Рішення № 135626114, 03.02.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19061/25

Єдиний унікальний номер 205/19061/25

Провадження № 2/205/1814/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстровано судом 16 грудня 2025 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року клопотання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про витребування доказів було задоволено.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 31 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем було укладено договір № 9376876 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позикодавець надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн. строком на 100 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, чим порушив умови договору, внаслідок чого станом на 12 листопада 2025 року сума заборгованості становить 14 884 грн. 45 коп., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 380 грн., простроченої заборгованості за процентами у розмірі 11 804 грн. 45 коп. та комісії у розмірі 700 грн. 26 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за договором про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 14 884 грн. 45 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки судові не повідомив. У своєму відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення ним кредитних договорів. Відомості про нарахування та виписка з особового рахунку за кредитним договором № 9376876 від 31 жовтня 2022 року не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повність залежить від волевиявлення і дій однієї із сторін, тому не є належним доказом існування боргу. Також у своєму відзиві ОСОБА_1 стверджує, що виписка за особовим рахунком не відображає сплачені ним кошти у розмірі 12 530 грн. Відсоткова ставка, визначена умовами кредитного договору, встановлена на рівні 3 % за кожен день користування за стандартною ставкою та 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування в межах пільгового періоду кредитування, що суперечить положенням ЗУ «Про споживче кредитування». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем було укладено договір № 9376876 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позикодавець надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн. строком на 100 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3 % від суми кредиту за кожен день користування та комісії у розмірі 10 % від суми кредиту (а.с. 10-12).

31 жовтня 2022 року ТОВ «Мілоан» було перераховано на платіжну картку, емітовану АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 7 000 грн. (а.с. 19), що також підтверджується відомостями АТ «Універсал Банк», наданими на виконання ухвали судді від 22 грудня 2025 року.

Відповідач умови договору про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року у повному обсязі не виконав, грошові кошти не повернув, відсотки і комісію не сплатив.

26 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 101-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за договором про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 (а.с. 23-25, 26, 29, 30).

Листом від 04 листопада 2025 року № 22905952/3337 відповідачеві було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року (а.с. 31) з вимогою про сплату заборгованості, яку відповідачем залишено без задоволення.

Відповідач умови договору у повному обсязі не виконав, грошові кошти не повернув, відсотки за користування коштами і комісію не сплатив, тому станом на 12 листопада 2025 року згідно з розрахунком, наданим позивачем, розмір заборгованості складає 14 884 грн. 45 коп. (а.с. 22).

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач стверджує, що станом на 12 листопада 2025 року згідно з розрахунком розмір заборгованості складає 14 884 грн. 45 коп., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 380 грн., простроченої заборгованості за процентами у розмірі 11 804 грн. 45 коп. та комісії у розмірі 700 грн.

Проте, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення процентів за користування кредитними коштами і комісії за вказаним договором підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року між позикодавцем і відповідачем було укладено на строк 100 днів з 31 жовтня 2022 року по 08 лютого 2023 року, розмір відсотків за користування кредитом за пільговий період з 31 жовтня 2022 року по 10 листопада 2022 року складає 1 050 грн., відсотки за поточний період з 11 листопада 2022 року по 08 лютого 2023 року складають 18 900 грн., а всього 19 950 грн.

Згідно із випискою про щоденні нарахування та погашення (а.с. 20-21) відповідачем було сплачено 12 600 грн., зарахуванням якої було розподілено позивачем наступним чином: погашення тіла кредиту 4 620 грн., погашення відсотків за користування кредитом 4 060 грн., сплата комісії 3 920 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що ним не було укладено кредитний договір, оскільки його було укладено в електронному вигляді із використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора), за умовами якого відповідачеві було перераховано кошти.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що визначена умовами договору про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року відсоткова ставка на рівні 3 % за кожен день користування та відсоткова ставка за пільговий період на рівні 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування суперечить положенням ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою обмежено денну відсоткову ставку за споживчим кредитом 1 %, доповнено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 23 листопада 2023 року. При цьому, кредитний договір між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено строком з 30 жовтня 2022 року по 08 лютого 2023 року. Таким чином, посилання відповідача на положення ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в частині надмірного розміру відсоткової ставки за кредитним договором не заслуговують на увагу.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року у розмірі 14 184 грн. 45 коп., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 380 грн., простроченої заборгованості за процентами у розмірі 11 804 грн. 45 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги, копію акту наданих послуг (правничої допомоги), копію детального опису наданих послуг до акту наданих послуг (правничої допомоги) від, копію ордера. Розрахунково-касових документів, які би свідчили про понесені позивачем витрати на правничу допомогу до матеріалів справи стороною позивача долучено не було.

Таким чином, оскільки стороною позивача не було доведено належними докази, що витрати у розмірі 8 000 грн. було понесені позивачем відповідно до договору про надання правової допомоги, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 308 грн. 48 коп. (14 184 грн. 45 коп. х 2 422 грн. 40 коп. / 14 884 грн. 45 коп. = 2 308 грн. 48 коп.).

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», складає 16 492 грн. 93 коп. (14 184 грн. 45 коп. + 2 308 грн. 48 коп. = 16 492 грн. 93 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ст.ст. 1050, 1054, 1077 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх) заборгованість за договором про споживчий кредит № 9376876 від 31 жовтня 2022 року у розмірі 14 184 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 45 коп., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 11 804 (одинадцять тисяч вісімсот чотири) гривень 45 коп., а також судовий збір у розмірі 2 308 (дві тисячі триста вісім) гривень 48 коп., а всього 16 492 (шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні 93 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: