повинно бути здійснено наступним чином:

- за період з 23.08.2023 року до 21.04.2024 року включно (242 дні) нарахування відсотків за користування кредитом повинно здійснюватися з розрахунку 2,0% за кожен день користування кредитом, тобто 240,00 грн на день (12 000,00 грн х 2,0% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 58 080,00 грн (240,00 грн х 242 днів);

- за період з 22.04.2024 року до 24.04.2024 року включно (3 дні) нарахування відсотків за користування кредитом повинно здійснюватися з розрахунку 1,5% за кожен день користування кредитом, тобто 180,00 грн на день (12 000,00 грн х 1,5% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 540,00 грн (180,00 грн х 3 дні).

Відтак, заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за період з 23.08.2023 року до 24.04.2024 року включно, в межах заявлених позовних вимог, становитиме: 58 620,00 грн (58 080,00 грн (відсотки за період з 23.08.2023 року до 21.04.2024 року включно) + 540,00 грн (відсотки за період з 22.04.2024 року до 24.04.2024 року включно).

Щодо посилання представника відповідача на введення в Україні воєнного стану, як форс-мажорної обставини, наслідком існування якої є звільнення відповідача від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, суд зазначає наступне.

ЦК України не передбачає конструкції форс-мажору, у цивільних відносинах форс-мажор традиційно є договірною підставою звільнення від відповідальності. За допомогою договору сторони можуть врегулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки він поширюється, які правові наслідки його існування); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, що виникло на підставі договору.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №686/16312/22.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію рф проти України у листі ТПП України від 28.02.2022, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

При цьому, сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Такі правові висновки викладені у постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 14.03.2023 у справі №923/878/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 02.08.2023 у справі №916/1788/22, від 12.10.2023 у справі №908/1620/22, від 04.09.2024 у справі №910/5550/23, від 13.09.2023 у справі №910/7679/22.

При цьому, у п. 6.8. кредитного договору сторони визначили, що форс-мажорні обставини звільняють сторони лише від відповідальності за порушення зобов`язання, однак не звільняють сторони від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

За таких обставин, з урахуванням недоведеності відповідачем причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором (військовою агресією рф проти України) та неможливістю виконати договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2023 року.

Частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов`язання ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором - позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 70 320,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 320,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 23.08.2023 року до 24.04.2024 року включно.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст.141, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються відповідача.

Частиною 8статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано договір №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 20.08.2024 року та витяг з акту приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого позивачу надано послуги правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22 викладено правовий висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. При цьому, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідач та її представник з відповідними заявами чи клопотаннями про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, до суду не звертались.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, суд стягує відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

В той же час, оскільки позов задоволено повністю, то не підлягають відшкодуванню витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором №3920717 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2023 року станом на 24.04.2024 року в загальному розмірі 70 320 (сімдесят тисяч триста двадцять) грн 00 коп, яка складається з:

12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

58 320,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 23.08.2023 року до 24.04.2024 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308) судовий збір в розмірі 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 квітня 2026 року.

Суддя О.В.Авраменко