Рішення № 135626866, 20.03.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/9541/24

Номер провадження 2/404/2615/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Суркової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку с прощеного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, трьох процентів річних та інфляційних витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У позові зазначив, що у січні 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до нього з позовною заявою про стягнення заборгованості. Цю позовну заяву банк обґрунтовував тим, щопідписана ним заява б\н від 12 січня 2011 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, згідно якого він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5 000 грн., який у подальшому банком було збільшено до 49 000 грн.

Посилаючись на невиконання ним зобов`язання щодо повернення грошових коштів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути на його користь заборгованість станом на 29 грудня 2020 року в сумі 59 517,67 грн., з яких: 48 063,66 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 454,01 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року (цивільна справа № 404/566/21, провадження № 2/404/176/21) вказану позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було задоволено частково.

Стягнуто з нього, як відповідача, на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 48 063,66 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.

В частині вимог про стягнення з нього на користь банку заборгованості за простроченими відсотками в сумі 11 454,01 грн., відмовлено.

Суд першої інстанції у цивільній справі № 404/566/21 встановив, що в заяві позичальника від 12 січня 2011 року процентна ставка не зазначена. У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору, якими банк обґрунтував позов і надані позивачем до позову, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 січня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

Відсутнідокази того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які посилався банк, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПРИВАТБАНКу, а також не містять підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, які додані банком до позову, розмірах і порядку нарахування.

Суд першої інстанції виснував, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутності у анкеті-заявівідмітки про те, яка саме кредитна картка була видана відповідачу, відсутності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, за відсутності Витягу з Тарифів та наданого Банком Витягу з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних позивачем обставин.

Суд першої інстанції за таких обставин дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за простроченими відсотками.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 11 454,01 грн. за простроченими відсотками на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили.

Задовольняючи позов банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 48 063,66 грн., суд першої інстанції вважав, що використані ним, як позичальником грошові кошти в зазначеній Банком у позові сумі, не повернуті.

При цьому суд не прийняв до уваги його доводи і докази про те, що заборгованість за тілом кредиту відсутня, оскільки кошти, які вносились на погашення тіла кредиту, банк неправомірно зараховував на погашення відсотків за користування кредитом, на погашення пені та комісії при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній заяві, а також суд не прийняв до уваги надані ним докази того, що фактично було сплачено в рахунок погашення тіла кредиту суму, яка значно перевищує суму фактично отриманих коштів.

Тому рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року в частині задоволеної вимоги про стягнення на користь банку заборгованості по тілу кредиту було ним оскаржено в апеляційному порядку.

За наслідком розгляду його апеляційної скарги постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року (справа № 404/566/21, провадження № 22-ц/4809/1546/21) вказану апеляційну скаргу задоволено.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року скасовано в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом в сумі 48 063,66 грн. і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено Банку у задоволенні цієї позовної вимоги.

В обґрунтування позовних вимог до банку, позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції у цивільній справі № 404/566/21 встановлено, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві та надані банком Умови і Правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача, тому суд не бере їх до уваги.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , останній на погашення кредиту (тіла кредиту) сплачував АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти, які банком спрямовувалися на погашення не тільки кредиту, а й процентів за користування ним, стягнення яких не передбачено кредитним договором.

Крім того, з виписки про рух коштів встановлено, що банк безпідставно здійснював стягнення (списання) комісії, штрафу, страхових платежів, які були стягнені та включені в загальну заборгованість по кредиту, що вказує на недоведеність наявності у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Зокрема, банком неправомірно було здійснено стягнення штрафу за прострочення кредиту, страхових платежів та комісії за обслуговування (членський внесок) з карткового рахунку ОСОБА_1 .

Колегія суддів при перевірці наданого ним розрахунку, здійснила власний розрахунок та встановила, що ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в сумі 200 659,09 грн., а в рахунок погашення кредиту сплачено 241 009,3 грн., що перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту).

Тіло кредитуце загальна сума коштів, яку позичальник отримує в борг у фінансовій установі. До тіла кредиту не входять нараховані відсотки за користування отриманою сумою.

Питання про фактичну суму грошових коштів, які банк безпідставно списав на погашення відсотків за користування кредитним лімітом, комісії за обслуговування, страхових платежів та штрафу ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції у цивільній справі № 404/566/21 не вирішувались.

Разом з тим, надана банком до позовної заяви у цивільній справі № 404/566/21 виписка з рахунку за договором б/н від 12 січня 2011 року, свідчить, що протягом строку кредитування банк, грошові кошти, які сплачувались ним, як позичальником на погашення кредиту, стягував не лише на тіло кредиту, а й на відсотки за користування кредитом, на штраф за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, а також комісію за обслуговування (членський внесок) та страховий платіж за договором «Страхування кредитного ліміту».

Так, відповідно до відомостей виписки з рахунку б/н станом на 30 грудня 2020 року (графа № 3 «Деталі операції» ) банком було:

- списано відсотки за використання кредитного ліміту за період з 30.09.2014 року по 01.12.2020 року в загальному розмірі 84 631,13 грн.;

- списано в рахунок погашення штрафу за прострочення за кредитом за період з 30.11.2014 року по 01.09.2018 року в загальному розмірі 750 грн.;

- списанокомісію за обслуговування (членський внесок) за період з 10.09.2015 по 10.08.2020 року в загальному розмірі 1 260 грн.

- страховий платіж за договором «Страхування кредитного ліміту» за період з 05.05.2017 року по 05.03.2019 року в загальному розмірі 9 376.53 грн. , всього разом у розмірі 96 017,66 грн. ( 84631,13 грн.+750 грн. +1260 грн.+9376,53 грн.).

Нарахування та списання банком відсотків за користування кредитом, штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, комісії за обслуговування (членський внесок) та страхового платежу, як встановлено судом апеляційної інстанції у справі № 404 /566/21було неправомірним, оскільки у заяві позичальника б/н від 12 січня 2011 року процентна ставка не зазначена та не передбачена відповідальність у вигляді штрафу, не передбачено сплату комісії за обслуговування (членський внесок) та страхового платежу.

Позивач зазначає, щоБанк отримав грошові кошти в розмірі 96 017,66 грн. невідповідно до умов кредитного договору, а безпідставно.

Крім того, постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 404/566/21, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді цієї позовної заяви до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», встановлено, що ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в сумі 200 659,09 грн., а в рахунок погашення кредиту відповідачем сплачено 241 009,3 грн., що перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту).

Згідно ст.1049 ЦК України поверненню банку підлягають лише фактично отримані позичальником кошти.

Позивач зазначив, що вказані грошові кошти в сумі 40 350,21 грн. безпідставно стягнуті банком в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, оскільки ці кошти фактично позивачем не отримувались, не використовувались, заборгованість у такому розмірі фактично була відсутня, що встановлено вказаним рішенням апеляційного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає,що банк безпідставно набув, крім відсотків за користування кредитним лімітом, штрафу, комісії та страхового платежу, також грошові кошти в сумі 40 350,21 грн. в рахунок неіснуючого боргу за тілом кредиту.

За таких обставин, згідно відомостей з виписки за договором б/н, наданої банком до позовної заяви до ОСОБА_1 у справі № 404/566/21, загальний розмір безпідставно набутих банком грошових коштів становить 136 367,87 грн. ( 96 017,66 грн +40 350,21 грн.).

Банк протиправноотримав грошові кошти і вказаний факт встановлено постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у справі №404/566/21, яка набрала законної сили 09 листопада 2021 року, а також протиправно користувався цими коштами.

Тому з 09 листопада 2021 року по 22 жовтня 2024 року (дата подачі позовної заяви на підставі ст.1212 ЦК України),ним, позивачем,на підставі статті 625 ЦК України на суму грошових коштів 136 367,87 грн., які б ули одержані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, нараховано інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 59 486,16 грн. та три проценти річнихза користування чужими коштами у розмірі 12 084,72 грн.

З огляду на наведене, позивач просив судстягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 136 367,87 грн., стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його користь проценти за користування чужими коштами у розмірі 12 084,72 грн. та інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 59 486,16 грн., стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його користь судовий збір, сплачений за подання позовної заяви до суду у розмірі 2079,39 грн.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. від 13 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження.

У зв`язку з набранням чинності 25.04.2025 року Закону України від 26.02. 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статс суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» найменування Кіровського районного суду міста Кіровограда змінено на Фортечний районний суд міста Кропивницького.

Розпорядженням керівника апарату Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07.05.2025 року № 249 відповідно до п. 2.3.43 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Фортечного районного суду міста Кропивницького за рішенням Вищої ради правосуддя від 06.05.2025 року.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 07.05.2025 року, вказана цивільна справа розподілена судді Мохонько В.В.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2025 року справу прийнято до свого провадження ОСОБА_3 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив відмовити послався на обставини викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Згідно частини першої статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Як визначено у статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тлумачення статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року у цивільній справі № 404/566/21, провадження № 2/404/176/21 було частково задоволено позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: стягнуто з відповідача на користь банку 48 063,66 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту та відмовлено у стягненні на користь банку заборгованості за простроченими відсотками в суму 11 454,01 грн..

Це рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, сторонами не оскаржувалось та набрало в цій частині законної сили.

В ході розгляду позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 у справі № 404/566/21 судом було встановлено факт укладення договору у вигляді Анкети-заяви б/н від 12 січня 2001 року та Умов та правил надання банківських послуг, згідно якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5000 грн., який в подальшому збільшився до 49 000 грн..

Відмова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року у цивільній справі № 404/566/21 в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками мотивовано тим, що відповідно до ст.1048, ст.549, ст.551 ЦК України в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

Проте, в заяві позичальника від 12 січня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору, якими банк обґрунтував позов і надані позивачем до позову, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 січня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які посилався позивач, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПРИВАТБАНКу, а також не містять підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, які додані банком до позову, розмірах і порядку нарахування.

Суд виснував, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 січня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів т а Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Суд першої інстанції з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) виснував, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві відмітки про те, яка саме кредитна картка була видана відповідачу, відсутності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, за відсутності Витягу з Тарифів та наданого Банком Витягу з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних позивачем обставин.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року в частині задоволеної вимоги про стягнення на користь банку заборгованості по тілу кредиту було оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року (справа № 404/566/21, провадження № 22-ц/4809/1546/21) вказану апеляційну скаргу задоволено.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2021 року скасовано в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом в сумі 48 063,66 грн. і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено Банку у задоволенні цієї позовної вимоги.

Суд апеляційної інстанції встановив, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, а надані банком Умови і Правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача, тому суд не бере їх до уваги.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , останній на погашення кредиту (тіла кредиту) сплачував АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти, які банком спрямовувалися на погашення не тільки кредиту, а й процентів за користування ним, стягнення яких не передбачено кредитним договором.

Крім того, з виписки про рух коштів вбачається, що банк безпідставно здійснював стягнення (списання) комісії, штрафу, страхових платежів, які були стягнені та включені в загальну заборгованість по кредиту, що вказує на недоведеність наявності у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Зокрема, банком неправомірно було здійснено стягнення штрафу за прострочення кредиту, страхових платежів та комісії за обслуговування (членський внесок) з карткового рахунку ОСОБА_1 .

Колегія суддів здійснила власний розрахунок та встановила, що ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в сумі 200 659,09 грн., а в рахунок погашення кредиту сплачено 241 009,3 грн., що перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту).

Тіло кредитуце загальна сума коштів, яку позичальник отримує в борг у фінансовій установі.До тіла кредиту не входять, нараховані відсотки за користування отриманою сумою.

Питання про фактичну суму грошових коштів, які банк безпідставно списав на погашення відсотків за користування кредитним лімітом, комісії за обслуговування, страхових платежів та штрафу, в цивільній справі № 404/566/21 не вирішувались.

Випискою з рахунку за договором б/н від 12 січня 2011 року, яка надавалась банком до позовної заяви у справі № 404/566/21 підтверджуються доводи позивача про те, що протягом строку кредитування банк, грошові кошти, які сплачувались на погашення кредиту, стягував не лише на тіло кредиту, а й на відсотки за користування кредитом, на штраф за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, а також на комісію за обслуговування (членський внесок) та страховий платіж за договором «Страхування кредитного ліміту».

Виписка з рахунку б/н станом на 30 грудня 2020 року (графа № 3 «Деталі операції)» свідчить, що банком було:

- списано відсотки за використання кредитного ліміту в загальному розмірі 84 631,13 грн.;

- списано в рахунок погашення штрафу за прострочення за кредитом в загальному розмірі 750 грн.;

- списанокомісію за обслуговування (членський внесок) в загальному розмірі 1 260 грн.;

- страховий платіж за договором «Страхування кредитного ліміту» в загальному розмірі 9 376.53 грн. , а всього разом у розмірі 96 017,66 грн. ( 84631,13 грн.+750 грн. +1260 грн.+9376,53грн.).

За таких обставин обґрунтованими та доведеними є доводи позивача про те, що нарахування та стягнення (списання) банком відсотків за користування кредитом, штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, комісії за обслуговування (членський внесок) та страхового платежу за договором «Страхування кредитного ліміту» є неправомірним, оскільки у заяві позичальника б/н від 12 січня 2011 року процентна ставка не зазначена та не передбачена відповідальність у вигляді штрафу, не передбачено сплату комісії за обслуговування (членський внесок) та страхового платежу за договором «Страхування кредитного ліміту».

Вказане підтверджується висновками постанови Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 404/566/21, яке набрало законної сили у той же день.

Обґрунтованими є доводи позивача про те, що Банк отримав грошові кошти в розмірі 96 017,66 грн. не відповідно до умов кредитного договору, а поза межами умов цього договору, за відсутності правових підстав, а отже безпідставно.

Крім того, постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 404/566/21 (провадження № 22-ц/4809/1546/21), яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді цієї позовної заяви до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», встановлено, що ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в сумі 200 659,09 грн., а в рахунок погашення кредиту відповідачем сплачено 241 009,3 грн., що перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту).

Згідно ст.1049 ЦК України поверненню банку підлягають лише фактично отримані позичальником кошти.

Грошові кошти в сумі 40 350,21 грн. фактично банком позивачу не надавались, ним, як позивальником не отримувались, не використовувались, заборгованість у такому розмірі перед банком була відсутня, що встановлено постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, тому доведеними та обгрунтованими, такими, що не спростовані в установленому законом порядку відповідачем, є доводи позивача про їх безпідставне набуття шляхом списання банком з карткового рахунку ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, банк безпідставно набув, крім відсотків за користування кредитним лімітом в загальному розмірі 84 631,13 грн., штрафу 750 грн., комісії 1260 грн. та страхового платежу в загальному розмірі -9376,53 грн , також грошові кошти в сумі 40 350,21 грн., що разом становить 136 367,87 грн. (84 631,13 грн. +750 грн.+1 260 грн.+9376,53 грн.+40 350,21 грн.).

Судом встановлено і підтверджується наданими позивачем доказами, що нарахування банком ОСОБА_1 відсотків за користування кредитним лімітом, штрафу, комісії, страхового платежу та тіла кредиту в сумі 40 350,21 грн. після його повного погашення, а отже після припинення основного зобов`язання у зв`язку з його виконанням, фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором у вигляді Анкети-заяви б/н від 12 січня 2001 року, тому ці кошти, сплачені позивачем ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у сумі 136 367,87 грн., є безпідставно набутим відповідачем майном у розумінні статті 1212 ЦК України.

Безпідставно набутим (отриманим) або збереженим майном (грошові кошти) вважаються такі об`єкти, набуття або збереження яких не випливає із умов договору, оскільки фактично отримано поза його умовами, тому вони повинні підлягати обов`язковому поверненню, а за відсутності виконання обов`язку та добровільного повернення вказаних майна/ грошових коштів підлягають стягненню у судовому порядку.

Вказані гроші відповідач не повернув позивачу в добровільному порядку.

Частиною другою статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Банк безпідставно користувався сумою грошових коштів, які належать позивачу, при повному погашенні кредиту, а також при відсутності правових підстав для стягнення платежів, які не були передбачені умовами договору, тому суд вважає обґрунтованими і доведеними доводи позивача про те, що на підставі частини другої статті 625 ЦК України банк має сплатити суму за прострочення виконання грошового зобов`язання на користь позивача.

За таких обставин, крім суми безпідставно набутих коштів у сумі 136 367,87 грн., з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України підлягають стягненню три проценти річних та інфляційні втрати за період зазначений позивачем, з 09 листопада 2021 року по 22 жовтня 2024 року - подачі позовної заяви на підставі ст.1212 ЦК України.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. При цьому індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

За таких обставин позивач правомірно нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за період прострочення на підставі статті 625 ЦК України.

Суд перевірив зазначений позивачем у позовній заяві розрахунок трьох відсотків річних від простроченої суми боргу і дійшов висновку про правильність вказаного розрахунку.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано.

Так, позивачем вірно розраховано три відсотки річних від простроченої суми боргу за формулою: Відсотки = Сума боргу х Процентна ставка х / 100% / 365 днів х Кількість днів прострочення. При цьому, кількість днів прострочення - 1 079 днів.

За період з 09.11.2021 по 22.10.2024 нараховуються 3% річних в розмірі 12 084,72 грн. на заборгованість в розмірі 136 367,87 грн. з такого розрахунку:

- з 09.11.2021 по 31.12.2021 (днів: 53) сума 3% річних становить 594,04 грн. (136 367,87 х 3 х 53 / 365 / 100)

- з 01.01.2022 по 31.12.2022 (днів: 365) сума 3% річних становить 4091,04 грн (136 367,87 х 3 х 365 / 365 / 100)

- з 01.01.2023 по 31.12.2023 (днів: 365) сума 3% річних становить 4091,04 грн (136 367,87 х 3 х 365 / 365 / 100)

- з 01.01.2024 по 22.10.2024 (днів: 296) сума 3% річних становить 3308,60 грн (136 367,87 х 3 х 296 / 366 / 100)

Інфляційні нарахування з 09.11.2021 по 22.10.2024 року, зазначені позивачем у позовній заяві, не спростовані банком, перевірені судом і також є правильними.

Інфляційні нарахування за вказаний періодскладають 59 486,16 грн. з такого розрахунку:

індекс інфляції за весь період листопад 2021 вересень 2024 року = 1,436218 %, а саме: листопад 2021 р. року - 100.8%, грудень 2021 р. року - 100.6%, січень 2022 р. року - 101.3%, лютий 2022 р. року - 101.6%, березень 2022 р. року - 104.5%, квітень 2022 р. року - 103.1%, травень 2022 р. року - 102.7%, червень 2022 р. року - 103.1%, липень 2022 р. року - 100.7%, серпень 2022 р. року - 101.1%, вересень 2022 р. року - 101.9%, жовтень 2022 р. року - 102.5%, листопад 2022 р. року - 100.7%, грудень 2022 р. року - 100.7%, січень 2023 р. року - 100.8%, лютий 2023 р. року - 100.7%, березень 2023 р. року - 101.5%, квітень 2023 р. року - 100.2%, травень 2023 р. року - 100.5%, червень 2023 р. року - 100.8%, липень 2023 р. року - 99.4%, серпень 2023 р. року - 98.6%, вересень 2023 р. року - 100.5%, жовтень 2023 р. року - 100.8%, листопад 2023 р. року - 100.5%, грудень 2023 р. року - 100.7%, січень 2024 р. року - 100.4%, лютий 2024 р. року - 100.3%, березень 2024 р. року - 100.5%, квітень 2024 р. року - 100.2%, травень 2024 р. року - 100.6%, червень 2024 р. року - 102.2%, липень 2024 р. року - 100%, серпень 2024 р. року - 100.6%, вересень 2024 р. року - 101.5%. ( жовтень 2024 р. року - не встановлено).

За таких обставин з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення сума нарахованих 3% річних в розмірі 12 084,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 59 486,16 грн на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України за період з 09 листопада 2021 року по 22 жовтня 2024 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» з урахуванням того, що позов підлягає задоволенню повністю, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 079,39 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 136 367,87 грн.

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 проценти за користування чужими коштами у розімірі 12 084,72 грн. та інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання в розмірі 59 486,16 грн.

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 079,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Повне судове рішення складено 13.04.2026 року

Суддя

Фортечного районного суду

міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО