Рішення № 135626503, 13.04.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2261/25

Провадження №:2/138/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ««Гроші 247» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що 16.07.2024 між ТОВ «Гроші 247» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 924 в електронній формі. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачеві грошові кошти сумі 3 560 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Разом з тим, ОСОБА_1 не виконує умови договору щодо його повернення, що призвело до виникнення заборгованості. За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище договором у розмірі 10 680,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 дана цивільна справа знаходилася на розгляді у судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.08.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію вказаної ухвали.

У зв`язку із виведенням зі штату судді Цибульського О.Є., згідно з повторним автоматизованим розподілом від 02.03.2026, вище вказана справа передана судді Ясінському Ю.А. на розгляд.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.03.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. В прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованою адресою проживання, а також шляхом її в електронний кабінет доставки.

Відповідач надіслала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити ТОВ «ГРОШІ 247» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення відсотків (7 120,00 грн) та судового збору (2 422,40 грн) через їх незаконність та необґрунтованість, оскільки згідно з умовами договору (п. 2.5), строк кредитування становив лише 18 днів. Відповідно до усталеної правової практики Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова у справі № 444/9519/12), право кредитора нараховувати щоденні договірні відсотки (1,5%) припиняється разом із закінченням строку дії договору. Подальше нарахування таких відсотків є незаконним і таким, що не підлягає стягненню. Також зазначила, що 27.08.2025 нею було направлено пропозицію про досудове врегулювання спору, яку позивач ігнорував понад пів року, що свідчить про намір позивача штучно збільшити суму боргу та судових витрат, що суперечить принципам добросовісності. Також, оскільки позивач відмовився від можливості врегулювати спір до суду, а його розрахунки є завідомо помилковими та незаконними, просила судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покласти на відповідача.

Крім того, відповідач надіслала до суду додаткові пояснення у справі, зміст яких аналогічний відзиву на позовну заяву, до пояснень додала скріншот звернення до ТОВ «Гроші 247» про врегулювання спору.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від позивача та відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, заперечення відповідача на позовну заяву, суд приходить до такого висновку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 16.07.2024 між ТОВ «Гроші 247» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №924.

Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець надає споживачу на умовах, що передбачені даним договором, споживчий кредит у розмірі 3 560 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а споживач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п.2.5 цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору кредит надається споживачу виключно за допомогою Веб-сайту Кредитодавця (https://groshi247.com/) за умови ідентифікації споживача одноразовим ідентифікатором, шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу споживача 5168745189309716.

Пунктом 2.5 договору про споживчий кредит встановлено, що строк кредиту за цим договором складає 18 днів, який починається з 16.07.2024, кредит має бути повернуто до 03.08.2024 згідно з цим договором.

Згідно п. 2.6 договору це договір є укладеним з моменту перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний споживачем та діє до повного виконання споживачем своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 2.5.1 договору протягом строку дії кредиту, встановленого п. 2.3 договору, розмір основних процентів складає: 1,5% від суми кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування кредитом; 1,5% від суми кредиту, щоденно, за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня в межах строку кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього Договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення кредиту та належних на дату погашення платежів.

Згідно п. 2.5.2 договору у разі, якщо споживач не повернув кредит у строк, встановлений п. 2.3 договору, нарахування процентів, встановлених п. 2.5 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до дня повного погашення заборгованості, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами , в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Разом з тим, незважаючи на посилання в п.п.2.5.1, 2.5.2 договору на строк дії кредиту, зазначеного в п. 2.3 договору, як на строк протягом якого будуть нараховуватись відсотки за користування кредитом та на строк, в разі пропуску якого споживачу будуть нараховуватись відсотки за фактичну кількість днів користування кредитом до дня повного погашення заборгованості, п.2.3 договору не містить посилання на жодні строки дії кредиту. Даним пунктом передбачено лише, що виконання договору про споживчий кредит, повернення кредитодавцю грошових коштів, забезпечується засобами забезпечення зобов`язань у вигляді поруки.

Також, п. 3.2.1.4 договору передбачено право споживача звернутись до кредитодавця з питання пролонгації терміну дії договору, шляхом направлення відповідної заяви на поштову або електронну адресу кредитодавця або оформити відповідні зміни в Особистому кабінеті споживача.

До позовної заяви позивачем також приєднано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної фіксованої процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком до договору, відповідно до якого тіло кредиту складає 3560 грн., відсотки 480,60 грн., до сплати 4040,60 грн.

Вказані вище документи підписані відповідачем 16.07.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 95517ba6.

Крім того, позивачем надано анкету оферти, заповнену відповідачем, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , погодилась на розмір позики в розмірі 3560 грн., дата початку позики 16.07.2024, дата закінчення позики 03.08.2024.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зокрема, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як стверджує позивач у своєму позові, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Відповідач при укладенні договору кредиту, вказав відомості про платіжну картку на яку вона просить здійснити переказ кредитних коштів, а саме НОМЕР_2 .

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав лист ТОВ «ПрофітГід», з якого слідує, що останній підтверджує що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-765 від 02.10.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції 264; платник ТОВ ГРОШІ 247, код 41803222; номер транзакції 42114-17334-42464; дата/час здійснення переказу коштів 2024-07-16 17:55:33; сума переказу 3560,00 грн.; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 ; призначення переказу надання кредиту відповідно до договору №924.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 924 від 16.07.2024, станом на 22.07.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 10680,00 грн., яка складається з: 3560,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7120,00 грн. заборгованість за процентами, які нараховані в період з 16.07.2024 по 06.02.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 18 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору.

У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною другою статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до п. 2.5. договору про споживчий кредит №924 від 16.07.2024 строк кредиту складає 18 днів, який починається з 16.07.2024 та має бути повернутий до 03.08.2024.

Відповідно до п. 2.5.1 договору протягом строку дії кредиту, встановленого п. 2.3 договору, розмір основних процентів складає: 1,5% від суми кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування кредитом; 1,5% від суми кредиту, щоденно, за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня в межах строку кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього Договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення кредиту та належних на дату погашення платежів.

Згідно п. 2.5.2 договору у разі, якщо споживач не повернув кредит у строк, встановлений п. 2.3 договору, нарахування процентів, встановлених п. 2.5 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до дня повного погашення заборгованості, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами , в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Отже, ТОВ «Гроші 247» та відповідач погодили відповідальність позичальника в якості процентів за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи, що договір про споживчий кредит №924 від 16.07.2024 укладений на визначений термін, за яким відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, які нараховані згідно з п.2.5.1. договору в межах строку, визначеного п.2.5. договору, з 16.07.2024 по 03.08.2024 та становлять 961,20 грн (3560 грн. х 1,5% х 18 днів), тобто проценти за правомірне користування грошовими коштами.

Щодо процентів, нарахованих з 04.08.2024 по 06.02.2025, то такі проценти нараховані відповідно до п.2.5.2. договору за порушення відповідачем грошового зобов`язання, тобто як плата за неправомірне користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Проте нарахування відповідачу таких процентів є неправомірним.

Так, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи зазначене, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гроші 247» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №924 від 16.07.2024 в розмірі 4521,20 грн, з яких: 3560,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 961,20 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими в межах строку кредитування, за період з 16.07.2024 по 03.08.2024.

Позовні вимоги в частині стягнення процентів в розмірі 6158,80 грн, нарахованих поза межами строку кредитування, за період з 04.08.2024 по 08.02.2025, є необґрунтованими з вищенаведених мотивів, тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд не бере до уваги прохання відповідача про повне покладання судових витрат на позивача, мотивоване відмовою останнього від досудового врегулювання спору, оскільки скріншот звернення до ТОВ «Гроші 247», наданий нею на підтвердження вжитих нею заходів для цього, не доводить отримання такого позивачем, оскільки не містить даних про його направлення позивачеві будь-яким способом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2 422,40 грн).

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 4521,20 грн., тобто 42,33 % від заявленої вимоги, то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1025,40 грн., а судовий збір у сумі 1397 грн. суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.3, 525, 526, 626, 629, 641, 644, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» заборгованість за кредитним договором № 924 від 16.07.2024 в розмірі 4521 (чотири тисячі п`ятсот двадцять одна) гривня 20 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» судовий збір у сумі 1025 (одна тисяча чотириста двадцять п`ять) грн. 40 коп.

Судовий збір в сумі 1397 (одна тисяча триста дев`яносто сім) гривень 00 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247», адреса місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214, ЄДРПОУ 41803222.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.А. Ясінський