Ухвала суду № 135626688, 13.04.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/501/26

Провадження № 1-кп/938/96/26

УХВАЛА

про призначення судового розгляду та застосування запобіжного заходу

13 квітня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , який приймає участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12»,

його захисника адвоката ОСОБА_5 , який приймає участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів,

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 06.02.2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026091130000019, про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, на утриманні 3 неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Новомосковськ Дніпропетровської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Верховинського районного суду Івано-Франківської області 08.04.2026 року надійшов для розгляду обвинувальний акт з доданими до нього документами про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року справу призначено до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор, обвинучачені, захисники вважали можливим призначити судовий розгляд цього кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали, приходить до такого висновку.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення не вбачається. Підстав для закриття провадження на даній стадії судового розгляду не встановлено, кримінальне провадження підсудне даному суду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, з викликом учасників кримінального провадження.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Оскільки органом досудового розслідування діяння обвинувачених кваліфіковано за ч.3 ст. 332 КК України, нижня межа санкції якої перевищує п`ять років позбавлення волі, то відповідно до ч. 2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь у даному кримінальному провадженні не складається.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.04.2026 року включно з визначенням застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працезданиїх осіб, що становить 199680 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, яку внесено 18.02.2026 року та його звільнено з-під варти.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.04.2026 року включно з визначенням застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працезданиїх осіб, що становить 199680 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, яку не внесено.

Прокурором заявлено клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб, яке вручено обвинуваченому з дотримання строків, встановлених КПК України.

В обґрунтування цього клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

Крім того, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України,а саме, що обвинувачений, усвідомлюючи про можливість покарання за вчинення тяжкого злочину, оскільки санкція ч.3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років, у зв`язку з чим враховуючи режим воєнного стану та території України, може покинути її територію, тим же самим переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 , чим перешкоджати встанорвленню істини в кримінальному провадженні.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив клопотання задоволити.

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо застосування такого виду запобіжного заходу, одночасно заявивши усне клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або інший будь-який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, заслухавши учасників справи, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до положень рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 (справа № 1-28/2017) продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, згідно з якою «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним (обвинуваченим) своїх процесуальних обов`язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України законодавцем визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішенні поданого клопотання прокурора суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ст.5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин".

Крім цього, у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Як вбачається з долучених до клопотання документів, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування. Такі дані встановлені зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Аналізуючи заявлені слідчим та прокурором ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, слід зазначити, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до дев`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи неминучість настання покарання, у випадку доведення його вини у скоєному злочині та відсутністю у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, сім`ї, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім цього, маючи можливість вільно пересуватися, може вчиняти незаконний вплив з метою зміни показань свідком ОСОБА_8 , обвинуваченим ОСОБА_6 , що може створити перешкоди для встановлення об`єктивних обставин у кримінальному провадженні.

Щодо заявленого стороною захисту клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, слід зазначити, що відповідно до положень ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Однак, стороною захисту не обгрунтовано, яке саме житло заборонити ОСОБА_4 покидати в разі застосування до нього домашнього арешту. Також стороною захисту відповідно до ч. 4 ст.193 КПК України не заявлялися будь-які клопотання про заслуховування будь-якого свідка чи дослідження будь-яких матеріалів, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в тому числі й щодо з`ясування згоди власника житла, в якому обвинувачений бажає перебувати на час застосування до нього запобіжн6ого заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, бо в протилежному випадку суттєво порушуватимуться права власника цього житла, що є неприпустимим.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки, підстав не визначати розмір застави у кримінальному провадженні у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України в судовому засіданні не встановлено, тому вважаю за необхідне одночасно із застосуванням запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави на підставі ст.182 КПК України.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2026 року 3328,00 гривень.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 в розмірі 199680,00 гривень, що відповідає шістдесяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року), як такий, що може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України на строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу.

Також від дружини обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_9 поступило клопотання про часткове скасування арешту на майно автомобіль марки «Great Wall» моделі « Hover» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , оскільки вона є власником цього майна, не має жодної причетності до інкримінованого її чоловіку злочину, про який їй не було нічого відомо, автомобіль є єдиним транспортним засобом у сім`ї, на утриманні якої перебуває 3 малолітніх дітей та особа з інвалідністю 3 групи внаслідок психічного захворювання.

Обвинувачений, його захисник та заявник просили задоволити вказане клопотання та скасувати арешт на даний транспортний засіб у частині заборони володіння та користування ним, повернувши його власнику дружині обвинуваченого, яка у підготовчому судовому засіданні зазначила, що даний автомобіль придбано в період перебування її в шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_6 .

Прокурор заерпечував щодо задоволення даного клопотання, акцентуючи увагу, що автомобіль марки «Great Wall» моделі « Hover» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 є знаряддям вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .

Суд, заслухавши учасників справи, прийшов до такого висновку.

З обвинувального акта вбачається, що автомобіль марки «Great Wall» моделі « Hover» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , є знаряддям вчинення злочину, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 . Власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_9 дружина обвинуваченого, але його нею набуто під час шлюбу з обвирнуваченим, тобто автомобіль марки «Great Wall» моделі «Hover» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 669/338/24 (провадження № 51-5214кмо24) в постанові від 02 лютого 2026 року дійшла висновку, що використання спільного майна одним із подружжя як знаряддя злочину тягне його спеціальну конфіскацію в повному обсязі незалежно від необізнаності іншого співвласника.

Враховуючи вищевказане, слід відмовити в задоволенні зазначеного клопотання ОСОБА_9 дружини обвинуваченого з метою збереження речового доказу - автомобіля марки «Great Wall» моделі «Hover» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 110, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 314-316, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Призначити кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, до судового розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верховинського районного суду на 20.05.2026 року о 10.00 годин із участю прокурора, обвинувачених, захисників.

В задоволенні клопотання ОСОБА_9 пмро скасування арешту на майно в частині заборони його користування та володіння відмовити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 12 червня 2026 року включно.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 , заставу у розмірі 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 12.06.2026 року.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 12.06.2026 року включно, такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань №12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору для відома.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

Копію ухвали направити до Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» для її виконання в частині утримання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_10